Догляд за дітьми з лихоманкою

У дітей, в порівнянні з дорослими, підвищення температури тіла спостерігається частіше, що пов'язано з особливостями терморегуляції. Висока температура тіла (38°С та вище) може супроводжуватися погіршенням загального стану дитини, відмовленням від їжі, появою сонливості або підвищеної збудженості, блювотою і т. п. Проте, іноді діти добре переносять підвищення температури навіть до 38,5°С.

Температуру тіла у дітей звичайно вимірюють у пахвовій ділянці електронним або ртутним термометром протягом 10 хвилин. Можна вимірювати температуру тіла у паховій складці, прямій кишці (у цьому разі показання термометру будуть на 0,2-0,5°С вищими ніж у пахвовій ділянці). При наявності уражень шкіри (попрілості, алергічні або гнійничкові висипання) температуру вимірюють в прямій кишці або ротовій порожнині (ртутний термометр при цьому не застосовують). Кратність вимірювання температури залежить від стану дитини та перебігу хвороби. За необхідністю температуру вимірюють кожні 2-3 години. Важкохворим припустимо вимірювання температури під час сну. Результати термометрії заносяться у температурний лист. Догляд за дітьми з лихоманкою залежить від характеру лихоманки і реакції організму дитини на підвищення температури.

У залежності від ступеня підвищення температури розрізняють: субфебрильну температуру – 37,2-38,0^о С; фебрильну температуру – 38,1-41,0^оС.

Лихоманка розцінюється як помірна при температурі тіла у пахвовій ділянці 38,0-39,0^оС; висока – 39,1-41,0^оС; гіперпіретична – більш 41,1^оС.

У разі, коли теплопродукція відповідає тепловіддачі, шкіра дитини ярко-рожева, помірної або підвищеної вологості, кінцівки теплі на дотик; при підвищенні температури на 1°С понад 37,8°С в дитини спостерігається відповідне наростання ЧСС і ЧД. Звичайно, при такому типі лихоманки загальний стан дитини і її поведінка порушені мало. Така лихоманка має назву „рожева” або „червона”. При такому перебігу лихоманки, окрім призначених лікарем медикаментозних засобів корекції температурної реакції, дитині обов’язково слід забезпечити спокій, зволоження повітря, прийом достатньої кількості рідини. Слід пам’ятати, що підвищення температури на один градус потребує додаткового введення рідини з розрахунку 10 мл на 1 кг маси тіла дитини. Рідину у вигляді охолодженого (теплого) неміцного чаю, компоту, морсу, регідратаційних розчинів (регідрон) слід давати невеликими порціями, з урахуванням ставлення до цього малюка, щоб не спровокувати в нього блювоту. З метою посилення тепловіддачі дитину звільняють від тісного одягу або роздягають. Можна злегка обтерті дитину теплою (але не холодною!) водою, а за призначенням лікаря – поставити прохолодну клізму.

При застосуванні фізичних методів усунення лихоманки обов’язково слід стежити за станом шкіри, тобто – реакцією судин шкіри на дію холодового фактору.

У випадку, коли на тлі підвищення температури має місце централізація кровообігу і спазм судин шкіри, в дитини спостерігається озноб, блідість, мармуровий рисунок шкіри, ціаноз губ і кінцівок, головний біль, погіршення загального стану. Це, так звана, „біла лихоманка”, яка супроводжується ознобом внаслідок стимуляції скорочення м’язів шкіри. Все це призводить до наростання теплопродукції і погіршення процесів тепловіддачі.

Тактика догляду за дітьми з таким типом лихоманкової реакції окрім дбайливого догляду і створення комфортних умов, повинна включати засоби, які сприяють нормалізації процесів теплопродукції і тепловіддачі. Перш за все, необхідно ліквідувати спазм периферійних судин. Для цього, поряд з теплим напуванням, до кінцівок дитині прикладають теплу грілку (температура води – 37,0-38,0°С), а її на короткий час вкривають ковдрою. Це призводить до розширення кровоносних судин шкіри й покращення тепловіддачі. Після уникнення ознобу і нормалізації кольору шкіри дитину одягають звичайно, відповідно до її самопочуття і температури зовнішнього середовища. В разі, якщо малюк спітніє, його переодягають у сухий одяг. Жарознижувальні препарати, дитині дають за призначенням лікаря.

Особливого догляду під час підвищення температури потребують діти перших місяців життя, недоношені, а також діти з ураженнями нервової системи. Це пов’язано з незрілістю в них температурного центру і недосконалістю регуляції процесів підтримки постійної температури тіла.

Зниження температури тіла у дитини може відбуватися по різному: критично, тобто швидко з високого до низького рівня, або – літично, тобто – поступово. При критичному зниженні температури тіла у дитини може розвинутися слабкість, з'явитися рясний піт, похолодіння кінцівок, нитковидний пульс. Хвору дитину треба обкласти теплими грілками, напоїти солодким теплим чаєм, переодягнути в чисту суху білизну. Поступове зниження температури тіла супроводжується помірною слабістю, та зволоженням шкіри.

Харчування дітей з високою температурою повинно бути відповідним віку, а їжа – легко засвоюватися і мати рідку консистенцію. Слід брати до уваги апетит дитини та її спроможність до прийняття їжі взагали. При вимушеному положенні в ліжку дитину протягом доби треба частіше перевертати, розправляти складки білизни, за необхідністю – проводити належний гігієнічний туалет.

Оскільки температурна реакція відображає ступінь реактивності хворого, вона є цінним показником його стану в боротьбі з інфекцією. У кожному випадку слід оцінювати характер перебігу лихоманки і її значення для організму дитини.