Правила користування кишеньковим та стаціонарним інгаляторами

Інгаляційна терапія – один з методів лікування у педіатричній практиці і є парентеральним засобом введення лікарських речовин. Розрізняють інгаляції парові, тепловологі, масляні, аерозолі лікарських речовин. Перш за все, інгаляції оказують місцеву дію на слизові оболонки дихальних шляхів, а ефект визначається ступенем подрібнення аерозолю.

В умовах стаціонару інгаляції проводять за допомогою аерозольних, парових, універсальних (розрахованих на проведення тепловологих інгаляцій розчинами рідких та порошкоподібних речовин), ультразвукових аерозольних апаратів. Паровий інгалятор обладнаний теплорегулятором для підігріву аерозолів до температури тіла. В ультразвукових інгаляторах подрібнення лікарських засобів здійснюється ультразвуковими коливаннями; потік та температура повітря регулюються. Інгаляції виконуються за призначенням лікаря у спеціально обладнаному приміщенні – фізіотерапевтичному .

К

рис.

ишеньковими інгаляторами зазвичай користуються хворі на бронхіальну астму. Якщо вік дитини не дозволяє їй користуватися інгалятором самостійно, застосування інгалятору здійснюється батьками дитини, а медичний персонал перед випискою дитини зі стаціонару повинен обучити матір правилам користування (мал.10. )

Мал. Види кишенькових інгаляторів

Перевірка інгалятора. Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви в користуванні більш одного тижня, його треба перевірити. Для цього слід зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре труснути інгалятор та зробити одне розпилення у повітря, щоб переконатися в його адекватній роботі.

Користуватися інгалятором слід у такій послідовності:

1. Зняти ковпачок мундштука і, злегка натискаючи на нього з боків, переконатися в чистоті внутрішньої і зовнішньої поверхонь мундштука.

2. Старанно струсонути інгалятор.

3. Взяти інгалятор, тримаючи його вертикально між великим та всіма іншими пальцями, причому великий палець повинен знаходитися на корпусі інгалятора, нижче мундштука.

4. Хворий робить максимально глибокий видих, потім бере мундштук у рот між зубами і охоплює його губами, не прикушуючи при цьому.

5. Хворий починає вдих через рот, і в цю мить натискає на верхівку інгалятора (починається розпилення ліків), при цьому хворий повинен повільно і глибоко вдихати. Одне натискання на верхівку інгалятора відповідає одній дозі.

6. Хворий затримає дихання, виймає інгалятор з рота і знімає палець з верхівки інгалятора. Хворий повинен затримувати дихання стільки, скільки можливо.

7. Якщо необхідно виконати подальше розпилення, треба зачекати приблизно 30 сек., тримаючи інгалятор вертикально. Після цього треба виконати дії, описані в пунктах 2-6.

Для дітей раннього віку використовують інгалятори зі спеціальними насадками (мал. 10).

Мал. 10. . Інгалятор для дітей раннього віку з насадками

Методика і техніка подавання зволоженого кисню та користування кисневою подушкою

Оксигенотерапія застосовується з метою ліквідації або зменшення артеріальної гипоксемії. Це достатньо ефективний спосіб, який дозволяє підвищити вміст кисню у крові хворого. Призначається кисень у випадках недостатнього кисневого забезпечення органів та тканин, яке виникає при різноманітних захворюваннях дихальної системи, органів кровообігу, при отруєннях, шоках, набряку легень, після складних хірургічних втручань.

Тривалість оксигенотерапії складає від декілька часів до декілька діб, залежно від стану хворого. Кисень, що подається хворій дитині обов’язково повинен бути зволоженим, а його постійна концентрація в повітрі, що вдихає хворий дорівнює 24-44%. Подача зволоженого кисню здійснюється різними засобами. Для цього використовують пластикові носові катетери, які вводять безпосередньо у носові ходи і фіксують пластиром. Катетери, а також вода, через яку подається кисень, повинні бути стерильними. Крім катетерів подача зволоженого кисню подається через лицеві маски, пластмасові ковпаки або тенти для голови, в яких, на відміну від кисневих палаток, підтримується необхідна концентрація кисню за допомогою апарату для оксигенотерапії (мал.10. )

Мал. 10. . Апарати для оксигенотерапії.

а - устрій, який збільшує вологість повітря і дозатор кисню;

б - автоматичний регулятор кисню у повітрі, що вдихає хворий

Одним із засобів надання кисню є використання кисневої подушки. Киснева подушка – чотирьохкутний прорезинений мішок, який з’єднаний резиновою трубкою з краном та мундштуком або лійкою. Подушка вмішує до 10 л кисню, який заповнюється в аптеці, або централізовано на кисневої станції. Перед застосуванням кисню мундштук обгортають 2-3 шарами змоченою водою марлі. Потім його притуляють до рота хворої дитини та відкривають кран, за допомогою якого регулюють подачу кисню. Коли кількість кисню значно зменшується, його вижимають вільною рукою. Мундштук перед застосуванням обробляють дезінфікуючими розчинами, кип’ятять або протирають спиртом.

Застосування кисню та кисневої подушки можливо тільки за призначенням лікаря. Передозування кисню також небезпечно, як і його недостатність. Особливо важкі ускладнення при передозуванні кисню розвиваються у немовлят.