Відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції:

1. Раннє виявлення контактних осіб (у родині, на роботі, дитячих установах);

2. Встановлення медичного спостереження (карантин, обсервація);

3. Бактеріологічне, серологічне, біохімічне дослідження з метою виявлення носія або ранньої діагностики;

4. Санітарна обробка при деяких захворюваннях;

5. Специфічна профілактика (вакцинація, серопрофілактика, введення гамма-глобуліну, прийом бактеріофагу);

6. Санітарно-просвітня робота

Відносно до зовнішнього середовища – заходи дезінфекції (див. нижче).

Крім загального лікувального режиму існує декілька видів індивідуальних режимів, регламентованих загальним станом хворого. Сюди входить стаціонарний режим, який має декілька різновидів, а саме: суворий постільний режим призначається хворим на важку хворобу (гострий інфаркт міокарда, шлунково-кишкова кровотеча тощо), коли навіть незначні рухи хворого можуть привести навіть до смертельного наслідку; напівпостільний режим призначається хворим із захворюванням середньої важкості (стенокардія, серцева недостатність), цим хворим дозволяється сидіти в ліжку, ходити в санвузол. Індивідуальний режим призначають виснаженим хворим, що повільно одужують після важких захворювань, їм може приписувати додаткові прогулянки на свіжому повітрі, додаткове харчування, фізіотерапію.

Приймальне відділення лікарні – підрозділ стаціонару, де проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об’єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу, в разі необхідності надають невідкладну медичну допомогу. Від того, наскільки правильно та оперативно організовано роботу приймального відділення, залежить успіх та результати подальшого лікування хворого.

Типи приймальних відділень. Централізовані – це одне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лікарнях, особливо тоді, коли відділення розташовані в одному корпусі. Децентралізовані – це відділення, що створюються на базі інфекційного, дитячих відділень або пологових будинків.

Основні функції приймального відділення:

1. Прийом, реєстрація, огляд (первинна діагностика) та розподіл пацієнтів.

2. Заповнення медичної документації.

3. Санітарна обробка пацієнтів, яких госпіталізують.

4. Транспортування пацієнтів у лікувальне відділення.

5. Надання невідкладної медичної допомоги.

6. Інформаційно-довідкова функція.

Структура приймального відділення терапевтичного стаціонару

Приймальне відділення складається із таких приміщень:

вестибюль, де хворий та його родичі очікують прийому. В вестибюлі має бути стіл для довідок, стільці, дошка відомостей про правила внутрішнього розпорядку в лікарні, часи відвідування хворих, бесід з лікарем, номера телефонів для довідок, список продуктів харчування, що можна приносити хворому;

оглядові кімнати: реєстратура, де медична сестра заповнює документацію на хворого, кімната для огляду хворого лікарем, ізолятор (для прийому хворого з підозрою на інфекційне захворювання або гарячку невідомого ґенезу), кімната для консультацій фахівців, кімната для антропометричних досліджень;

санітарний пропускник: душові, ванна; кімната для санітарної обробки хворого (боротьба з педикульозом, коростою); кімната, де хворий переодягається в лікарняний одяг;

процедурні кабінети: маніпуляційний, кабінет де проводять катетеризацію сечового міхура, ставлять клізми, промивають шлунок);

діагностичні кабінети (в основному у великих стаціонарах): лабораторія, ендоскопічний, рентгенологічний, кабінет функціональної діагностики;

кабінет чергового лікаря;

туалетна кімната (санвузол);

гардероб з камерою для зберігання одягу, сейфом для зберігання документів та коштовності.