66. Розвиток ринку аутсорсингових послуг в Україні.

Аутсорсинг є цілеспрямованим виділенням і передаванням певних функцій чи видів діяльності зовнішній організації. До основних причин, якими керуються компанії за використання аутсорсингу, належать: зосередження на основній діяльності; зменшення витрат на оплату праці штатних співробітників; доступ до інноваційних знань і технологій; покращання якості виконання тих чи інших функцій та ін.

Найбільшим провайдером на українському ринку аутсорсингових послуг у галузі управління персоналом є британська аутсорсингова компанія «Аcumen Outsorcing», яка стала переможцем конкурсу «Вибір Року» в Україні у 2005 р. Компанія «Аcumen Outsorcing» обслуговує понад 1,5 тис. співробітників клієнтів компанії, є лідером з виведення зі штату допоміжного персоналу виробничих підприємств в Україні. Серед аутсорсингових послуг, які надає компанія, — супроводження (ведення) кадрового діловодства та нарахування заробітної плати.

Спектр послуг із супроводження (ведення) кадрового діловодства включає такі їх види:

— поновлення і ведення кадрової документації відповідно до українського законодавства;

— складання наказів про прийняття та звільнення співробітників;

— внесення змін до трудових книжок співробітників;

— підготовка трудових договорів;

— складання посадових інструкцій та штатного розпису;

— підготовка внутрішньої кадрової документації організації (облік робочого часу, внутрішні процедури компанії, система преміювання);

— оформлення відпусток і тимчасової непрацездатності співробітників;

— моніторинг законодавчої бази;

— консультації у галузі українського трудового законодавства;

— навчання співробітників служби управління персоналом веденню кадрового діловодства.

Щодо нарахування заробітної плати, то аутсорсингові послуги компанія «Аcumen Outsorcing» здійснює за такими напрямами:

— розрахунок заробітної плати штатних співробітників і працівників, які працюють за договорами підряду;

— розрахунок відповідних податків з урахуванням усіх нарахувань і утримань, включаючи допомогу із фондів соціального страхування, відпустки та розрахунки з підзвітними особами;

— підготовка для перерахунку податків і заробітних плат за різних схем розрахунків зі співробітниками;

— представлення інтересів клієнта у страхових фондах і податковій інспекції;

— підготовка звітності із заробітної плати й податків;

— підготовка працівникам усіх необхідних довідок для подання у різні органи.

67. Передумови використання підприємствами лізингових послуг у практиці управління персоналом.

Лізинг персоналу є формою тимчасового залучення персоналу зі сторони. Фахівці у галузі підбору персоналу вважають, що лі-зинг є однією із найбільш прибуткових галузей сучасного рекрутингу, який дуже швидко розвивається. У даній діяльності також убачають прообраз ринку праці у майбутньому і прогнозують відхід у минуле такого поняття, як постійна зайнятість.

Лізинг персоналу успішно застосовується у практиці багатьох країн світу. Щорічно кількість компаній, які спеціалізуються на лізингу персоналу, збільшується у 1,5 раза. Загальний оборот таких компаній перевищує 60 млрд дол. на рік. Щорічний оборот найбільшої на цьому ринку міжнародної компанії «Маnроwег» оцінюється більше ніж у 4 млрд. дол.

Лідерами серед європейських країн за питомою вагою працівників, зайнятих на умовах лізингу, у загальній кількості зайнятих працівників є Ірландія, Італія, Греція і Франція. Пере давання власних співробітників у розпорядження іншим компаніям набуло поширення навіть у Японії, де характерною особливістю управління персоналом є система довічного найму.

Лізинг персоналу передбачає надання організацією-провайдером необхідних організації-замовнику працівників у тимчасове користування. Організація-лізингодавець надає на певний терміні на певних умовах співробітників, які перебувають з нею у трудових відносинах, організації-лізингоотримувачу. Співробітники зобов'язані протягом даного періоду працювати на організацію-лізингоотримувача. Організація—провайдер лізингових послуг; виступає своєрідним «підставним» роботодавцем, оскільки існує і реальний роботодавець (хоча таким він фактично не є), який зробив замовлення на підбір фахівців, організовує і використовує їхню працю у власних інтересах, установлює правила внутрішнього трудового розпорядку тощо.