1. Праця як об”єкт вивчення дисципліни. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.

У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці; у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною.

Отже, предметом дисципліни «Економіка праці» є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.

2. Формування і розвиток предмета дисципліни Особливого значення грамотне дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці набуває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючії закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).

Слід особливо підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю (що проявлявся за радянських часів передусім ідеологізова-но-штучним поділом праці на так звану "продуктивну" та "непродуктивну"). Отже, предметом дисципліни «Економіка праці» є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.

В такому визначенні праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, но-ваційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів складають в розвинених країнах вагому частину національного багатства, а їхня частка в національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праці, який, щоправда, має суттєві особливості.

Таким чином, у ході ринкових перетворень все більш очевидною стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес. Без комплексного теоретичного підходу до праці як предмета наукового економічного дослідження практично неможливо ефективно використати всі потенційні можливості працівників.

3. Завдання дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини".

В умовах становлення і функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці, організації і нормування, поліпшення планування трудових показників

Завдання дисципліни:

— висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем еко­номіки праці;

— формування у студентів практичних навичок і вмінь до управління працею;

— розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, само­стійності і відповідальності у роботі;

— формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.

4. Населення як демоекономічна категорія. Насе­лення являє собою сукупність людей, що проживають на певній території — у країні, області, місті, районі, селі тощо, а та­кож є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

В останні роки чисельність населення України скорочується, що пояснюється зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих. При цьому спостерігається процес старіння населення (збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді). Наука, яка вивчає розвиток населення – це демографія, визначає населення, як сукупність людей, що проживає на обмеженій території.

Розрізняють юридичне і наявне населення.

Юридичне населення – це та частина людей, яка має громадянство, або статус належності до певної території.

Наявне населення – це вся чисельність людей, яка в певний момент часу знаходиться на визначеній території.

Розвиток населення має закономірності:

Внутрішній органічний зв’язок розвитку народонаселення і відтворення нових поколінь.

Залежність демографічних процесів від розвитку суспільства та продуктивних сил.

Демографічними процесами називаються народження, смертність, зміна суспільного статусу, зміна економічного статусу.

Розвиток населення – залучення чисельних мас до людської цивілізації і культури.

Відтворення населення – оновлення народонаселення в результаті процесів: народжуваності та смертності.

Населення класифікують за різними ознаками:

• За статтю;

• Вікові групи;

• Соціальні групи (діти, молодь, пенсіонери, інваліди, працююче населення);

• Професійні групи;

• Рівень освіти;

• За національністю;

• Економічна активність.

Природний рух характеризується ре­зультатами процесів народження та смерті людей. Якщо перева­жає процес народження, то відбувається природний приріст населення, і навпаки, коли переважає процес смертності, спостерігається природне зменшення населення. В Україні за період 1992—2000 рр. показники смертності перевищували показники народжуваності.

Міграційний рух населення пов'язаний з механічним просторовим переміщенням населення, яке зумовлюється політичними, економічними, соціальними причинами тощо. Міграція може бути зовнішньою і внутрішньою.

Соціальний рух населення полягає у зміні освітньої, профе­сійної, національної структур населення тощо.

Економічний рух населення пов'язаний зі зміною трудової ак­тивності, що сприяє відповідному збільшенню або зменшенню трудових ресурсів.

Все населення залежно від віку поділяється на:

— осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

— осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно);

— осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 55, чоло­віки— з 60 років). Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це Інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — Це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

5. Відтворення населення і його хар-ки. Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності, оскільки чим вищий цей рівень, тим шви­дше зростають трудові ресурси, а також від міграційних проце­сів, тобто залежно від співвідношення кількості приїжджаючих і від'їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси. Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без змі­ни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов"язане зі змі­ною їхньої якості. Це — зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо. Екс­тенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Режими відтворення розширене — перевищен­ня кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб насе­лення; просте відтворення кількість народжених дорівняє числу смертей на 1000 осіб населення; звужене відтворення — абсолютне зменшення приросту — депопуляція Види: прир, соц, ек,міграц.

Процес відтворення трудових ресурсів поділ. на окремі фази, а саме:.

Фаза формування характеризується:

— природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку;

— відновленням здатності до праці в існуючих працівників. тя цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а та-Іж вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, 'язок тощо);

— одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової Іаліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу трудових ресурсів характеризується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також ) організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розпо-л трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, ві-І, рівня освіти і здоров'я. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху від-звідно до попиту і пропозиції на ринку праці. Фаза використання полягає у використанні економічно акти-ного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці Ігалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні за-нятості населення і в ефективному використанні працівників.

6. Трудові ресурси як соц-ек та статистична категорія. Вироблення державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.Трудові ресурси являють собою форму вираження людських ресурсів, що є одним з видів ресурсів економіки поряд з матеріальними.

Трудові ресурси – це частина населення країни, яка за своїм фізичним розвитком і розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

До трудових ресурсів належать:

населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах;

працюючі особи пенсійного віку;

працюючі особи віком до16 років;

Все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне (пасивне).

На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особливості структури виробництва, а також економічної кон’юнктури. Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, професіями, професійною підготовкою робочої сили.

Розрізняють такі типи відтворення трудових ресурсів:

Екстенсивне відтворення – зміна чисельних показників без зміни якісних характеристик населення.

Інтенсивне відтворення, яке пов’язане зі зміною якості людських ресурсів.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція зменшення чисельності населення України, його економічно активної частини.

7 Економічно активне і неактивне населення Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різно­манітних послуг. Кількісно ця група населення складається із за­йнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати. До економічно активного населення належать особи у віці 15—70 років. Вони виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють інди­відуально або в окремих громадян-роботодавців, на власному підприємстві. До зазначеної категорії на­селення належать також безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському гос­подарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методи­кою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тиж­ня хоча 64 год. незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Економічно неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчаль­них закладах; особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсію у зв"язку з інвалідністю; особи, зайняті веденням домашнього господарства, догля­ді за дітьми, хворими родичами; особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, черпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

8. Трудовий потенціал: сутність, показники, структура. Трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактив-ного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Трудовий потенціал – це сукупність демографічних, соціальних, кваліфікаційних, духовних характеристик і якостей економічно активного населення, які притаманні та можуть бути реалізованими за умов досягнення певного рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Трудовий потенціал формується і визначається під впливом таких факторів:

1. рівень здоров’я (основні показники: тривалість життя і рівень захворюваності);

2. моральні та ціннісні орієнтації;

3. творчий потенціал та активність населення;

4. організованість (стабільність політичної ситуації, якість соціальних послуг);

5. рівень освіти;

6. ресурс робочого часу.

Трудовий потенціал виражає, з одного боку, можливості участі працівника або всіх членів колективу підприємства в суспільно корисній діяльності як специфічного виробничого ресурсу, з іншого – характеристику якостей працівників, що відображають рівень розвитку їхніх здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт певного виду і якості, ставлення до праці, можливостей і готовності працювати з повною віддачею сил і здібностей.

Природною основою цих характеристик тру­дового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демо­графічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров'я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкре­тної цілі.У процесі формування ринку праці та існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу суспіль­ства. Трудовий потенціал працівника — це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. Якісна характеристика передбачає оцінювання:

* фізичного і психологічного потенціалу працівників (здат­ність і схильність працівника до праці, стан здоров'я, фізичного розвитку тощо);

* обсягу загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлюють здатність до праці певної якості (освіт­ній, кваліфікаційний рівні тощо);

• якість членів колективу як суб'єктів господарської діяльно­сті (відповідальність, співпричетність до економічної діяльності підприємства тощо).

тр. потенц. на рівні держави, підприємства та індивідуму. Оцінити деякі якісні характеристики можна з використанням кількісних показників. Наприклад, для оцінювання стану здоров’я застосовують показники частоти і важкості захворювань на100 працівників, для оцінювання рівня кваліфікації – показник середнього розряду робітників, рівня професійної підготовки – показник частки осіб, які закінчили ПТУ, кількість місяців професійної підготовки тощо.

9.Формування і розвиток трудового потенціалу трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактив-ного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик тру­дового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демо­графічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров'я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий по­тенціал може скорочуватися або зростати під впливом демогра­фічних процесів. Окрім того, у процесі життєвого циклу людини кількісні і якісні елементи трудового потенціалу мають різне зна­чення.

Трудовий потенціал працівника — це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. У процесі практичної діяльності потенційні можливості не завжди викорис­товуються повною мірою. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників підпри­ємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і професійно-кваліфікаційних навичок.

У процесі формування ринку праці та існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу суспільства. Трудовий потенціал підприємства — величина непостійна. Його кількісні і якісні характеристики змінюються під впливом як об'єктивних факторів (змін у речовому компоненті виробництва, трудових відносинах), так і управлінських рішень.