123. Механізм нормотворчої діяльності моп

Для досягнення своїх основних цілей та задач МОП розробляє міжнародні програми, направлені на покращення умов праці та життя працівників, підвищення можливостей зайнятості та підтримку основних прав людини, вдосконалення загальної та професійної освіти та інше. Основою для здійснення такої політики є міжнародні трудові норми.

Весь процес нормотворчої діяльності МОП від розробки, прийняття норм до контроля за їх використанням та поширенням обумовлений принципом три партійності, суть якого полягає у постійному пошуку згоди між органами державної влади, роботодавцями та працівниками.

Створення міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) починається із вибору теми та включення питання про її вироблення у порядок денний Міжнародної конференції праці. У більшості випадків питання розробки та прийняття норм проходить двократних розгляд, тобто обговорюється на двох послідовних сесія Конференції. Після розгляду попередньої доповіді урядами держав готується доповідь для першого обговорення на Конференції на пленарному засіданні або в комітеті. Вироблені проекти конвенцій та рекомендацій знову розглядаються урядами, та на основі відповідей готується остаточна доповідь, яка включає текст конвенцій та рекомендацій. Після розгляду комітетом, вони обговорюються Конференцією. У разі виникнення необхідності у додатковому їх обґрунтуванні, трудові акти передаються Редакційному комітету. Після цього проводиться остаточне голосування про прийняття документів. Для утвердження конвенцій та рекомендацій необхідна більшість у дві треті голосів присутніх делегатів.

Процедура відміни передбачена у відношенні до конвенцій, які набули чинності. Конвенція вважається такою після ратифікації її двома державами. Процедура вивільнення використовується стосовно конвенцій, які не набули чинності, або стосовно рекомендацій.

Дуже важливе значення у нормотворчій діяльності МОП є контроль за використанням конвенцій та рекомендацій. Відповідно до Статуту кожна держава, яка входить до організації, зобов'язується регулярно надавати доповіді про мірі використання у законодавстві та на практиці ратифікованих ними конвенцій.

124. Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудові відносини.

У центрі процесів, що відбуваються у світовому співтоваристві, - глобалізація економіки, яка дедалі відчутніше впливає на екон, політ, культ життя фактично всіх країн світу. Спостерігається небувале посилення впливу глобалізації на розвиток світової економіки в цілому і її соц-труд сфери зокрема. Про те, що соц-труд сфера є найуразливішою ланкою щодо впливу на неї глобалізації світової економіки, свідчать серйозні соц проблеми, з якими стикається більшість країн світу: зростання безробіття, поглиблення розшарування між багатими та бідними, послаблення традиційних моральних зв'язків, зростання де солідаризації суспільства тощо. Необхідно зауважити, що глобалізація і технологічна революція породжують механізми як ліквідації, так і створення робочих місць.

Деякі економісти з розвитком цього історичного процесу пов'язують можливість розв'язання глобальних соціально-економічних проблем, забезпечення гармонізації інтересів розвинених країн та тих, що розвиваються, стійкий розвиток усієї глобальної системи, досягнення рівноваги між суспільством і природним середовищем. Глобалізація як процес, що сприяє поглибленню поділу праці, ефективнішому розподілу ресурсів ті їх використання у світовому масштабі, потенційно має супроводжуватись підвищенням продуктивності праці й життєвого рівня населення.

Головні ознаки глобалізації:

1. взаємозалежність нац ек-к та їх взаємопроникнення;

2. інтернаціоналізація світ ек-ки під впливом поглиблення між нар ПП;

3. послаблення можливостей нац держав щодо формування незалежної економ пол-ки;

4. розширення масштабів обміну та їх інтенсифікація;

5. формування мета простору в умовах утворення й функціонування транснац фін телекомунікаційних та ін мереж;

6. становлення єдиної сис-ми зв’язків і нової конфігурації світової економіки;

7. тяжіння світ ек-ки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування під впливом обміну товарами, роб силою, капіталом, культ цінностями.

Глобалізація світ госп-ва – процес надто складний, суперечливий, багатогранний.

„+” Глобалізації:

1. сприяє поглибленню ПП;

2. ефективнішому розподілу ресурсів та їх використанню у світ масштабі;

3. супроводжується підвищенням ПП й життєвого рівня населення;

4. розширення доступу споживачів до світ номенклатури товарів та послуг;

5. розширення ємності ринків унаслідок розвитку торгівлі, підвищення рівня конкуренції, спрощення доступу інвесторів на ринки інших країн;

6. взаємний обмін досягненнями в технології та організації в-ва.

„ - ” Глобалізації:

1. глобалізація прийнятна лише для країн з стійкою ринковою економікою. Глобалізація може лише нашкодити країні, що знаходиться в перехідному стані, адже товаровиробники цих країн не захищенні від могутньої конкуренції, не мають підтримки з боку держави.

Наголосимо, що розвиток процесів глобалізації значною мірою обумовлений технологічною революцією. Два феномени сучасного світу – глобалізація та технологічна революція – є тісно пов’язаними, взаємообумовленими і такими, що посилюють розвиток один одного.

Глобалізація світ госп-ва не можна трактувати як добро або суцільне зло.

Глобалізація та її осн прояв – зростання відкритості нац ек-ки – обумовлюють потенційні вигоди, проте обмежують можливості незал макроек-ої пол-ки на нац рівні.

Світова практика свідчить. Що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно. Позитивні наслідки процесу глобалізації концентруються переважно в країнах з розвинутою ринковою системою. Але наша практика свідчить про знищення під впливом глобалізації цілих галузей економіки, посилення залежності від імпорту, розмивання економічної структури і навіть способу життя, що формувалися десятиліттями.