Тема 1. Теоретичні аспекти аналізу банківської діяльності

1. Предмет і метод аналізу.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Предметом же аналізу є причини утворення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв’язків у діяльності банку дає змогу розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об’єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Методом аналізу банківської діяльності комерційного банку є комплексне органічно пов’язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, еко­номіко-математичних, облікових та інших способів обробки інфор­мації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв’язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей: 1) зіставлення планових і фактичних показників; 2) зіставлення фактичних показників із нормативними; 3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років; 4) з показниками інших банків-конкурентів; 5) зіставлення різних варіантів управлінських рішень;6) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті).

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів.

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними.

6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Резуль­тати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку.

2. Об’єкти і суб’єкти аналізу.

Основними об’єктами аналізу банківської діяльності є такі:

1. фінансово-економічна ситуація у країні;

2. заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

3. якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

4. показники прибутковості функціонування банку, що дають змогу судити про ефективність його роботи;

5. темпи зростання банку;

6. показники ліквідності й платоспроможності банку, які характеризують його фінансову стійкість;

7. показники економічних нормативів.

Ця класифікація є узагальненою і в разі необхідності може бути деталізована.

До суб’єктів внутрішнього аналізу належать: інсайдери банку, банківські спеціалісти, менеджери різних рівнів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, консультанти, а до суб’єктів зовнішнього аналізу — аутсайдери банку й органи нагляду.