2. Аналіз основних напрямів активних операцій.

Для дослідження напрямків розміщення банківських ресурсів застосовується метод групувань.

Види угруповань активів банку залежать від поставленої мети аналізу. Групування активів банку здійснюється за такими ознаками:

• за видами операцій;

• за строками розміщення;

• за ступенем ліквідності;

• за ступенем ризику;

• за впливом на рівень дохідності банку.

З погляду видів операцій активи комерційного банку можна поділити на п’ять основних категорій: готівка та прирівняні до неї кошти; інвестиції; кредити; споруди та обладнання банку; інші активні операції.

За строками розміщення банківських ресурсів рахунки активу балансу комерційного банку поділяються на:

• Поточні активи — це активи до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора.

• Строкові активи — це кошти, які розміщені банком на певний строк.

• Квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів:

Первинні резерви — це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ. Вторинні резерви, або «некасові» високоліквідні дохідні активи, — це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку і перетворитися в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

Інші ліквідні активи — надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця. Малоліквідні активи — позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця. Неліквідні активи — капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані і дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти. Первинні та вторинні резерви складають високоліквідні активи. Іншими словами, високоліквідні активи — це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Залежно від рівня ризику всі активи банку поділяються на п’ять груп:I група — 0 %; II група — 10 %; III група — 20 %; IV група — 50 %; V група — 100 %.

Cклад робочих активів: кошти на коррахунку; касові активи; кошти, розміщені в інших банках; портфель ЦП; кредитний портфель; інші дохідні активи.

До неробочих активів належать рахунки, що не дають доходу банку. До їх складу входять:

• кошти в розрахунках;

• резерви;

• дебітори;

•кошти, вкладені у майно та господарські матеріали;

• видатки і збитки.

3. Аналіз динаміки (темпів росту, приросту) складу і структури активів.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:

• процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

• абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);

• темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

У процесі вертикального, або структурного аналізу активів ви­значається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.

Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренду.

Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренду.

Вертикальний та горизонтальний аналіз під час загального вивчення активів зазвичай здійснюється одночасно.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвести­ційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.