51. Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”. Методика конкретного навчального предмета є галуззю педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення даного навчального предмета. Методика викладання економіки – оптимальне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів, засобів навчання.

При розробці курсу МВЕ були поставлені такі спеціальні цілі: — дати вступні відомості з базових понять і принципів методики викладання; — створити умови для виявлення можливостей студентів щодо розробки методичних посібників з економіки; — ознайомити студентів з передовим педагогічним досвідом. Зростання значення та нове бачення економіки, її основних закономірностей, зумовлює зростання значення методики економіки в системі педагогічних наук.

Об’єктом методики викладання економіки є процес навчання економіки у загальноосвітній навчальних закладах та вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. Предметом методики викладання економіки є форми, методи, методики, методичні прийоми та засоби організації навчання економіки. Методика викладання економіки як педагогічна наука сьогодні проходить стадію активного формування. Це зумовлено тим, що в останнє десятиліття зростає розуміння значення широкої економічної освіти населення. Перед нею стоять такі найбільш важливі завдання. Задачі методики викладання економіки:

• обґрунтування мети викладання економіки в сучасній загальноосвітній та вищій школі;

• визначення та систематичне удосконалення змісту та структури шкільного курсу економіки;

• розробка, експериментальна перевірка та запровадження в практику навчання найбільш ефективних методів та прийомів навчання, виховання та творчого розвитку учнів.

Коротко задачі методики викладання економіки можна сформулювати таким чином: Для чого навчати економіці ? Чому навчати? Як навчати?

52. Економічні знання як складова наукового світогляду людини та предмет навчання. Специфіка економічних знань, особливості їх використання. Вплив економічних знань на формування економічної поведінки особистості.

Економічні знання – це нова і особлива галузь знань молоді, необхідних для розвитку економічного мислення, економічної культури. Вони складають основу економічного виховання і забезпечують можливість гармонійного співіснування у майбутньому людини з природою та соціумом. Серед особливостей економічних знань можна виокремити можливість їх трансформації із знань “що” в знання “як” з метою ефективного застосування в практичній діяльності. Специфіка економічних процесів та явищ, які загалом і складають предмет вивчення економіки (на відміну, наприклад, від природничих наук фізика, хімія, біологія) полягає у підвищенні мінливості, що зумовлює потребу постійного корегування вимог до системи економічних знань.

Економічні знання стають специфічним товаром, маючи цінність для інших, а не лише для їх власника, і можуть бути направлені на забезпечення досягнення максимальної користі. Лише економічні знання можуть забезпечити свободу економічних дій.

Сьогодні економічні знання можна розглядати як знання про те, що і як необхідно робити в економіці. Особливої актуальності ця теза набуває в умовах трансформації нашого суспільства та переходу до ринкової економіки.

Таким чином, економічні знання можуть стати дійовим помічником не лише у професійній діяльності, будучи надбанням вузького кола фахівців, а й у повсякденному житті будь-якому пересічному громадянину, який вже від самого народження стає суб’єктом економічних відносин.

Серед основних властивостей економічного знання можна виділити наступні:

• сприяння осмисленню великої кількості інформації із різних джерел та засвоєнню, накопиченню знань з різних галузей;

• стимулювання вибору адекватних моделей поведінки в суспільстві;

• можливість швидкої адаптації до нових соціально-економічних умов;

• розширення кругозору та свободи економічних дій у повсякденному житті;

• висока конкурентоспроможність в умовах ринкової економіки.

53.Економічна культура – результат трансформації економічних знань. Особливості формування економічної культури України. Роль економічної освіти в процесі формування економічної культури суспільства. У минулому столітті багато відомих фірм еволюціонували від етичного егоїзму (коли вся діяльність фірми була націлена на отримання прибутку, що вважалося етичною нормою), до формування корпоративних етичних кодексів, спрямованих на удосконалення внутрішньої соціальної політики щодо власних працівників, що сприяло створенню гармонійного середовища соціальної взаємодії – середовища економічної культури.

Під культурою взагалі розуміють соціальний механізм, який відтворює ті чи інші еталони та норми поведінки людей. Економічна культура охоплює економічну діяльність людини від оволодіння основами економічних знань до формування суспільно необхідних норм економічної поведінки, залучення до економічних цінностей.

Економічна культура є категорією, що характеризує економічні відносини як спосіб, форму, результат творчої діяльності людей в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Вона стимулює розвиток ринкових перетворень через свою зміну та оновлення тому органічно пов’язана з економічним вихованням та економічним мисленням.

При низькій економічній культурі діяльність та поведінка людини грунтується на наслідуванні дій інших. При цьому людина виступає пасивним суб’єктом економічних відносин.

Економічна культура населення набуває особливої актуальності в умовах становлення вільного ринку. Культурні чинники створюють загальний фон економічної діяльності людини, в якому кожна людина має широкий вибір варіантів економічних дій. Важливо, щоб такий вибір був зумовлений не загальними міркуваннями та інтуіцією, а свідомо.

Тому основою економічної культури особистості є економічна свідомість – здатність пізнавати, відображати, узагальнювати економічну дійсність, передбачати та прогнозувати розвиток економічних процесів.

54.Система економічної освіти в Україні. Мета та функції економічної освіти. Концепція неперервної економічної освіти в Україні. Державний стандарт економічної освіти та необхідність його дотримання закладами освіти.

Зараз в Україні існують різні форми здобування економічної освіти: економічні класи в гімназіях та ліцеях; бізнес-ліцеї для учнів 8–11 класів; суботньо-недільні та вечірні заклади, створені на комерційних засадах, академія дитячого підприємництва «Ділові діти України». Діє система державних и недержавних економічних університетів і вузів, різні курси та семінари-тренінги і т.п.

Мета економічної освіти – найприступнішими і найцікавішими методичними засобами і прийомами розвинути в учнів основи раціонального (економічного) мислення і закріпити його (хоч би у формі гри) на рівні поведінки.

Найважливішою функцією економічної освіти є створення та розвиток середовища малого і середнього бізнесу, яке може забезпечити поступове «взаємопроникнення капіталізму і соціалізму».

Система економічної освіти забезпечує реалізацію функцій:

• освітньої (отримання учнями знань основ економіки, її найбільш важливих законів, отримання вмінь та навичок застосовувати їх на практиці);

• розвиваючої (розвиток в учнів пізнавальних можливостей, формування вміння самостійної діяльності, оволодівання знаннями, перехід від формально-логічного до творчого мислення);

• виховної (виховна функція економічної освіти полягає в тому, щоб через цілі, зміст та методи навчання економіки формувати активну громадянську позицію молоді, спрямовану на творчу діяльність у гармонії з соціумом з метою зростання власного та суспільного добробуту).

Концепція неперер­вної економічної освіти ґрунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури і освіти. Якщо в загальноосвітній школі закладається база економічних знань, мислення і поведінки, то в системі спеціальної економічної освіти для молоді (ліцеї, коледжі, академії) формується підприємець для ринкових відносин.

У системі вузів та університетів надається економічна освіта тим, хто зробить підприємництво сферою своєї професійної діяль­ності. У системі підготовки магістрів з економіки та післявузівської підготовки створюються умови для економічної освіти менеджерів вищої кваліфікації.

Для створення в Україні економічно організованого сус­пільства необхідно, щоб система економічної освіти як складова культури була адекватна вимогам управління за умов ринкових відносин.

Основний зміст економічної та вимоги до його засвоєння визначаються Державним стандартом середньої загальної освіти, Державним стандартом вищої економічної освіти та галузевими стандартами.

Конкретизуються вимоги до змісту та рівнів засвоєння навчального матеріалу, його розподіл за класами в навчальній програмі дисципліни.

При плануванні навчальної діяльності учнів та студентів виходять з нормативних документів, які визначають концептуальні засади економічної освіти, стандарти економічної освіти та критерії оцінювання навчальних досягнень.

55. Розвиток економічного мислення та формування поведінки як мета економічної освіти. Взаємозв’язок, джерела формування та розвитку економічної культури, мислення та економічної поведінки. Серйозною помилкою нашої економічної освіти була і є орієнтація на освіту та навчання знанням, а не мисленню та поведінці в реальному житті. Вивчення економіки вже в школі повинно формувати ядро мотиваційного механізму економічно розумної поведінки молодої людини за умов ринку. Ось чому я вважаю дуже важливим і принциповим обговорення проблем економічної освіти у взаємозв’язку з проблемами економічної культури, мислення та поведінки. У процесі вивчення курсу МВЕ майбутній учитель повинен мати власну думку і форму її вираження в методиці викладання. Майбутньому вчителю необхідно продумати крок за кроком, як логічно, простою, зрозумілою мовою розповісти про найбільш важливі та складні економічні категорії, розкрити дивовижний світ економіки.

Таким чином, метою економічної освіти як складової економічної культури суспільства можна вважати створення бази для достатнього рівня економічного мислення та економічної поведінки на різних стадіях підприємництва.

Економічне мислення — не просто багаж економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, іншими словами, це формування моделі економічної поведінки. Зараз економічні знання дітей практично зв’язані з тим, що вони бачать навкруги.

Економічне мислення є досить стійкою системою, стереотипи мислення та психології людини сталі та інерційні. Реформувати його у старшого покоління надзвичайно важко. Тому акцент зміщується на формування економічної культури та економічного мислення у молодого покоління. Складовими економічної культури мають стати взаєморозуміння, повага, терплячість та толерантність при вирішенні різних економічних питань.

Економічна культура та економічне мислення виступають мотивами економічної поведінки людини.

Регулятором економічної поведінки виступають суспільні та економічні норми. Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами економічної діяльності людини. А саме: рівень культури, освіченості, виховання, соціальне оточення, набутий економічний досвід, індивідуальні вподобання.

Економічна культура як категорія – це характеристика економічних відносин як способу, форми, результату творчої діяльності людей в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Недостатній рівень економічної культури пов’язаний з низьким рівнем економічних знань. Тому виникає потреба поглиблення базової економічної освіти населення. Ринковий тип економічної культури знаходиться в стані формування і економічна освіта молоді має відіграти в цьому процесі важливу роль.

56. Методика викладання економіки – шлях розвитку економічного мислення особистості. Основи формування економічного мислення. Методичні прийоми і засоби, впровадження яких у навчальний процес дозволить забезпечити розвиток економічного мислення тих, хто навчається. Завданням курсу «Методика викладання економіки» є філо­софське осмислення економіки майбутнім викладачем (еконо­містом) з метою формування в учнів економічного способу мислення через відбір матеріалу та форм його подання, розробку методики контролю навчання тощо.

Аналізуючи вимоги до економічної культури, до основних характеристик підприємця (власника) і менеджера (найманого службовця), а також власника і менеджера в одній особі, можна дійти справедливого висновку, що їхня економічна освіта потребує різного рівня економічного мислення та поведінки. Але підготовка нижчого рівня завжди є підґрунтям економічної освіти вищого ґатунку.

Дуже цікавою щодо формування економічного мислення і поведінки можна вважати проведення учнівської наукової конференції. В Україні діє кілька зарубіжних благодійних програм. Так, фонд «Відродження» сприяв впровадженню методики викладання економіки «Junior Achivement Inc», яка дуже поширена в американських школах. Цей курс є прекрасним зразком методичного забезпечення викладання: дуже цікавий і змістовний підручник, задачник, ділові ігри, набір контрольних тестів. Відомі також школи ЮНЕСКО, програми «Новий день» та інші.

57. Навчальна програма економічної дисципліни: зміст, структура та методика розробки. При плануванні навчальної діяльності учнів та студентів виходять з нормативних документів, які визначають концептуальні засади економічної освіти, стандарти економічної освіти та критерії оцінювання навчальних досягнень.

Навчальні програми складаються з урахуванням особливостей навчальних закладів, в яких передбачається викладати дану дисципліну. Впершу чергу це стосується загальних навчально-освітньо закладів: середня загальноосвітня школа, спеціалізована школа, економічний ліцей, гімназія, колеж; наявність класів з поглибленим вивченням економіки і т.д.

Робочі програми навчальних дисциплін конкретизують навчальну діяльність як у класі (аудиторії) – уроки, семінари, лекції, практичні заняття, лабораторні роботи, так і самостійну діяльність. У робочій програмі вказується детальна послідовність та короткий зміст лекцій, практичних занять, форми їх проведення, особливості контролю та оцінювання навчальних досягнень, рекомендована література і т.ін.

Програми мають враховувати рівневу диференціацію (різні рівні засвоєння при єдиному обсязі навчального матеріалу) та профільну диференціацію, яка передбачає залежність обсягу та змісту економічної дисципліни від обраного учнем профілю: поглиблене вивчення економіки, вивчення економічних понять та законів на прикладному рівні, вивчення загальних основ економічних знань.. При забезпеченні профільної диференціації варіюється кількість годин, які відводяться на вивчення економічної дисципліни.

58. Основні типи навчальних занять з економіки в середній загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах. Основні вимоги до навчального заняття з економіки, а також методи і прийоми підвищення його ефективності.

Навчальний процес з економіки в сучасній загальноосвітній та вищій школі спрямований не стільки на забезпечення учня певною сумою знань, умінь та навичок, а, в першу чергу, на формування його компетенцій – складних умінь та якостей особистості.

Основний акцент робиться цілеспрямованій систематичній самостійній роботі, розвитку навичок і потреб самостійної діяльності та реалізацію отриманих знань на практиці. З цією метою передбачено під час вивчення курсу різни форми організації навчання та типи навчальної діяльності студентів: лекція, практичні заняття, самостійна робота, індивідуально-консультативна робота, модульні контрольні роботи, виконання курсових робіт з дисципліни “Методика викладання економіки”, педагогічна практика в загальноосвітніх та вищих навчальних.

Методика проведення уроків та лекцій складається з підготовки уроку як складової навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.

Готуючись до уроку вчитель економіки аналізує зміст матеріалу, виділяє головне та другорядне, формулює головну тезу.

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на структуру уроку, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники і технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність учнів, увійти в контакт з аудиторією, сподобатись учням манерою поведінки та ін.

При підготовці навчального матеріалу дуже важливо визначити його обсяг, розподілити на основний і другорядний, знайти засоби розвиваючої навчальної діяльності.

Вважається, що мінімально необхідними дидактичними матеріалами для викладання теми є такі, що забезпечують:

1. Ефективне використання часу: план заняття

2. Ефективне засвоєння матеріалу

   база знань	наочність	Актуалізація знань
   активність	самостійна робота

3. Ефективний зворотний зв’язок: тестовий контроль

Будь-яке заняття з учнями, на думку педагогів, передбачає наявність таких елементів: організація, визначення мети заняття, мотивація, актуалізація опорних знань, подача матеріалу теми, закріплення засвоєного, завдання для самостійної роботи, контроль засвоєного. Найбільшу увагу викладач має приділити визначенню мети конкретного уроку в контексті навчальних цілей усього курсу.

59. Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.

У сучасних умовах роль лекції-уроку як основної форми передачі навчального матеріалу суттєво змінюється. Вона все більше виконує проблемно-установчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі самопідготовки.

Урок, як «клітинка» педагогічного процесу, відображає його особливості. Якщо не вся, то значна частина педагогіки та психології навчання концентрується на уроці й трансформується в знання учнів через професійні якості та особистість викладача.

Жодного шаблону в структурі уроків не може бути. Вчитель спирається тільки на зміст самого матеріалу, на знання методики викладання, на власний досвід і досвід інших педагогів.

Методика проведення уроків та лекцій складається з підготовки уроку як складової навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.

Загальна схема постійної діяльності викладача при підготовці лекції-уроку, в якій розкриті особливості кожного етапу (табл. 2).

60. М етодика підготовки та проведення семінарських занять з економіки. В економічній підготовці учням треба передати знання про економіку як систему, спосіб економічної діяльності. Для цього потрібні специфічні форми взаємодії викладачів та учнів — проблемні та імітаційно-ігрові форми навчання. Якщо виходити з відомого принципу «знати, щоб навчитися робити», то семінарські заняття є найважливішими, бо саме вони відповідають на запитання «що робити?» і «як це зробити?». крім того, семінарські заняття зближують вчителя і учня, згуртовують учнівський колектив, виховують демократичний стиль спілкування.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1. Залежно від складності, об’єму, вимог: просемінари (підготовчі), власне семінари, між предметні семінари. 2. Залежно від мети: семінар повторення, систематизації, семінари вивчення нового матеріалу, мішані. 3. За формою проведення: семінар-бесіда, обговорення (реферативний), коментоване читання, диспут, тренінг, кейси, між предметний семінар, семінар-конференція.

Структура семінарів: слово викладача, бесіда за окремими невеличкими питаннями, підсумкове слово викладача. Семінар-доповідь – доповідач і опоненти, рецензент, ділова гра, «круглий стіл», мозковий штурм. Кругова консультація: при необхідності розглянуті недостатньо розкриті питання, допомогти в семінарській роботі, без проведення лекцій. Робота у малих групах (зробити роботу групи ефективнішою, уникнути небажаних конфліктів; отримати більше задоволення від праці (ініціювання діяльності, пошук інформації, висловлення думок, збір думок, аналіз альтернатив, координація діяльності, узагальнення результатів).

Основні види семінарів: - семінари-дискусії; семінар – «мозковий штурм; семінар – «полеміка рядів»; семінар – « викладач проти слухачів»; «слухачі проти викладача»; семінар-дослідження; семінар-гра «Мікровикладання»; семінар-практикум, тренінг; семінар-взаємонавчання; семінар «Чиста сторінка»; міжпредметний семінар. Велику увагу слід приділити організації навчанню в малих групах за методикою співробітництва.