74. Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».

Для виявлення відповідності навчальних досягнень учнів еталонним рівням розробляють еталонні вимірники. Еталонний вимірник навчальних досягнень - завдання, розробленні відповідно до проектованих еталонних рівнів, виконання яких дає максимально повне уявлення про те, наскільки досягнуті заплановані цілі навчання.

Вимоги до еталонних вимірників навчальних досягнень. Вимоги до змісту:

1. Об’єктивність вимірника. 2. Відповідність вимірника за змістом курсу та обсягу матеріалу, що вивчається учнями відповідно до програми. 3. Відповідність вимірника рівню оволодіння учнями даної освітньо-вікової групи розумовими операціями.4. Структура вимірника має забезпечувати можливість навіть найменш підготованим учням показати власні навчальні досягнення.5. Рівноцінність різних варіантів вимірників одних і тих самих еталонних рівнів. 6. Забезпечення позитивного емоційно-ціннісного сприйняття завдання вимірника.

Вимоги до форми подання: 1. Стандартизованість вимірників. 2. Лаконічність, однозначність та чіткість формулювань завдань, використання фізичної термінології. 3. Використання таких форм подання завдань-вимірників, які сприятимуть створенню доброзичливої атмосфери та зниження впливу стресового чинника, який завжди наявний під час контролю.

Типи вимірників навчальних досягнень з економіки: 1. Вимірники-питання. 2. Вимірники-економічні задачі. 3. Вимірники-тести.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів потрібно враховувати: - характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обгрунтована, творча; - якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; - ступінь сформованості загальнонавч-них та предметних умінь і навичок; - рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; - досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); -самостійність оцінних міркувань.

75. Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.

Див. пит. № 72

76. Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.

Під час лекцій: Репродуктивний метод навчання: пояснювально-ілюстративний, проблемний. Продуктивний метод навчання: частково-пошуковий, дослідницький, ігровий. Основа активізації знань - процес засвоєння.

Основні форми активізації навчання: логічні конспекти - схеми, конспекти - схеми викладача, зошити самопідготовки, конспекти - схеми учнів, реферат, проблемні заняття, рольові ігри.

Методи активізації навчання: аналіз конкретної ситуації, аналіз інциденту, мозковий атаки, ігрове проектування, імітаційні ігри, рольові ігри, ділові ігри. Лекційні форми занять із застосуванням: лекція - дискусія, групова консультація, лекція у вигляді конспекту-схеми.

Проблемне навчання - система методів отримання знань в результаті розумової роботи з вирішення проблемних завдань матеріалу (вичленення основних проблем теми).

Проблемний метод навчання - створення проблемних ситуацій.

Семінарське заняття дає можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями точно і доказательно виражати свої думки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт учнів із викладачами, атмосфера розуміння і співробітництва.

Метод пояснення носить інформаційно-дидактичний характер, припускає велику кількість операційних дій, може містити повторення, роз'яснення, демонстрування, показ наочності. Метод розповіді припускає усний оповідальний розгляд матеріалу. Метод інструктажу інформативний, локальний. Активна роль належить викладачу. Метод розмови припускає розмову викладача з навчаючими, на основі чіткої системи продуманих запитань, що підводять учнів до активного засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

Наочні методи можна розділити на дві підгрупи: методи ілюстрацій і демонстрацій. Перший припускає показ ілюстративних посібників (плакатів, карт, зарисовок на дошці і т.д.) Метод демонстрацій звичайно пов'язаний із демонстрацією приладів, технічних установок, різноманітного роду препаратів і досвідів.

Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різноманітних видів діяльності навчаючих. До них відносяться фронтальні лабораторні роботи, практикуми, фронтальні досвіди і спостереження, різноманітного виду трудові операції.

На рівні творчої активності в пізнанні нових законів, понять, категорій, явищ засновуються репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання.

Репродуктивний метод припускає подачу готових фактів, доказів, а також визначення понять.

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. При цьому педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблеми.

Метод пізнавальної ділової гри. Слугують засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуализации знань. Основними компонентами гри слугують сценарії, ігрова обстановка і регламент.

Метод створення пізнавального суперечки. Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми.