8. Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування.

Викладач повинен представити себе, свій характер, свій ситуативний стан так, аби викликати необхідну поведінку учнів. Повинен твердо знати яким він хоче постати перед учнями. Велике інформаційне навантаження несе зовнішній вигляд педагога. Професійні вимоги до педагога: він повинен ідеально виглядати, триматися впевнено і мати почуття гумору. Зовнішній вигляд викладача має бути естетично виразним. Неприпустиме недбале ставлення до своєї зовнішності, але неприємна і надмірна увага до неї. Естетична виразність педагога виявляється й у тому, наскільки привітний у нього вираз обличчя , у зібраності, стриманості рухів, у поставі і ході. Навіть у тому, як викладач заходить до аудиторії, як вітається, рухається по аудиторії виявляється особистість педагога, його вплив на учнів.

Викладач, що вперше входить в аудиторію, може для посилення авторитетності скористатися прийомами самореклами, щоб підкреслити важливі професійні особливості, що збільшать довіру аудиторії(повідомити про свої виступи, публікації). Самореклама починається з вибору одягу, зачіски сумки, тобто зі створення власного іміджу зовнішніми даними. Також викладач повинен утвердити себе як авторитетне джерело інформації. Авторитет одразу забезпечить йому довіру аудиторії і інтерес до тієї інформації, що він збирається запропонувати. Обличчя не повинне бути похмурим, пихатим, зарозумілим, презирливим. На слухачів треба дивитись прямо, але не пильно, а періодично обводячи поглядом усіх. Насамперед, треба вибрати правильну дистанцію між собою й аудиторією, для викладача ця відстань дорівнює від 1,2 до 3 метрів і більше. Треба також подбати про положення корпусу тіла стосовно тих, хто слухає. Оптимальна позиція обличчям до аудиторії, найгірша – спиною.

8. Стилі педагогічного спілкування.

Існує три базових стилі спілкування, які пов’язані з базовими ситуаціями спілкування : ритуальний, маніпулятивний і гуманістичний.

Ритуальне спілкування – індивідуальний стиль спілкування, притаманний дуже багатьом людям. Цей стиль походить від соціальних між групових ситуацій спілкування, де головною задачею партнерів є підтримка зв’язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства. При цьому важливо , що партнер у такому спілкуванні є ніби необхідним атрибутом виконання ритуалу.

У подібному стилі здійснюється багато контактів, розмов, що з боку, а іноді й зсередини, здаються безглуздими, беззмістовними, тому що вони, на перший погляд зовсім не інформативні, нецілеспрямовані, не мають і не можуть мати ніякого результату.

Метою ритуального спілкування є не зміна іншого, не вплив на нього, а підтвердження себе – своїх думок, своїх уявлень. Тому природно, що учасники такого спілкування намагаються уникнути будь-якого зіткнення думок.

Маніпулятивне спілкування – це таке спілкування, за якого до партнера ставляться як до засобу досягнення зовнішніх стосовно нього цілей.

Перше, що важливо виділити – це спосіб сприйняття партнера в такому спілкуванні. Він розглядається не як цілісна людина, а скоріше як сукупність функціональних якостей, що стати при нагоді для досягнення своєї мети.

За такого стилю спілкування існує також як специфічне уявлення про себе, так і само подача. Дійсно, що важливо продемонструвати співрозмовнику у маніпулятивному спілкуванні? Ймовірно, тільки те, що допоможе досягненню мети. І тут відбувається так би мовити відлік від партнера: до наявного його образу добудовується свій образ таким чином. Аби він. З одного боку, не заперечував передбачуваним очікуванням партнера, а з іншого боку, був до нього додатковим.

У маніпулятивному спілкуванні замість свого образу ми “підсуваємо” партнеру стереотип, який вважається найбільш вигідним у даний момент.

Гуманістичне спілкування є найбільшою мірою особистісним спілкуванням, що дозволяє задовольнити людську потребу в розумінні, співчутті, співпереживанні. Ні ритуальне, ні маніпулятивне не дозволяють цілком задовольнити цю життєво важливу потребу. Важливою особливості гуманістичного спілкуванняє те, що очікуваним результатом є не підтримка соціальних зв’язків, як у ритуальному. Не зміна партнера, як у маніпулятивному, а спільні переміни уявлень обох партнерів, зумовлені глибиною спілкування.