- •Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.
- •62.Методики стимулювання та мотивації до ефективної навчальної діяльності з економічних дисциплін.
- •63/ Розробка елементів навчальних занять з економіки (моделі засвоєння бази знань з економічних тем, методичної карти заняття, плану проведення занять) для різних вікових груп.
- •Аналіз навчального заняття, його основні компоненти. Схема комплексного аналізу заняття:
- •Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.
- •Самостійна робота:
- •1.Аудиторна: 2.Позааудиторна
- •Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.
- •Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.
- •Контроль як методична проблема. Методичні вимоги до його організації та необхідність їх дотримання.
- •Завдання та функції контролю при вивченні економічних дисциплін.
- •Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».
- •Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.
- •Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».
- •75. Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.
- •Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.
- •Порівняння сучасних форм і методів контролю в економічній освіті.
- •79. Сучасні засоби навчання в економічній освіті.
- •80. Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.
- •81. Методичні рекомендації до розробки та застосування наочних засобів навчання при вивченні економіки відповідно до віку тих, хто навчається.
- •Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.
- •87. Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті.
- •Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.
- •83.Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.
- •84. Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.
- •85. Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.
- •86. Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.
- •88. Аналіз та оцінка результатів дискусії.
- •91. Типи кейсів та основні вимоги до змісту кейсу.
- •89. Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.
- •90. Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.
- •92. Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.
- •93. Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.
- •94. Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.
- •95. Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.
- •96. Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.
- •Сучасні технології навчання в економічній освіті
- •98. Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.
- •31. Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •99.Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •100. Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.
- •101. Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.
- •26. Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •27. Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів
- •28. База знань навчальної теми, елементи бази знань, рівні засвоєння навчальної інформації.
- •29. Планування занять. Основні етапи заняття
- •30. Методи і прийоми навчання. Класифікація методів навчання. Переваги і недоліки різних видів навчальних методів.
- •32.Мотивуванняістимулюваннянавчальноїдіяльності: спільнетавідмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •34. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •35. Мотивуванняучнівдонавчання: індивідуальніособливостімотиваціїучіннятаїїдіагностика
- •36. Поняття «організаційні форми навчання» Відмінність форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання.
- •37. Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу
- •39. Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
- •47. Фактори ефективного управління навчанням.
- •40. Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •41. Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів.
- •42. Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •43. Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі.
- •44. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
- •45. Комунікаційний процес і управління навчанням. Характеристика педагогічної функції комунікації.
- •46. Структура комунікативного акту в навчанні.
- •48. Методика викладання економіки як наука. Предмет та методи дослідження, її джерела та зв’язок з іншими науками.
- •49. Основні задачі та функції методики викладання економіки.
- •50. «Методикавикладанняекономіки» якнавчальнадисциплінавсистеміформуванняпрофесійноїкомпетентностіекономістатавикладачаекономічнихдисциплін.
- •33. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •Сутність поняття «спілкування».
- •Структура спілкування та його види і функції
- •Різновиди бар’єрів на шляху оптимального спілкування.
- •Особливості вербальної комунікації.
- •6.Особливості невербальної комунікації.
- •Розподіл ролей у взаємодії за е. Берном.
- •Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •Сутність поняття «соціальна перцепція». Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи.
- •Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні.
- •Психологічні механізми саморегуляції
- •Провідні методи та техніки саморегуляції.
- •Сутність поняття „педагогічне спілкування”, структура цього спілкування
- •Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування.
- •Стилі педагогічного спілкування.
- •Поняття “ділове спілкування”. Особливості ділової спілкування.
- •Форми ділового спілкування.
- •Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
- •Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
Особливості вербальної комунікації.
Основним засобом комунікації, властивим тільки людині, є мова. Разом з тим люди передають одна одній інформацію, використовуючи не тільки слова, але й безліч інших засобів, серед яких — жести, міміка, пози, одяг, зачіска, навіть предмети, що оточують їх (дизайн кімнати, квартира, машина). Вербальна комунікація як знакову систему використовує мову. Мова є найуніверсальнішим засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мови найменше втрачається зміст повідомлення. Як засіб спілкування мова обслуговує всі сфери суспільно-політичного, професійно-ділового, наукового і культурного життя.
Саме з її допомогою люди передають і отримують інформацію, «упаковану» у тому чи іншому тексті. У реальній практиці взаємодії мільйони людей щодня займаються створенням текстів та їхньою передачею, а мільярди — їхнім сприйняттям.
Мова реалізується у мовленні і тільки таким чином виконує своє комунікативне призначення. Мовлення — це зовнішній прояв мови, це послідовність одиниць мовлення, організована й структурована за його законами і відповідно до потреб інформації, що висловлюється. Людське мовлення виникає у відповідь на необхідність вступити у спілкування з ким-небудь чи повідомити що-небудь. Більш точно мовлення можна визначити як використання мови в комунікативних цілях. На відміну від мови мовлення можна оцінювати як гарне чи погане, ясне чи незрозуміле і ін..Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу істом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну группу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.
5.Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності. Слухання є однією з основних ланок процесу спілкування. Від його ефективності залежить ефективність спілкування. Воно ефективне тоді, коли йде безперервне оцінювання сказаного співрозмовником і вами. Необхідно вміти також "слухати" самого себе. Будь-яка ділова розмова повинна викликати в учасників зацікавлення. При цьому необхідно пам'ятати, що в діалозі, при безпосередньому слуховому сприйнятті співрозмовника, зменшується значення слів, збільшується роль ситуації, міміки, тестів, інтонації, саме тому мова, що звучить, є простішою, доступнішою. Але існують норми зовнішнього прояву почуттів у діловому спілкуванні. Стриманість в інтонаціях, силі голосу, у міміці та жестах впливає на співрозмовника сильніше, ніж нестримані оклики, гучний голос, надмірна жестикуляція. Слухання — це активний процес, який стає можливим у результаті різної швидкості усного мовлення і розумової діяльності слухача. Зазвичай люди говорять зі швидкістю 125 слів за хвилину, а людина може сприймати мову зі швидкістю до 400 слів за хвилину. Така різниця між швидкістю мови і можливостями розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо коли говорять повільно чи нецікаво. Слухання — активний процес і в тому значенні, що воно потребує деяких навичок, здібностей. Зовнішнім несвідомим проявом уважного слухання є відповідна поза: повернутися обличчям до того, хто говорить, і встановити з ним візуальний контакт. Слухати і сприймати означає не відволікатися, підтримувати постійну увагу, постійний візуальний контакт і використовувати позу як засіб спілкування. Поза може висловлювати не тільки бажання, а й небажання слухати і спілкуватися. Якщо співрозмовник трішки нахилився вперед і схвально дивиться на вас, цим він говорить: "Я весь — увага". Якщо ж він недбало розвалився в кріслі, то він явно не зацікавлений у спілкуванні. Схрещені на грудях руки означають, як правило, оборону, тобто небажання спілкуватися на цю тему. Якщо співрозмовник малорухливий, до того ж ще й не дивиться на того, з ким говорить, то швидше за все, він уже давно думає про інше. Стиль слухання відображає нашу особистість, характер, інтереси, манеру говорити й слухати, індивідуальність.