8. Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні.

Імідж – це візуальна привабливість особистості. Багато людей мають від природи привабливий імідж, але частіше симпатії людей здобуваються завдяки мистецтву само презентації, без якої не досягти серйозних успіхів. До пріоритетних якостей, що формують позитивний імідж відносять: 1) перша група: комунікабельність – здатність легко сходитись з людьми, емпатичність – здатність до співпереживання, рефлективність – здатність зрозуміти іншу людину, красномовність – здатність впливати словом. 2)друга група(характеристики особистості, що є наслідком її освіти і виховання): моральні цінності, психічне здоров’я, знання набору людських технологій(міжособистісне спілкування, діловий спіч, попередження і подолання конфліктних ситуацій.)3)третя група – те, що пов’язане з життєвим і професійним досвідом.

Складові іміджу: - власний уявний імідж,

- проекційний імідж(те, як на вашу думку вас сприймає навколишній світ),

- набутий імідж (те, як інші бачать вас насправді. Якщо цей імідж розходиться з проекційним, то людина погано обміркувала, яким чином представити себе.)

Імідж – це візуальна привабливість особистості. Імідж – спрямоване формування враження про себе. Викладач повинен представити себе, свій характер, свій ситуативний стан так, аби викликати необхідну поведінку учнів. Повинен твердо знати яким він хоче постати перед учнями. Велике інформаційне навантаження несе зовнішній вигляд педагога. Професійні вимоги до педагога: він повинен ідеально виглядати, триматися впевнено і мати почуття гумору. Зовнішній вигляд викладача має бути естетично виразним. Неприпустиме недбале ставлення до своєї зовнішності, але неприємна і надмірна увага до неї. Естетична виразність педагога виявляється й у тому, наскільки привітний у нього вираз обличчя , у зібраності, стриманості рухів, у поставі і ході. Навіть у тому, як викладач заходить до аудиторії, як вітається, рухається по аудиторії виявляється особистість педагога, його вплив на учнів. Самореклама починається з вибору одягу, зачіски сумки, тобто зі створення власного іміджу зовнішніми даними. Також викладач повинен утвердити себе як авторитетне джерело інформації. Авторитет одразу забезпечить йому довіру аудиторії і інтерес до тієї інформації, що він збирається запропонувати. Обличчя не повинне бути похмурим, пихатим, зарозумілим, презирливим. На слухачів треба дивитись прямо, але не пильно, а періодично обводячи поглядом усіх. Насамперед, треба вибрати правильну дистанцію між собою й аудиторією, для викладача ця відстань дорівнює від 1,2 до 3 метрів і більше. Треба також подбати про положення корпусу тіла стосовно тих, хто слухає. Оптимальна позиція обличчям до аудиторії, найгірша – спиною.

8. Психологічні механізми саморегуляції

Завершаючою ланкою цілісного процесу самосвідомості є саморегуляція особистістю складних психічних актів, власної поведінки. Під саморегуляцією в структурі самосвідомості у вузькому смислі мається на увазі така форма саморегуляції поведінки, яка передбачає момент включеності в неї результатів самопізнання і емоційно-ціннісного ставлення до себе, причому ця включеність актуалізована на всіх етапах здійснення поведінкового акту, починаючи від мотивуючих компонентів і закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки. Механізми саморегуляції можуть базуватися на таких структурних компонентах як:

- самооцінка- це результат мислительних операцій ( порівняння, аналізу та синтезу), в якому постійно присутній емоційний компонент ( суб’єктивне переживання; домагання особистості – їх основна функція полягає у корекції прийнятих цілей, задач; соціально-психологічне очікування (очікувана оцінка), яка виконує функцію посередника між самосвідомістю особистості і її соціальним оточенням в процесі саморегуляції поведінки;

-образ “Я” – як результат самопізнання; як головна мета життєдіяльності особистості; як психологічне утворення, яке забезпечує головну функцію саморегуляції – функцію цілепокладання; як узагальнений, глобальний механізм саморегуляції на особистісному рівні.

Саморегуляція може здійснюватися при наступних умовах: коли індивід може адекватно відображати і моделювати наявну ситуацію; перетворювати власну внутрішню і зовнішню активність у відповідності з моделлю запропонованої ситуації; переборювати безпосередні спонукання ради досягнення перспективної мети, за наявністю у індивіда можливості виходити за межі наявної ситуації. Виділяють найсуттєвіші механізми процесу саморегуляції в підлітковому віці: рівень домагань, ціннісні орієнтації, локус контролю, мотивація схвалення, потреби у досягнення успіху. Отже, саморегуляція поведінки є інтегративною властивістю особистості, яка об’єднує в собі інтелектуальні, мотиваційні, вольові, емоційні сфери особистості. Загалом можна констатувати, що саморегуляція – це єдність соціальних та психологічних проявів свідомості і самосвідомості особистості.