1. Сутність поняття «спілкування».

Спілкування – процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія). Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогліфів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності. Спілкування(С) - міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психіч.дія-ти, а саме інф-ю, думками, почуттями, оцінками. Інакше, С- взаємодія 2 або більше людей, яка спрямована на узгодження та об”єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Без С неможливе людське сус-во. С - є потреба людини як соц., розумної істоти, носія свідомості. Таким чином, С -потреба людини, необхідне для взаємодії з людьми, необхідне для самоствердження в сусп-ві, для впорядкування своїх думок, відносин. С властиве всім живим істотам, але на рівні людини воно приймає найбільш досконалі форми, стає усвідомленим та опосередкованим мовою. С. дає можливість людям в процесі своєї діяльності уникати непорозумінь, досягати швидше мети своєї діяльності, активно розвиватися.

2. Структура спілкування та його види і функції

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стае усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє:

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Третій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти інших.

Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, і реагує на їхні дії. Афективно-комунікативна функція Характеризує емоційну сферу людини.Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Рівні спілкування:

Примітивний рівень

Загальна характеристика того, хто опускається до примітивного рівня в контакті, така: для нього співрозмовник не партнер, а предмет, потрібний або що заважає.

Маніпулятивний рівень

Суб’єкт, який обирає партнерство на цьому рівні, за своїм підходом до іншої людини близький до примітивного рівня, але за виконавськи- ми можливостями наближається до конвенціонального рівня. Характе-ристика маніпулятора: для нього партнер – суперник у грі, яку неод-мінно треба виграти. На маніпулятивному рівні характерний інтерес до слабких сторін особистості співрозмовника, закритість власного “Я” і подвійність займаної позиції в спілкуванні; зовні прибудова може бути будь-якою, а внутрішня позиція – “батьківською”.

Стандартизований рівень

Справжньої рольової взаємодії на цьому рівні не відбувається.Спілкування ґрунтується на якихось стандартах і являє собою постійне розгортання партнерами свого “рольового віяла” або контакту масок. Конвенціональний рівень

Цей рівень займає середнє положення між вищими і нижчими рівнями, тому що його характеризують справжній інтерес до особистості партнера, турбота про нього, готовність зайняти його місце. Цей рівень оптимальний для вирішення особистих і міжособистісних проблем у людських контактах.

Діловий рівень

Спілкуючись на діловому рівні, люди можуть набувати з контактів не лише наявні “плоди” спільної діяльності, випробувати винятково стійкі почуття взаємної прихильності, довіри і теплоти, але і,навпаки, стверджуватися у майже непереборних антипатіях один до одного. Адже тільки у діяльності людина розкривається всебічно і з найбільш істотних сторін. Ігровий рівень

На ігровому рівні спілкування відрізняють повноту і людяність,тонкість змісту і багатство відтінків взаємин. На цьому рівні миспілкуємося лише з тими людьми, яких хоча б небагато вже знаємо і з якими нас зв’язують якщо не взаємні почуття, то принаймні ще не затьмарені образами і розчаруваннями. Даний рівень характеризується справжнім інтересом до особистості партнера, глибокою відкритістю і розмаїтістю прибудов, що робить спілкування святковим, захоплюючим і продуктивним у плані взаєморозуміння, взаємопізнання. Духовний рівень

Це вищий рівень людського спілкування. Партнер сприймається як носій духовного початку, що будить у нас почуття, яке схоже на благоговіння. Духовне спілкування поєднує в собі найкращі риси ігрового і ділового.