83.Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.

Значна увага сьогодні приділяється використанню сучасних інформаційних технологій навчання в дисциплінах фундаментального та гуманітарного циклу і на різних формах занять. Але нечітко висвітлено, як потрібно використовувати інформаційні технології під час занять і які необхідні дидактичні засоби для забезпечення шкільних лекцій, практичних занять, лабораторних і т.д.

У сучасному світі персональний комп’ютер став символом науково-технічного прогресу. Від масштабів використання мікропроцесорної обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій істотно залежить науково-технічний та економічний потенціал суспільства. В сучасній школі саме життя диктує необхідність введення в шкільну практику електронної обчислювальної техніки, яку розглядають як ефективний засіб навчання.

В навчальному процесі комп’ютер може бути як об’єктом вивчення, так і засобом навчання, тобто можливі два напрямки комп’ютеризації навчання. При першому засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей комп’ютера, і його використання при розв’язанні різнорідних задач, що об’єднано терміном комп’ютерна грамотність. Відомий американський вчений С. Пейперт вважає: “... діти, які у дошкільному віці не почали систематично спілкуватися з комп’ютером, у підлітковому віці безнадійно відстають (порівняно з “комп’ютерщиками”) у розумовому розвитку.

Використання комп’ютера, як засобу навчання відкриває такі дидактичні можливості:

1) формування науковості навчання;

2) інтенсифікація процесу навчання;

3) здійснення активних методів навчання;

4) сприяння мотиваційній стороні навчання;

5) здійснення систематичного та об’єктивного контролю знань і вмінь учнів та студентів;

6) звільнення вчителя та викладача від чорнової роботи.

Саме вони складають основу комп’ютеризації навчання як соціального процесу. На початковому етапі комп’ютеризації навчання головна увага приділялась вивченню будови комп’ютера і мов програмування.

84. Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.

Дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання.

При плануванні дискусії викладач має враховувати кілька важливих обставин: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування студентів і створювати оптимальні умови для обговорення студентами проблеми і стеження за його перебігом решти студентів; матеріали, необхідні для роботи студентів та наочного подання її результатів; письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння студентів працювати в групі.

Протягом усієї роботи груп викладач тримає в полі зору три основних моменти:

1. Мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися.

2. Час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути досягти визначеної мети.

3. Підсумки, які треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Етапи:

І. Підготовка: вибір теми, визначення мети, розробка питань, підготовка учасників, організація.(створення сприятливого емоційного контролю; для введення в дискусію використовуються: заздалегідь підготовленні повідомлення слухачів, обговорення в малих групах, коротке попереднє опитування)

ІІ. Хід: питання, виступи, обговорення.(Керівництво дискусією: використання питання відкритого типу, використанні пауз в очікуванні відповіді, реакція на помилки учнів максимально коректна та толерантна)

ІІІ. Підсумки.

Завдання:

• дати повне уявлення про проблему, висвітлити її з різних боків, дати можливість висловити різноманітні думки, в тому числі альтернативні;

• зменшити протидію сприйняттю і розумінню нової інформації та забезпечити коригування власних позицій кожним учасником;

• пом'якшити приховані конфлікти, тому що відкритість суджень знімає емоції в оцінці чужих ідей;

• надати груповому рішенню статус групової норми;

• колективне прийняття рішень підвищує згуртованість групи І є передумовою для активізації учасників у процесі реалізації прийнятих рішень як власних;

• у дискусії з'являються додаткові можливості підтвердження або підвищення власного статусу.

Типи завдань: тести, письмові роботи аналітичного характеру, складання опорно-інформаційних схем, виконання фрагментального навчального моделювання, виконання комплексного навчального проекту, творчі роботи, підготовки до екзаменів.