101. Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.

Інтенсифікація навчання, що характеризується збільшенням обсягу навчального матеріалу та зменшенням часу засвоєння, потребує пошуку ефективних методів навчання, засобів контролю засвоєння знань, що значно підвищували б якість навчання.

Збільшення обсягу знань та обмеження часу для його викладання вимагає від сучасного педагога застосування ефективніших методів та технологій навчання. Збільшення комп’ютерної техніки та подальше її вдосконалення поширює можливості вчителів використовувати комп’ютерні технології не тільки при вивченні інформатики, але й поєднанні викладання інших дисциплін із використанням комп’ютерної техніки.

Комп’ютерні технології відіграють нову роль у навчанні та викладанні. Вчитель перестає бути джерелом інформації. Він виступає посередником, тому педагогічний фахівець має іти до школи з фундаментальними знаннями комп’ютерних технологій. Мета підготовки майбутніх вчителів полягає у формуванні навичок систематичної роботи з комп’ютерною технікою в конкретній предметній галузі, а також умінь навчити школярів навичок роботи з персональним комп’ютером.

Застосування комп’ютерних технологій змінює функції викладача щодо організації навчального процесу, активізації класу, налагодження робочих місць, проведення інструктажу, індивідуального підходу до учнів, підготовки до використання комп’ютерних технологій.

Непродумане застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі не поліпшує, а погіршує якість засвоєння знань. Введення комп’ютерних технологій навчання може ускладнити процес засвоєння знань, умінь та навичок, якщо буде просте механічне перенесення діючих навчальних посібників та підручників на електронні носії.

Комп’ютерні технології урізноманітнюють навчальний процес, тому що часто учні є пасивними слухачами, які "споживають" знання. Використання комп’ютерних технологій дозволяє учням співпрацювати з носієм інформації, здійснювати вибір інформації, темп подання, компонувати матеріал та бути активним учасником процесу навчання.

Використання комп’ютерних технологій дає можливість у навчальному процесі організувати неперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу.

Основним недоліком використання комп’ютерних технологій є зменшення безпосереднього спілкування учня з вчителем та з колективом, значні матеріальні затрати на комп’ютеризацію навчальних закладів, особливо гостро ця проблема постає у школах сільської місцевості.

26. Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.

Чіткому визначанню цілей навчання сприяє їх класифікація (таксономія).

Американські педагоги та психологи створювали таку класифікацію впродовж двадцяти років, починаю кінця 50-х рр. минулого століття. Система класифікації цілей навчання вимагала розробляння цілей у трьох галузях (доменах): пізнавальній, емоційній та психомоторній.

Першою було розроблено систему класифікації у пізнавальній сфері - Вlооm (1956 р.). Наступним було створення системи класифікації в емоційній сфері — Кгаthwoll (1964 р.) і, нарешті, Simpson (1966 р.), Kibler (1970 р.), Наггоw (1972 р.) розробили систему класифікації цілей навчання в психомоторній області. Роботу було завершено на початку 80-х рр.

Таксономія цілей навчання являє собою опис і навчання у термінах професійної діяльності (поведінки). Ця загальноприйнята міжнародною освітянською спільнотою система цілей навчання є основою вибору цілей оцінювання, а отже і методівпедагогічної діагностики.

Цілі навчання – це результат, який прогнозується і має бути досягнутий в процесі всього навчання і на окремих його етапах. Цілі навчання (глобальні): - опанувати основними науками (теорія + практика); - виховати особистість в кожній людині. Класифікація цілей за видами:

1) цілі навчання: - дидактичні (спрямовані на засвоєння певної системи знань), - виховні (формування особистості), - розвиваючі (спрямовані на прискорення розвитку певних психічних функцій);

2) авторська (за Блумом): - когнітивні (всі розпочинаються зі слова „знати”), - психомоторні (всі розпочинаються зі слова „вміти”, формування навичок, здібностей), - афективні (емоційні) (всі розпочинаються зі слова „цінувати”, емоційне ставлення до об’єкту).

Ієрархія основних навч. цілей:

Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.

Середній рівень – цілі навчального предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна характеристика – тематичний план.

Нижчий рівень – цілі теми – носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.

Ступені абстракц. навчальних цілей:

1. Орієнтуючі цілі – максимальний рівень абстракції (цілі навчального предмету, модуля; опис загальними поняттями)

2. Загальні цілі – середній рівень (цілі теми, заняття; використовується загальний рівень абстракції)

3. Точні цілі (операц.) – мінімальний рівень

Операціоналізована ціль – це ціль з описом її складових a+b+c, де a – результат, b – умови (в яких треба довести, що результат є), c – норми (кількість результату). (Приклад, вміти точно написати 15 моделей і проаналізувати 12 елементів). Особливості навч цілей: різноманітність сфер навч діяльності; в навч діяльності приймає участь велика к-ть субєктів, з різними естетичними властивостями.