Самостійна робота:

1.Аудиторна: 2.Позааудиторна

1.1. Самостійна робота з матеріалом (підручником, таблицями, схемами, картками)

1.2. Контрольні та самостійні роботи

1.3. робота з дидактичними текстами

1.4. Робота з комп’ ютеором

2.1. конспектування та анотування літератури

2.2. формулювання висновків та узагальнень

2.3. побудова структурно-логічних схем

2.4. Робота в Інтернет

Основні види самостійної роботи:

учні: самостійна робота з підручником на уроці, посібником та додатковою літературою вдома, підготовка повідомлень, рефератів, атестаційних робіт; студенти: самостійна робота на лекціях, самостійна робота з літературою, підготовка до практичних та семінарських занять (реферати, огляди, звіти, проекти), підготовка до заліків, іспитів, підготовка курсових, дипломних та кваліфікаційних робіт. Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Для прикладу можемо навести такі: задачі та вправи; тренінги; спеціально розвиваючі нестандартні запитання; рольові ігри і вправи; тести на поглиблене розуміння матеріалу; написання рефератів; програмоване навчання та контроль; комп’ютерні ігри тощо.

68. Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.

Основна мета завдань для самостійної роботи полягає у розвитку в молодої людини вмінь знаходити, систематизувати та аналізувати різнопланову економічну інформацію, а також умінь більш високого рівня – самостійно планувати та творчо реалізовувати майбутню професійну діяльність. Типи та зміст завдань для самостійної роботи визначаються її метою та програмованими рівнями.

69. Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю.

Форми оцінювання (оцінки) — виявлення позитивного або нега­тивного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть бути найрізноманітніші (від схвальної посмішки до догани і покарання, від «одиниці» до «п’ятірки»). Тобто діяльність учня завжди оцінюється не тільки кількісно, а й якісно.

Види оцінок. У нас традиційно була прийнята п’ятибальну (власне чо­тирибальну, бо «одиницю» ставить тільки дуже роздратований вчи­тель) систему оцінювання знань школярів. У вузах їй відповідає сис­тема словесного оцінювання також за чотирма градаціями — «неза­довільно», «задовільно», «добре», «відмінно». За такою системою до­сить складно оцінити всі нюанси знань і вмінь учнів. Досконалішими є системи оцінювання, що прийняті у багатьох зарубіжних країнах.

Згідно 12-ти бальної системи оцінювання, яка використовується в загальноосвітній школі, бали розподіляються між рівнями таким чином:

початковий: 1-3 бали;

середній: 4-6;

достатній: 7-9;

високий: 10-12.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів потрібно враховувати:

• характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обгрунтована, творча;

• якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми);

• самостійність оцінних міркувань.