34. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.

Для того, щоб активізувати навчальну діяльність слід у формах організації спільної діяльності суб'єктів пізнання розгорнути в модельному вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну діяльність в максимально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну діяльність. Знання при цьому засвоюються не заради самого засвоєння або успішного складання екзаменів

За такої організації навчання перехід від навчальної діяльності до професійної забезпечується поступовою трансформацією мотивів з навчальних у професійні Накладення системи нових знань, що їх потрібно засвоїти, на своєрідну матрицю типових професійних ситуацій, орієнтація на предметний і соціальний зміст практичної діяльності якраз і забезпечує виникнення пізнавальних і професійних мотивів та інтересів студентів, осмисленість засвоєння знань, активну позицію по відношенню до свого загального та професійного розвитку.

Модульна структура організації навчання, що передбачає розподіл матеріалу дисципліни на логічно завершені відносно автономні модулі — частини теоретичного, практичного та дослідницького характеру з відповідними системами навчально-пізнавальної діяльності, інформаційно-методичного забезпечення, діагностики та контролю навчального процесу, вимагає чіткого визначення обсягу навчального матеріалу, обсягу індивідуальних завдань, вимог до знань та вмінь, які студент має отримати и продемонструвати. Усе це сприяє систематичній ритмічній роботі студентів, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, а також дає змогу урізноманітнювати використання форм та методів навчальної діяльності шляхом створення методичних систем, що забезпечують досягнення мети навчання.

У процесі реалізації описаної технології навчання переосмислюються і перебудовуються всі форми навчальної діяльності студентів: лекції семінари, організація самостійної роботи, система контролю і оцінювання знань студентів, заліків і екзаменів, взаємовідносини викладачів і студентів. Лекції інформативного характеру втрачають своє виняткове значення, що вони його мають в умовах традиційного навчання. Перевага надається концептуально-аналітичним, проблемним, оглядовим та настановчим лекціям. Широко використовуються такі типи лекцій, як: лекції-бесіди (діалог з аудиторією), лекції з елементами колективного дослідження, лекції з аналізом конкретних ситуацій і т. ін. Застосування прийомів активізації навчальної діяльності студентів дозволяє виявити наявний рівень їхніх знань і досвіду, підвищити ефективність сприйняття навчального матеріалу, забезпечує розвиток аналітичного мислення, зв'язок теорії з практикою.

35. Мотивуванняучнівдонавчання: індивідуальніособливостімотиваціїучіннятаїїдіагностика

Мотивація до навчання – одна із головніших умов реалізації навчально – виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але і є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Проблема формування мотивації знаходиться на стику навчання й виховання. Увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально – пізнавальній діяльності. Формування мотивації – це виховання у дітей та учнівської молоді ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві, у поєднані з активною поведінкою учня, що означає взаємозв’язок між усвідомленими та реально діючими мотивами, єдність слова, діла та активної життєвої позиції учня.

Мотивація навчання складається із багатьох аспектів, які змінюються й вступають в нові співвідношення. Ці окремі структури мотиваційної сфери (й складні, діалектичні відношення між ними) повинні стати об’єктом управління з боку вчителя. Формування мотивації навчання неможливо здійснити без урахування вікових особливостей учнів й їх індивідуальних психологічних характеристик.

Мотиви навчання– спрямованість учня на окремі сторони навчальної діяльності, пов’язаними з внутрішніми відношеннями учня до неї.

Мотивація - ієрархія мотивів, які забезпечують цілеспрямованість діяльності людини, джерелом якої є:

Зовнішня мотивація - виникає під впливом і тиск зовнішніх імпульсів - вимог, наказів, примусів, викликає зовнішній дискомфорт.(соціальні, оціночні, на результат і т.п). Внутрішня мотивація - виникає «зароджується» під впливом внутрішнього дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє задоволення, отримати позитивний психічний стан).

Фактори, що сприяють формуванню внутрішньої мотивації навчальної діяльності: Позитивний емоційний настрій. Вивчення мотиваційної сфери учнів, її кореляція. Ситуація успіху. Наявність свободи вибору. Сформованість загально навчальних умінь і навичок. Диференціація, індивідуалізація опора на типологічні особливостей учнів. Використання різноманітних прийомів і методів інноваційних технологій метод-проектів, дослідницько-пошукових, та інші. Організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках.

Етапи вивчення та формування мотивації навчання.

1. Визначення й уточнення соціального заказу, потреб, які висуваються до мотивації випускника сучасним суспільством.

2. Визначення вікових особливостей мотивації,

3. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації учнів.

4. Аналіз причин зниження мотивації навчання.

5. Формування мотиваційної сфери учня.

6. Оцінка вчителем ефективності своєї роботи з формування мотивації учнів до навчання.

Одним з результатів психологічного вивчення може бути загальна психологічна характеристика мотивації навчання учнем, яку складає вчитель.