Аналіз складу акціонерів на базі основних рахунків.
Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, його частки в загальній сумі власного капіталу комерційного банку, у валюті балансу, в зобов’язаннях банку.
Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчається структура акціонерного капіталу, і передусім склад акціонерів банку. Для цього використовуються дані аналітичного обліку. При цьому необхідно зауважити, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 35 %. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще неоплачена його частина.
Внески до статутних капіталів банків роблять юридичні особи — акціонери банків тільки за рахунок наявних вільних власних коштів у грошовій формі. У зв’язку з цим у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити за кожним акціонером банку:
• наявність аудиторських висновків незалежних аудиторських організацій, які підтверджують достовірність балансових даних юридичних осіб — акціонерів банку про наявність у них вільних власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних капіталів банків в обсягах, передбачених установчими документами, а також оцінити фінансовий стан і платоспроможність акціонерів;
• наявність балансів підприємств — акціонерів банків (ф. 1) та звіту «Про фінансові результати» (ф. 2).
Аналіз дивідентної політики банку.
Аналізуючи розмір дивідендів, які виплачуються власникам банку, необхідно з’ясувати тип дивідендної політики, яку проводить банк: консервативний, помірний чи агресивний. Кожному типу дивідендної політики відповідають конкретні методи визначення дивідендів.
Консервативному типу відповідають залишковий метод та метод постійного розміру дивідендних виплат. Сутність першого методу полягає в тому, що розмір прибутку для виплати дивідендів визначається як залишок після задоволення інвестиційних можливостей банку. Помірному типу дивідендної політики відповідає метод постійної та змінної частини дивіденда. Сутність цього методу полягає в регулярності виплат стабільних, невеликих за розміром дивідендів у тісному взаємозв’язку з результатами фінансової діяльності банку, яка дає змогу збільшувати розмір виплачуваних дивідендів у періоди його ефективної роботи. Агресивний тип дивідендної політики включає: метод стабільного приросту дивідендів та метод постійного коефіцієнта виплат. Перший метод передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат передбачає додержання встановлених пропорцій розподілу отриманого прибутку між акціонерами (засновниками) та банком, тобто встановлення співвідношення між прибутком, який споживається та капіталізується.
Здійснюючи аналіз власного капіталу, слід враховувати обмеження, встановлені чинним законодавством на виплату дивідендів:
банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу;
у разі, якщо за попередній рік діяльність банку була неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі у сумі, що не перевищує 50 % від різниці між капіталом банку і рівнем регулятивного капіталу.
Залежність банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт (сплачений капітал, банк власний капітал):
Аналізуючи вплив дивідендної політики на структуру та розмір власного капіталу банку, слід враховувати, зокрема, таке:
1. У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав провадить зазначені виплати власникові таких прав пропорційно частці його в статутному капіталі.2. Платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 25 % нарахованої суми виплат.3. Платник податку—емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. 4. Що стосується періодичності виплати дивідендів, то її обмежено для акціонерних товариств — один раз на рік за підсумками календарного року.