Аналіз оцінки ефективності залучених і позичених ресурсів банку.
Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:
ступінь використання платних пасивів;
ступінь використання сукупних зобов’язань.
Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.
Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:
Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.
Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:
Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.
Відносна вартість (витратність) ресурсів визначається у відсотках і розраховується за формулою:
Аналіз зазначених показників буде доцільним у тих випадках, коли сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.
Розглянемо методику аналізу ефективності та повноти використання ресурсної бази банку на конкретному прикладі.
Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.
Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.
У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку.
Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.
Тема 4. Загальний аналіз активних операцій банку
Значення, завдання та інформаційне забезпечення загального аналізу активних операцій банку.
Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій банків відносять:
операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;
кредитні операції;
розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;
касові операції з приймання і видавання готівки;
інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;
фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;
операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.
Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого — визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.
Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях:
дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів;
дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури дохідних і недохідних активів;
дослідження та оцінка якості активів;
дослідження та оцінка якості «кредитного портфеля» за класифікаційними видами кредитів;
дослідження та оцінка «портфеля цінних паперів»;
дослідження та оцінка іммобілізованих активів у дебіторську заборгованість, капітальні вкладення та ін.;
визначення узагальнюючої оцінки активів і способів оптимізації їх структури.
Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:
правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків (Закон «Про банки та банківську діяльність», закон «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо);
директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств;
нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;
інформація бізнес-планів та прогнозів;
обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації.
В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності.Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов’язань контрагентів перед банком та зобов’язань банку перед контрагентами.