- •Науково-практичний коментар цивільного кодексу україни
- •Авторський колектив
- •Глава 1 Цивільне законодавство України
- •4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм діло вого обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •Глава 2
- •Підстави виникнення цивільних прав
- •Та обов язків. Здійснення цивільних прав
- •Та виконання обов'язків
- •Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
- •Глава з Захист цивільних прав та інтересів
- •Підрозділ 1
- •Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- •Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
- •Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
- •Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
- •Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання Ті опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- •Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- •2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
- •2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
- •Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
- •Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
- •У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
- •Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
- •Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- •Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Глава 5 Фізична особа—підприємець
- •Глава б Опіка та піклування
- •Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
- •Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
- •Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- •Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
- •Підрозділ 2 юридична особа
- •Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- •2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
- •3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
- •4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виді лу) у випадках, встановлених законом.
- •2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
- •Глава 8 Підприємницькі товариства Параграф 1. Господарські товариства
- •1. Загальні положення
- •2. Повне товариство
- •3. Командитне товариство
- •4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».
- •2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть фор- д°г мувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарсь- ии1 кою діяльністю виконавчого органу. Ся ]
- •Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.
- •5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль- ч тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. F
- •2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (Ті частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста тутом товариства.
- •Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- •2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
- •5. Акціонерне товариство
- •Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.
- •Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.
- •Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.
- •Глава 9
- •3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
- •Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
- •Глава 10
- •Органи та представники, через яких діють
- •Держава, Автономна Республіка Крим,
- •Територіальні громади у цивільних відносинах
- •Глава 11
- •Відповідальність за зобов'язаннями держави,
- •Автономної Республіки Крим,
- •Територіальних громад
- •Об'єкти цивільних прав
- •Глава 12 Загальні положення про об єкти цивільних прав
- •Глава 13 Речі. Майно
- •Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
- •Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
- •2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
- •Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
- •Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
- •Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
- •Підприємство або його частина можуть бути об єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
- •Глава 14 Цінні папери
- •2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
- •Глава 15 Нематеріальні блага
- •Глава 16. Правочини
- •Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасу'вальна обставина).
- •Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
- •Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
- •2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- •2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
- •Глава 17 Представництво
- •Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
- •3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
- •Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
- •Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
- •Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
- •Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
- •Глава 18 Визначення та обчислення строків
- •Глава 19 Позовна давність
- •Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
- •Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
- •Глава 20
- •7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
- •Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
- •Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
- •Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
- •Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- •Глава 22 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- •3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
- •2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
- •3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інте ресів інших осіб.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
- •Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
- •Глава 23 Загальні положення про право власності
- •2. Особливим видом права власності є право довірчо)' власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
- •Держава не втручається у здійснення власником права власності.
- •Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
- •Глава 24 Набуття права власності
- •3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною дав ністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
- •5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
- •Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
- •4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
- •Глава 25 Припинення права власності
- •Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
- •Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
- •Глава 26 Право спільної власності
- •5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
- •Суб'єктами права спільної сумісно)' власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
- •Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
- •Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •Глава 28 Право власності на житло
- •Глава 29 Захист права власності
- •Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
- •3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
- •Глава зо Загальні положення про речові права на чуже майно
- •Глава 31 Право володіння чужим майном
- •Глава 32 Право користування чужим майном
- •Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
- •Глава 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- •2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
- •Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
- •4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
- •Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)
- •Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
- •Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
- •Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.
- •Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
- •У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.
- •Глава 37
- •Право інтелектуальної власності на виконання,
- •Фонограму, відеограму та програму (передачу)
- •Організації мовлення (суміжні права)
- •2. Суб 'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
- •Оренда оригіналу чи примірника запису виконання;
- •Забезпечення засобами зв язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.
- •2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.
- •Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Глава 39 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Об'єктом корисної моделі може бути продукт ( пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
- •Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
- •Глава 40 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Глава 41 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 42 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Автор сорту рослин, породи тварин;
- •Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.
- •Глава 43 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
- •Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
- •Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Глава 45 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 46 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •2. Органи державної влади зобов 'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
- •Книга третя
- •Коментар цивільного кодексу україни
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Глава 32 Право користування чужим майном
Стаття 401. Поняття користування чужим майном
/. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
2. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
1. Передусім слід зауважити, що коментована стаття є неточною як за назвою, так і за змістом. Право користування чужим майном найчастіше є договірним, яке встановлюється договором і за своєю юридичною природою є зобов'язально-правовим відношенням. Воно не породжує речового права на чуже майно, яким є сервітут. Зазначену правову рису сервітуту слід було б відобразити у назві, наприклад, зазначенням того, що це обмежене користування чужим майном. Сервітут характеризується тим, що обмеженість користування зумовлюється метою сервітуту — для чого він встановлюється, а також досить вузьким обсягом користування (проїзд, прокладання труб тощо).
Зміст ст. 401 ЦК не розкриває поняття сервітуту. Сервітут — це право користування чужим майном лише в одному або кількох відношеннях. Тобто він встановлює досить обмежене користування чужим майном. Про це йшлося у ч. 6 ст. 4 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. Таке обмежене користування може полягати в праві проходу до річки через земельну ділянку сусіда, праві брати воду із криниці сусіда, праві прокласти комунікаційну лінію через чужу земельну ділянку, праві випасати лише одну, дві, десять корів тощо.
Сервітути як право обмеженого користування чужим майном хоча і не визнані законом, але існували ще за радянських часів, зазвичай досить обмежено. В умовах утвердження приватної власності, у тому числі і на землю, сервітути будуть розвиватися.
Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) не може бути договірним зобов'язанням. Це речове право, яке встановлюється в інтересах певної особи способом, передбаченим законом. Слід зауважити, що ця особа (сер-
22 8-108
673
вітуарій) має виключне і абсолютне право користування чужим майном у визначеному обсязі. Це право належить тільки сервітуарію і може бути припинене, крім випадків, встановлених законом, тільки ним самим. Власник майна, об-тяженого сервітутом, не може припинити його чинність, якщо для цього не буде підстав, встановлених законом.
2. Частина 2 ст. 401 проголошує, сервітут може належати власникові (воло дільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Коментована стаття поділяє сервітути на два види: земельні (предіальні) і особисті сервітути. Суб'єктом земельного сервітуту є власник су сідньої земельної ділянки. Сусідність земельних ділянок не є обов'язковою умо вою встановлення сервітуту. Це може бути і не сусідня земельна ділянка. У юри дичній літературі земельну ділянку, яка потребує надання послуг з боку іншої земельної ділянки, прийнято називати пануючою чи панівною. Земельну ділян ку, яка надає певні послуги іншій, називають обслуговуючою.
Суб'єктом сервітуту (сервітутного права) чи сервітуарієм завжди є власник пануючої (панівної) земельної ділянки. Це не конкретно визначена особа. Тому при зміні власників панівної земельної ділянки чинність сервітуту не припиняється. Не втрачає чинність сервітут і при зміні власника обслуговуючої земельної ділянки. Сервітут належить власнику земельної ділянки, в інтересах якої він встановлений. Сервітут обтяжує земельну ділянку, за рахунок якої надаються послуги іншій земельній ділянці.
3. Суб'єктами сервітутних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Об'єктами сервітутних прав можуть бути земельні ділянки, інші природні ресурси: вода, кар'єри, видобутки місцевих корисних копалин (глина, пісок, камінь тощо), луки, випаси для худоби, інше нерухоме майно (будівлі, споруди тощо).
Особливістю сервітуту є також й те, що він чітко визначає межі використання чужого майна і мету використання. Ні межі використання чужого майна, ні мета використання не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Обсяг користування чужим майном визначається тим юридичним актом, яким встановлюється сервітут — договором, заповітом, судовим рішенням, законом.
При цьому власник земельної ділянки, природних ресурсів чи іншого неру хомого майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в обсязі, не обмеженому сервітутом. Іншими словами, право власності власника майна, обтяженого сервітутом, обмежується обсягом сервітуту (сервітутних прав), встановлених на користь сервітуарія.
Право власності на майно, обтяженого сервітутом, знаходиться у колізії з останнім. Але в цій конкуренції перевага надається сервітуту. Наприклад, якщо з водойми можна напоїти ЗО голів худоби, а у власника майна є своїх 20 і у сервітуарія також 20 голів, то в першу чергу мають бути задоволені потреби сервітуарія, а потім власника водойми.
Відмінності між земельним і особистим сервітутом лежать у площині об'єктів, суб'єктів і тривалості. Об'єктом земельних сервітутів є земельні ділянки та інші природні ресурси; суб'єктом — власник земельної ділянки, яка потребує додаткового обслуговування. Земельні сервітути, за загальним правилом, встановлюються на тривалий час. Особисті сервітути встановлюються на нерухоме майно.
674
їх суб'єктом є конкретно визначена особа, яка не має права їх відчужувати. Тривалість чинності особистих сервітутів може бути визначена віком життя особи, на користь якої встановлено сервітут, або більш коротким строком.
Стаття 402. Встановлення сервітуту
/. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
3. Уразі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сер вітуту.
1. Сервітут — це право обмеженого користування чужим майном. Проте ба жання використати чуже майно значно ширше від сервітуту і може встановлю ватися договорами, з яких випливають зобов'язально-правові відносини. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти че рез чужу земельну ділянку, користуватися житлом тощо. Отже, підставою вста новлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановлен ням права користування чужим майном — сервітуту.
У певної особи немає іншого житла, крім того, у якому вона проживає. Земельна ділянка, яка належить певному власнику, позбавлена води і взяти її ніде, як із сусідньої ділянки. У держави виникла потреба в прокладанні лінії комунікації через чужі земельні ділянки. В усіх наведених та інших випадках постає певна потреба у користуванні чужим майном. Одним із способів задоволення цієї потреби є встановлення права користування чужим майном - сервітуту на користь особи, у якої ця потреба виникла.
Встановлення сервітуту здійснюється у таких правових формах: договір, закон, заповіт або рішення суду.
2. Як уже відзначалося, сервітут може бути встановлений договором, але до говором про встановлення сервітуту, а не зобов'язання, за яким власник майна зобов'язаний надавати ту чи іншу послугу. Договором про встановлення серві туту встановлюється речове право користування чужим майном у тому чи іншо му обсязі і з тією чи іншою метою. Зобов'язання може бути припинено у будь- який час будь-яким контрагентом. Речове право, таким чином, не може бути припинено. У цьому полягає перевага сервітуту перед звичайним договірним зобов'язанням.
Якщо мова йде про встановлення земельного сервітуту, то він також встановлюється договором між особою, яка потребує його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Особа, яка потребує встановлення сервітуту на свою користь, може бути як фізичною, так і юридичною особою неза-
675
лежно від форми власності і місця її знаходження. Фізична особа може бути іноземним громадянином або особою без громадянства. Другою стороною договору про встановлення земельного сервітуту виступає власник або володілець земельної ділянки, який має бути законним або принаймні добросовісним. Посвідчувати законність чи добросовісність немає потреби. Характер володіння вважається правильним, поки воно не буде спростовано судом.
3. У разі недосягнення домовленості з власником (володільцем) земельної ділянки чи власником інших природних ресурсів, а також нерухомого майна, особа, яка потребує встановлення сервітуту, має право вимагати його встанов лення через суд. У суді вирішуються й інші спірні питання, що можуть виника ти при укладенні договору про встановлення сервітуту.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Без такої реєстрації договір про встановлення земельного сервітуту не набуває чинності. При цьому слід пам'ятати, що державній реєстрації підлягають договори про встановлення сервітуту на земельні ділянки та інші природні ресурси. Договори про встановлення сервітутів на нерухоме майно відповідно до коментованої статті державній реєстрації не підлягають
Відповідно до вимог ЦК договори, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, укладаються у письмовій формі. Договір про встановлення земельного сервітуту набуває чинності з моменту його державної реєстрації.
Сервітути можуть встановлюватися законом. Це в більшій мірі стосується земельних сервітутів, але не виключаються сервітути на нерухоме майно. Для задоволення суспільних потреб Верховна Рада України може встановити сервітут законом.
Так, ст. 405 ЦК передбачає право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Сервітутом є також право користування житлом у будинку житлового кооперативу (ЖБК), до моменту викупу квартири.
4. У разі недосягнення домовленості з власником майна особа, яка має підста ви вимагати встановлення сервітуту, може звернутися до суду з позовом про встановлення сервітуту. У такому випадку це питання вирішується судом.
Нерідко сервітути встановлюються заповітом. Заповідаючи земельну ділянку своїм спадкоємцям, спадкодавець може покласти на одного з них обов'язок надавати право користування водоймищем іншими спадкоємцями, земельні ділянки яких не мають води. Особисті сервітути у формі узуфрукта або узуса (у перекладі з латинської означає: право користування чужими речами) також часто встановлюються заповітом. Спадкодавець, призначаючи спадкоємцем свого сина, у заповіті встановлює узуфрукт на половину підприємства на користь своєї дружини. Це означає, що вдова померлого має право на половину доходів від діяльності підприємства. Власник будинку заповів його сину, але встановив особистий сервітут на право користування однією, двома чи більше кімнатами в цьому будинку. У разі його смерті, його вдова має право довічного користування тією частиною житла, яка визначена заповітом.
ЦК України не передбачає такої форми встановлення сервітуту, як давність користування чужим майном. Між тим у законодавстві багатьох країн визнаєть-
676
ся можливість встановлення сервітуту давністю користування. Давність користування чужим майном має бути певним чином посвідчена чи підтверджена, у тому числі і судовим рішенням.
Коментована стаття не згадує про давність користування чужим майном як підставу для встановлення сервітуту, але й не виключає такої можливості. Вважається доцільним розробити на законодавчому рівні більш досконалу систему захисту майнових прав, яка б відповідала потребам сучасної практики.
Стаття 403. Зміст сервітуту
/. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування чужим майном.
Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Особа, яка користується сервітутом, зобов язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут не підлягає відчуженню.
Сервітутне позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування і розпоряджання цим майном.
Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
1. Із аналізу змісту ст. 403 ЦК слідує, що фраза ч. 1 коментованої статті: «сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном» є неточною. Сам по собі сервітут означає сукупність прав і обов'язків щодо користування чужим майном. Зазначена сукупність прав і обов'язків особи, яка має користуватися чи вже користується чужим майном, визначається не сервітутом, а тим юридичним актом, яким сервітут встановлено: договором, законом, судовим рішенням чи заповітом.
Сервітут — це коло прав і обов'язків сервітуарія. Зазначене коло прав і обов'язків за своїм змістом буває різним залежно від виду сервітуту. Безперечно, дорожній сервітут на право проїзду велосипедом через чужу земельну ділянку за змістом своїх прав і обов'язків буде відрізнятися від земельного сервітуту на право прокладання лінії комунікації.
Проте є права і обов'язки особи, яка має право обмеженого користування чужим майном, спільні для усіх видів сервітутів. Вони передбачені коментованою статтею. Перелік цих прав і обов'язків не слід вважати вичерпним. Тими актами, якими встановлюються сервітути, можуть бути передбачені й інші права, їх обсяг, інші обов'язки, аби вони не суперечили чинному цивільному законодавству. Коментована стаття визначила лише основні права і обов'язки сторін відношення, що виникає у зв'язку із встановленням сервітуту.
Обсяг прав сервітуарія визначається договором, законом, рішенням суду чи заповітом. Чи може цей обсяг прав сервітуарія бути змінений? Обсяг прав суб'єк-
677
та сервітуту може бути змінений за домовленістю сторін, якщо він визначений договором про встановлення сервітуту. Якщо ж сервітут встановлений законом, то обсяг прав сервітуарія не може бути змінений за домовленістю сторін. Не сторонами визначається цей обсяг і не вони можуть його змінювати.
Обсяг прав і обов'язків як сервітуарія, так і власника майна не може бути змінений в односторонньому порядку. Правда, не можна не звернути увагу і на можливий виняток із цього загального правила. Якщо сервітуарій забажає зменшити обсяг прав використання чужого майна і таке скорочення обсягу не зашкодить власнику майна, то така зміна обсягу прав не буде суперечити чинному цивільному законодавству.
2. Важливою умовою сервітуту є строк його чинності. Статтею 404 ЦК вста новлено загальне правило — сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку, тобто сервітути можуть бути строкові або безстро кові. Строк чинності особистих сервітутів завжди визначений. Він може бути встановлений у межах довічного користування або більш короткого.
Земельні сервітути часто встановлюються на невизначений строк. Припинення чинності безстрокових земельних сервітутів може мати місце лише за волевиявленням сервітуарія або за рішенням суду. Чи може безстроковий земельний сервітут бути припинений сервітуарієм у будь-який час? Чи має він на це право? Спробуємо розібратися. Відомо, що власник земельної ділянки чи інших природних ресурсів, обмежених безстроковим сервітутом, припинити його дію не може. Але, якщо такий земельний сервітут встановлено договором, то його чинність також може бути припинена за домовленістю власника майна із сервітуарієм.
3. Сервітути (земельні і особисті) можуть бути встановлені і безоплатними. Якщо договором, законом, судовим рішенням встановлено оплатний сервітут, то цим самим актом визначається і розмір плати за використання чужого майна. Особа, на користь якої встановлений оплатний сервітут, зобов'язана вносити встановлені платежі за використання чужого майна. Плату дозволяється вноси ти певними сумами за встановлені відрізки часу.
Розмір плати за використання чужого майна на підставі сервітуту, встановленого договором, порядок та строки внесення плати можуть змінюватися за домовленістю сторін. Розмір, порядок та строки внесення плати, встановлені законом або судовим рішенням, сторонами змінюватися не можуть.
Сервітути, встановлені заповітом, у більшості випадків бувають безоплатними. Проте не виключається і їх оплатність. Зрозуміло, розмір плати, порядок та строки внесення плати, встановлені заповітом, змінюватися не можуть.
4. Сервітут як право обмеженого користування чужим майном — це само стійний об'єкт права, тобто окремий об'єкт правової охорони. Але він не може бути окремим об'єктом цивільного обігу. Сервітут не може відчужуватися окре мо від об'єкта права власності, який він обтяжує. Сервітут може переходити до інших осіб, але разом із тим об'єктом права власності, який він обтяжує.
Особисті сервітути взагалі не можуть відчужуватися. Вони встановлюються в інтересах конкретно визначеної особи і користуватися ним може тільки ця конкретно визначена особа.
678
Власник майна, стосовно якого встановлено сервітут, може цим майном володіти, користуватися і розпоряджатися. Власник майна, обтяженого сервітутом, обмежений у володінні і користуванні цим майном. Він володіє і користується зазначеним майном лише у тій частині, яка не обмежена сервітутом. Власник земельної ділянки володіє і користується нею за винятком тієї частини, на яку встановлено сервітут.
Розпорядження власника майном, обтяженого сервітутом, ніяким чином не обмежено. Власник може це майно продавати, відчужувати іншим способом, але він зобов'язаний при цьому застерегти набувача, що відчужуване майно обмежене сервітутом.
Специфічною особливістю сервітутного права, тобто права обмеженого користування чужим майном, є те, що воно не втрачає своєї чинності при зміні власника майна, обтяженого сервітутом. Власник майна, обтяженого сервітутом, може його відчужити будь-яким способом, не забороненим законом. Але факт відчуження цього майна не припиняє чинності сервітуту.
При користуванні чужим майном на підставі сервітуту власнику майна можуть бути завдані певні збитки. Вони підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Із факту завдання шкоди власнику майна випливає зобов'язально-правове відношення або просто зобов'язання відшкодувати завдану шкоду. Це зобов'язання виникає тільки із неправомірно заподіяної шкоди. Якщо особа, яка має право користуватися чужим майном на підставі сервітуту, використовує це майно у межах прав, наданих їй сервітутом, то, хоча таке використання завдає власнику майна певних незручностей, обмежує його право власності, із таких відносин зобов'язання по відшкодуванню шкоди не виникає.
Стаття 404. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном
/. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
1. Стаття 404 ЦК не містить нових норм. Вона є повторенням уже раніше коментованих статей. Перший пункт цієї статті наводить перелік видів сервітутів. Доречно зауважити, що цей перелік неповний. Якщо вже наводити перелік видів сервітутів, то, принаймні, необхідно було б назвати хоча б основні їх групи. Зазначена частина коментованої статті містить лише приблизний перелік видів сервітутів.
Сама назва ст. 404 ЦК говорить лише про земельну ділянку або інше нерухоме майно. Інші природні ресурси у назві статті не згадуються. Проте у викладі першої частини коментованої статті мова йдеться про земельні сервітути. Таким чи-
679
ном, відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК під поняттям «земельні сервітути» слід розуміти право користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Звідси випливає, що зазначена норма повинна охоплювати як сервітути стосовно земельних ділянок, так і інших природних ресурсів. Щодо земельних ділянок сервітути можуть класифікуватися за різними критеріями. Найбільш поширені з них — поділ на сільські земельні сервітути і міські земельні сервітути.
У свою чергу сільські земельні сервітути поділяються на дорожні, водні та інші види обмеженого користування чужою земельною ділянкою. До них відносяться: право проходу через чужу земельну ділянку, наприклад, до річки; право проїзду через чужу земельну ділянку певним видом транспорту; право прокладання та експлуатації різних ліній комунікацій (електропередачі, зв'язку, трубопроводів, доріг, водопостачання, меліорації тощо); право випасу худоби; право вигулу тварин; право сінокосу; право збору рослин, лісових ягід, горіхів, грибів, коріння тощо.
До водних земельних сервітутів практика відносить право брати воду із чужої криниці; право водопою худоби; право підвести воду з водойми, що знаходиться на сусідній земельній ділянці тощо.
2. Практика зарубіжних країн до міських земельних сервітутів відносить пра во відвести стічну воду через сусідню земельну ділянку; право підвести воду через сусідню земельну ділянку; право вимагати від сусіда не зводити будівлі вище встановленої висоти, ближче встановленої відстані від межі ділянки; право при будовувати свою будівлю (гараж) до будівлі сусіда та інші подібні права; право вимагати усунення перешкод, які можуть зіпсувати вид; право вимагати, щоб будівля сусіда не затуляла вікна, не закривала земельну ділянку від сонця.
Об'єктом сервітутів можуть бути й інші природні ресурси, які використовуються чи можуть бути використані у виробництві, оздоровчій, рекреаційній сфері діяльності (ліс, вода тощо). На них також можуть встановлюватися відповідні сервітути на право обмеженого користування.
Найбільш поширеними видами особистих сервітутів, об'єктами яких за загальним правилом, є нерухоме майно, є узуфрукт, узус.
Узуфрукт — це право користування чужим майном з вилученням прибутків з цього майна без зміни самого майна; узус — право користування чужим майном без вилучення доходів (плодів) від нього.
Законодавча практика зарубіжних країн допускає встановлення сервітутів і на рухоме майно (тварини, транспортні засоби тощо).
Частина друга коментованої статті повторює ч. З ст. 402 ЦК, тому на неї поширюється коментар до ч. З ст. 402 ЦК.
3. Сервітути можуть бути встановлені і на нерухоме майно (будівлі, споруди тощо). Під будівлями слід розуміти передусім приміщення (житло, офіси, при міщення для майна, виробництва тощо); під спорудами — стадіони, інші спортивні комплекси, аеродроми, іподроми, порти, дороги тощо.
Стаття 405. Право членів сім ї власника житла на користування цим
житлом /. Члени сім Y власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
680
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
2. Член сім')' власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'/' без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
1. Члени сім'ї власника житла набувають сервітутне право користування цим житлом за фактом набуття статусу члена його сім'ї. Цей сервітут виникає на житло, яке є власністю певної фізичної особи. Члени його сім'ї не мають права власності на це житло. Отже, чинність ч. 1 ст. 405 ЦК не поширюється на житло, яке є державною власністю, а також на приватизоване житло, якщо зазначені члени сім'ї проживали у цьому житлі на момент приватизації.
Зазначений сервітут виникає тоді, коли певні фізичні особи стають членами сім'ї особи, яка уже стала власником житла. Якщо власник квартири чи будинку одружився, а потім дружина народила йому дітей, то ні дружина, ні діти, які мешкають у цій квартирі чи будинку, співвласниками квартири чи будинку не вважаються. Вони лише набувають сервітут на користування квартирою чи будинком свого чоловіка і батька. Ці особи користуються житлом в обсязі, визначеному його власником.
За чинним житловим законодавством, членами сім'ї власника житлового приміщення визнаються: дружина (чоловік) власника житла за умови, якщо подружжя не стало співвласниками цього житла; їх діти, батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть спільне з ним господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК). Необхідною умовою виникнення зазначеного сервітуту є спільне проживання членів сім'ї з власником житла та ведення спільного господарства. Лише ці дві умови у сукупності дають право обмеженого користування житлом членам сім'ї його власника.
Об'єктом права членів сім'ї власника житла на користування є житлове приміщення, придатне для проживання. Це може бути частина будинку, квартири, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, визначені власником цього житла. Оскільки це право членів сім'ї власника житла є сервітутом, то власник житла, який визначив сам житлове приміщення, у якому мають проживати члени його сім'ї, він не може потім його змінити.
Право членів сім'ї власника житла на користування ним є особистим сервітутом, який встановлюється фактом визнання певних осіб членами сім'ї власника житла. Факт визнання цих осіб членами сім'ї власника житла може статися на основі домовленості власника житла з певними особами (одруження, усиновлення), народження дітей, надання права користування житлом батькам чи іншим особам.
2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад, один рік. Поважними причи нами відсутності члена сім'ї понад один рік може бути строкова служба в армії, навчання, лікування, тривалі відрядження тощо. Власник житла і член його сім'ї можуть домовитись про інші умови припинення права користування житлом.
Перехід права власності на житло до іншої особи не припиняє права членів сім'ї колишнього власника житла на користування ним. Не припиняє чинності
681
цього сервітуту і припинення членства сім'ї власника житла його колишніми членами сім'ї. Наприклад, якщо власник житла розлучився з своєю дружиною, яка права спільної власності на житло не набула, то вона зберігає право користування житлом власника і після розлучення. Адже це речове право, яке належить колишній дружині власника житла і воно не може бути припинено в односторонньому порядку власником цього житла. Проте при розгляді таких питань слід мати на увазі, що колишня дружина власника житла (інший член сім'ї власника житла) зберігає за собою право користування житлом свого колишнього чоловіка за умови, якщо у неї нема іншого придатного для проживання приміщення.
Стаття 406. Припинення сервітуту
/. Сервітут припиняється у разі:
поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
спливу строку, на який було встановлено сервітут;
припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за Тіцільовим призначенням.
4. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
і. У коментованій статті наводяться усі можливі підстави припинення сервітуту. Особливість наведених підстав полягає в тому, що у разі виникнення спору останнє слово залишається за судом. Проте є підстави, за наявності яких сервітут припиняє свою чинність у безспірному порядку. До них належить, скажімо, поєднання в одній особі суб'єкта сервітуту і власника майна, обтяженого сервітутом. Таке поєднання має місце, наприклад, у випадках, коли особа, в інтересах якої встановлено сервітут (сервітуарій), стає власником майна, обтяженого сервітутом. Таке поєднання має місце тоді, коли узуфруктуарій — особа, в інтересах якої встановлений особистий сервітут (узуфрукт), помирає. У такому разі узуфрукт припиняє свою дію і право власності власника майна, обтяженого узуфруктом, відновлюється повною мірою в одній особі — власника.
Сервітути, строк чинності яких сплинув, втрачають свою дію. Особисті сервітути встановлюються у конкретно визначеній особі довічно або на короткий строк. Такі сервітути також припиняють свою чинність у зв'язку із смертю особи, на користь якої встановлено особистий сервітут, або із спливом встановленого строку.
Усунення обставини, яка слугувала підставою встановлення сервітуту, також спричиняє його припинення. Наприклад, сервітут був встановлений на право напувати тридцять голів худоби із водойми, що розташована на сусідній земельній ділянці. З часом суб'єкт цього права збудував собі власну водойму, підвів
682
воду на свою земельну ділянку і тому відпала необхідність у користуванні водою із чужої земельної ділянки. Нагадаємо, що сервітут встановлюється за умови, якщо особа задовольнити свою потребу ніяким іншим способом не може.
Невикористання сервітуту протягом трьох років свідчить про те, що гостра необхідність в ньому відпала. Це і є підставою припинення його чинності.
Частина друга коментованої статті надає право власнику майна, обтяже-ного сервітутом, звертатися до суду з позовом про припинення чинності сервітуту у зв'язку з виникненням обставин, які мають істотне значення. До таких обставин слід віднести: порушення встановлених умов користування чужим майном, вихід за встановлені межі користування тощо.
Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за цільовим призначенням. Коментована стаття не розкриває змісту цієї норми. Слід зазначати, що сервітут, який обтяжує право власності на земельну ділянку, у будь-якому випадку зачіпає інтереси власника. Він має терпіти визначені сервітутом обмеження. Проте можуть настати обставини, які перешкоджають використанню земельної ділянки за цільовим призначенням. Такі обставини можуть виникнути за ініціативою власника земельної ділянки, обтяженої сервітутом. Наприклад, він змінив цільове призначення земельної ділянки. Звичайно, як її власник він має право це зробити і тому може вимагати припинення чинності сервітуту.
Настання обставини, що заважає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, може бути ініційовано і безпосередньо самим суб'єктом сервітуту. У такому разі власник земельної ділянки, безперечно, має право вимагати припинення дії сервітуту.
4. Сервітут може бути припинений і у інших випадках, встановлених зако ном. До таких випадків передусім слід віднести загальні підстави припинення речових прав: загибель об'єкта сервітуту як фізичного, так і юридичного; виз нання недійсним правочину, яким встановлено сервітут, у тому числі заповіту; скасування судового рішення, яким встановлено сервітут, тощо.