2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічно­го права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Кон­ституцією України та законом.

3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватно­го права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на за­гальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

1. Автономна Республіка Крим (АРК) є невід'ємною складовою частиною України, має особливий статус і розглядається як територіальна автономія у складі унітарної держави. Держава гарантує Автономній Республіці Крим фінан­сову, майнову і ресурсну самостійність у межах, встановлених Конституцією України, що забезпечує здійснення повноважень Автономної Республіки Крим (ст. З Конституції АРК). Одним з найважливіших правових засобів реалізації таких гарантій є визнання Автономної Республіки Крим учасником цивільних відносин (ст. 2 ЦК).

У цивільних відносинах Автономна Республіка Крим діє шляхом набуття і здійснення цивільних прав та обов'язків відповідно до встановленої законом цивільної правосуб'єктності. Вона набуває і здійснює цивільні права та обов'яз­ки через органи влади Автономної Республіки Крим (див. коментар до статей 171, 173 ЦК).

Набуття і здійснення Автономною Республікою Крим цивільних прав та обо­в'язків відбувається у правових формах її участі в особистих немайнових і май­нових відносинах (ст. 1 ЦК).

В особистих немайнових відносинах Автономній Республіці Крим, як і іншим публічним утворенням, притаманно діяти на стороні зобов'язаного суб'єкта, який повинен не порушувати прав фізичних і юридичних осіб на особисті немайнові блага. Відповідно до ст. 9 Конституції Автономної Республіки Крим основним завданням органів влади Автономної Республіки Крим та їх посадових осіб є забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Автономна Республіка Крим вступає у майнові відносини, інші речові, а та­кож зобов'язальні відносини. Право власності Автономної Республіки Крим га­рантується державою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною влас­ністю та власністю Республіки Крим» від 14 квітня 1994 р. у власність АРК пе­редано розташоване на її території державне майно: підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування; експлуатацій­них підприємств житлово-комунального господарства, а також підприємств жит­лового, готельного господарства, підприємств, які ведуть ремонтно-будівельну діяльність (крім об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, вклю­чаючи мережі, споруди, устаткування, що пов'язані з виробництвом і постачан­ням води, газу, тепла, а також відведенням і очисткою стічних вод); будівельних організацій та підприємств промисловості будівельних матеріалів; підприємств харчової промисловості, а також підприємств, що спеціалізуються на переробці сільськогосподарської продукції і сервісному обслуговуванні сільськогоспо­дарського виробництва та виробляють продукцію виробничо-технічного призна-

278

чення для аграрного сектора (крім хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств, підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані ви­роби, рибокомбінатів, підприємств сольової промисловості); підприємств місце­вої промисловості; підприємств деревообробної і легкої промисловості; підприємств вантажного, міського та приміського пасажирського автотранспорту загального користування, таксомоторних парків; підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, а також тих, що виготовляють об­ладнання для підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового об­слуговування і житлово-комунального господарства; підприємств матеріально-технічного постачання (крім тих, що забезпечують постійне розміщення і збері­гання державних резервів і мобілізаційних запасів); збиткових підприємств усіх галузей (крім підприємств, приватизація яких заборонена Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 26-92), якщо їх збитковість не зумов­лена застосуванням державних фіксованих і регульованих цін і тарифів; підприємств, що мають основні фонди, загальний знос яких за станом на 1 січня 1994 р. перевищував 70 відсотків; орендних підприємств (частка майна, що пе­ребуває у загальнодержавній власності).

До відання Автономної Республіки Крим відноситься управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим (ст. 138 Конституції України), зок­рема, санаторно-курортними і туристичними комплексами Автономної Респуб­ліки Крим. Автономна Республіка Крим для реалізації спільних програм, про­ектів, а також делегованих повноважень може передавати територіальним гро­мадам півострова в особі органів місцевого самоврядування фінанси та майно.

Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим відносини органів влади Автономної Республіки Крим з підприємствами, установами і організац­іями будуються, зокрема, на договірній основі та здійснюються у межах і фор­мах, передбачених законодавством України. Автономна Республіка Крим може випускати місцеві позики, укладати договори й угоди з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим. У межах своїх повноважень Автономна Республіка Крим має право вступати у відносини в галузі економіки з підприє­мствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян, у тому числі з інших держав та їх регіонів, з міжнародними організаціями. Автономна Респуб­ліка Крим здійснює зовнішньоекономічну діяльність та веде господарську діяльність у межах виключної (морської) економічної зони.

Автономна Республіка Крим відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юри­дичній особі прийняттям незаконного нормативно-правового акту, незаконни­ми рішеннями, дією чи бездіяльністю органу влади Автономної Республіки Крим чи його посадовою особою при виконанні ними своїх повноважень (ст. 56 Кон­ституції України, статті 1173—1175 ЦК України).

Автономна Республіка Крим може брати участь у спадкових відносинах (ст. 1222 ЦК).

В силу принципу юридичної рівності суб'єктів цивільного права Автоном­на Республіка Крим діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учас­никами цих відносин — фізичними і юридичними особами, територіальними громадами, державою, іноземними державами та іншими суб'єктами публіч-

279

ного права. Автономна Республіка Крим, з одного боку, не залежить від інших учасників цивільних відносин, а з іншого — не підпорядковує таких учасників собі.

2. Крім названих форм участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах, законодавець окремо виділяє заснування нею юридичних осіб.

Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом орга­ну влади Автономної Республіки Крим. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (ст. 81 ЦК).

Конституція Автономної Республіки Крим передбачає також заснування Автономною Республікою Крим республіканських засобів масової інформації.

Умови та порядок створення дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що належать Автономній Республіці Крим, встановлені законами України: «Про освіту», «Про дошкіль­ну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про про­фесійно-технічну освіту», «Про вищу освіту». Загальні умови створення Авто­номною Республікою Крим закладів охорони здоров'я передбачені Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».

3. Автономна Республіка Крим має право створювати юридичні особи при­ ватного права відповідно до ст. 87 ЦК. Автономна Республіка Крим на загаль­ них підставах бере участь у діяльності юридичних осіб приватного права, вно­ сить до статутного капіталу майнові активи, розпоряджається своєю часткою (акціями), згідно з установчими документами бере участь в управлінні такими юридичними особами, включаючи прийняття рішення про їх припинення у вста­ новленому законодавством порядку.

Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у цивільних відносинах

/. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в по­рядку, встановлених Конституцією України та законом.

3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загаль­них підставах, якщо інше не встановлено законом.

і. Посилення місцевого самоврядування в Україні є важливим внеском у роз­будову Європи на принципах демократії і децентралізації влади. Україна, рати­фікувавши Європейську хартію місцевого самоврядування, задекларувала своє усвідомлення необхідності існування місцевого самоврядування з широкою авто­номією щодо його функцій, наявними шляхами і засобами здійснення цих функцій, а також ресурсами, необхідними для їх виконання. Матеріально-фінан­сова самостійність є одним з основних принципів здійснення місцевого само-

280

врядування в Україні. Важливою гарантією реалізації цього принципу слугує виз­нання територіальних громад України учасниками цивільних відносин (ст. 2 ЦК). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальною громадою визнаються жителі, об'єднані постійним проживан­ням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-терито­ріальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (детальніше про статус територіальної громади як учасника цивільних відносин див. коментар до ст. 2 ЦК).

Територіальні громади реалізують у цивільних відносинах свою право-суб'єктність. Вони набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування (див. коментар до статей 172, 173 ЦК). На­буття і здійснення територіальними громадами цивільних прав та обов'язків відбувається у правових формах участі в майнових та особистих немайнових відносинах, що регулюються цивільним законодавством (ст. 1 ЦК).

Головною правовою передумовою участі територіальних громад у цивільних відносинах є положення ст. 142 Конституції України, де зазначено, що матері­альною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, є ко­мунальною власністю. У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпо­ряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (детальніше про право комунальної власності див. коментар до ст. 327 ЦК).

Відповідно до ст. 318 ЦК територіальна громада виступає самостійним суб'єк­том права комунальної власності. Тому положення ст. 31 Закону України «Про власність» про те, що до державної власності в Україні належить власність ад­міністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), не підлягало за­стосуванню згідно з п. 1 Перехідних положень Конституції України, оскільки воно суперечило змісту статей 13 і 142 Основного закону.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Цивільний кодекс України передбачає ряд спеціальних підстав виникнення у територіальних громад права власності. Це, зокрема, передача в комунальну власність за рішенням суду безхазяйної нерухомої речі (ч. 2 ст. 335 ЦК), відмова особи від знайденої речі, відсутність вимоги колишнього власника передати йому суму виторгу від продажу знайденого транспортного засобу (частини 2 і З ст. 338 ЦК), а також відмова особи, в якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї (ч. 2 ст. 341 ЦК).

281

Саме у власність територіальної громади, а не держави переходить спадщина, визнана судом відумерлою (ч. З ст. 1277 ЦК).

Окремою підставою набуття територіальною громадою права власності є бе­зоплатна передача їй державного майна. Згідно з ч. З ст. 141 ГК Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад. Передача об'єктів господарсько­го призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» здійснення столичних функцій забезпечується зі сторони держави шля­хом передачі у комунальну власність територіальної громади міста Києва майна підприємств, установ, організацій та інших об'єктів державної власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних господарських товариствах, які розташовані у місті Києві.

Територіальні громади беруть участь у зобов'язальних цивільних відноси­нах шляхом випуску місцевих позик, лотерей, цінних паперів, придбання та відчу­ження (у тому числі в процедурах приватизації) об'єктів комунальної власності, передачі їх в оренду, заставу, концесію. Законом України «Про місцеве самовря­дування в Україні» територіальним громадам надано право брати участь в зов­нішньоекономічній діяльності шляхом укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг. Територіальні громади в особі місцевих рад можуть отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити у банківських установах.

Відповідно до ст. 70 цього Закону органи місцевого самоврядування мо­жуть виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, роз­міщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отриму­вати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доход­но! частини відповідного місцевого бюджету.

На підставі ст. 22 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом функцій столиці України територіальна гро­мада м. Києва в особі відповідних органів місцевого самоврядування додатково має право виступати гарантом вітчизняних та іноземних інвестицій і кредитів, що надаються підприємствам, майно яких перебуває в комунальній власності або передано до сфери управління Київської міської державної адміністрації.

Територіальна громада несе обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок прийняття незаконного нормативно-правового акта, незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого само­врядування чи його посадової особи при виконанні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода в перелічених випадках відшкодовуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Тому вказівка на орган місцевого самоврядування як на суб'єкт відшко­дування такої шкоди у статтях 1173—1175 ЦК вбачається некоректною.

282

Територіальна громада може бути спадкоємцем за заповітом або відказо-одержувачем у спадкових відносинах (ст. 1222 ЦК).

Цивільний закон допускає територіальні громади до участі у цивільних відно­синах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - фізичними і юри­дичними особами, Автономною Республікою Крим, державою. У цивільних відно­синах територіальні громади незалежні і не підпорядковані іншим учасникам цивільних відносин, так само як останні не залежать і не підпорядковуються тери­торіальним громадам. Принцип юридичної рівності учасників цивільних відносин, водночас, не виключає того, що в інших правовідносинах територіальні громади можуть перебувати у стосунках субординації (адміністративні правовідносини).

2. Стаття 169 ЦК окремо виділяє таку форму участі територіальних громад у цивільних відносинах, як створення юридичних осіб. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Створення територіальною громадою таких юридичних осіб у загальних рисах визначає ст. 81 ЦК. У ній, зокрема, зазначено, що юридичні особи публічного права створюються розпо­рядчим актом органу місцевого самоврядування. Створення в такому порядку комунальних унітарних підприємств детальніше регулюється ст. 78 ГК. Зако­ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено також зас­нування територіальними громадами засобів масової інформації, комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ комунальної власності.

3. Територіальні громади можуть самостійно або разом з іншими учасника­ми цивільних відносин створювати юридичні особи приватного права (див. ко­ментар до ст. 81 ЦК), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, спла­чувати внесок до статутного капіталу, розпоряджатися своєю часткою (акція­ми), через статутні органи управління цих юридичних осіб брати участь в управлінні ними, в тому числі приймати рішення про їх припинення в установ­леному законодавством порядку.

4. Важливо звернути увагу на встановлену законодавством специфіку засто­сування процедур відновлення платоспроможності (санації) та визнання бан­крутом підприємств комунальної власності. Відповідно до п. 8 ст. 5 Закону Ук­раїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом» положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно ос­танніх виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього. Це означає, що місцеві ради як органи територіальних громад мають дискреційне (від франц. discretionaire — залежний від власного розсуду) право приймати рішення щодо незастосування названого Закону до підприємств комунальної власності. Коли відповідна рада ухвалить таке рішення, суд не має права порушувати провадження у справі про банкрутство підприємства комунальної власності, а якщо така справа поруше­на, то суд зобов'язаний припинити провадження у ній.

283