2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

1. Виділ не є різновидом припинення юридичної особи, а навпаки — це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу від по­ділу вважається те, що у результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому стара юридична особа не припиняється. При поділі ж створюються принаймні дві нові юридичні особи, стара ж припиняє свою діяльність.

2. Враховуючи певну спорідненість правових конструкцій виділу з різнови­дами реорганізації юридичних осіб, до виділу за аналогією закону застосовуються положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 та положення статей 106 і 107 ЦК.

3. Одним з невирішених на законодавчому рівні питань є питання про те, хто саме має виступати засновником нової юридичної особи, створеної у результаті виділу — стара юридична особа або її засновники. Зазначена колізія виникає з тих причин, що, фактично, рішення про виділ приймають засновники існуючої юридичної особи, а майно, яке передається новоствореній юридичній особі, на­лежить не засновникам, а юридичній особі, з якої здійснюється виділ. Вбачаєть­ся, що при вирішенні цього питання слід враховувати належність майна, на базі якого створюється в результаті виділу нова юридична особа, а також орган, який приймає рішення про створення нової юридичної особи (як правило, це вищий орган існуючої юридичної особи). За таких обставин є підстави стверджувати, що юридична особа, створена в результаті виділу, за своїм статусом може бути кваліфікована як залежне господарське товариство (ст. 118 ЦК) або як залежне (дочірнє) підприємство (ст. 126 ГК).

Стаття 110. Ліквідація юридичної особи

/. Юридична особа ліквідується:

1. за рішенням Ті учасників або органу юридичної особи, уповноваженого ні це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої Ті створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2. за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при Ті створенні порушення, які не можна усу­нути, а також в інших випадках, встановлених законом.

2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридично ї особи.

3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому за­ коном про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

166

4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банків­ську діяльність.

1. Стаття 110 ЦК встановлює загальні правила про припинення юридичних осіб в результаті їх ліквідації. Так, юридична особа може бути ліквідована в доб­ровільному (на підставі рішення її учасників або її уповноваженого органу) або в примусовому порядку (на підставі рішення суду). Підставою для ліквідації юридичної особи може бути досягнення мети, для якої вона створювалася. Ліквідація юридичної особи може відбуватися також у інших випадках, вста­новлених законом чи установчими документами зазначеної особи.

2. Вимога про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а та­кож в інших випадках, встановлених законом, може бути пред'явлена органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Підста­вами для винесення вказаного рішення судом можуть бути наступні:

допущені при створенні юридичної особи порушення, неможливо усунути (ч. 1ст. НО ЦК);

неприйняття рішення про перетворення повного товариства у інше товари­ство протягом шести місяців з моменту, коли у товаристві залишився лише один учасник (ч. 1 ст. 132 ЦК);

неприйняття рішення про перетворення командитного товариства у інше товариство протягом шести місяців з моменту, коли у товаристві не залишилося вкладників (ч. 1 ст. 139 ЦК);

зменшення вартості чистих активів товариства з обмеженою відповідальні­стю, товариства з додатковою відповідальністю або акціонерного товариства нижче визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (статті 144,151,155 ЦК).

3. Враховуючи те, що у разі ліквідації юридичної особи за рішенням суду має бути вирішене питання про створення комісії з припинення юридичною особи, суд може покласти відповідні функції на учасників юридичної особи або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи.

4. Коментована стаття визначає, що порядок ліквідації юридичної особи може бути застосований як спосіб її припинення лише за умови наявності у цієї юри­дичної особи майна у кількості, достатній для задоволення вимог усіх її креди­торів. У іншому випадку юридична особа ліквідується в порядку, встановлено­му Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом». Під ліквідацією зазначений Закон розуміє припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським су­дом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

5. Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про бан­ ки і банківську діяльність». Відповідно до ст. 87 цього Закону банк може бути ліквідований за ініціативою власників банку або за ініціативою Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів). Ліквідація банку вважаєть-

167

ся завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Дер­жавного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора (ст. 98 зазначеного Закону).

Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи

/. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред 'явлення вимог кре­диторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредито­рами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної осо­би або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, про­ вадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відпо­ відно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затверд­ ження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж май­на юридичної особи.

3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія скла­дає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог креди­торів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими доку­ментами юридичної особи або законом.

5. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

1. З огляду на положення ч. З ст. 110 ЦК законодавець в якості імперативної норми закріпив правило про те, що ліквідаційна комісія після закінчення стро­ ку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний ба­ ланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідуєть­ ся, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгля­ ду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її ліквідацію.

На підставі складеного проміжного балансу ліквідаційна комісія визначає, за якою процедурою має здійснюватися ліквідація юридичної особи — у загаль­ному порядку або при недостатності у неї майна в порядку, передбаченому За­коном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

2. За наявності аналогічних обставин законодавець заборонив здійснювати погашення зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до затвердження її проміжного ліквідаційного балансу, а за окремими вимогами (вимоги кредиторів четвертої черги, визначені ст. 112 ЦК) — така заборона діє протягом місяця від дня його затвердження.

168

3. Слід особливо підкреслити, що задоволення вимог кредиторів юридичної особи здійснюється не тільки за рахунок належних їй грошових коштів, але й за рахунок наявного майна. Так, у разі недостатності у неї грошових коштів для задоволення вимог кредиторів повноваженнями з продажу майна юридичної особи, що ліквідується, наділяється ліквідаційна комісія (абз. 2 ч. 2 ст. 111 ЦК). Це зумовлено необхідністю гарантування прав кредиторів, яким було відмовле­но у задоволенні вимог до юридичної особи, що ліквідується.

4. За результатами розрахунків з кредиторами, ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який також затверджується учасниками юридичної осо­би або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

5. З урахуванням відомостей, зазначених у ліквідаційному балансі, майно юридичної особи, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, пере­дається її учасникам, якщо інше не передбачено установчими документами юри­дичної особи або законом. Винятки, як правило, встановлюються законами про особливий статус установ. Зокрема, відповідно до ст. 21 Закону України «Про об'єднання громадян» кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використо­вується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду повертається в доход держави.

6. Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації встановлено ст. 36 Закону України «Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Зазначена стаття виз­начає перелік документів, які необхідно подавати до органу, який здійснює дер­жавну реєстрацію (перелік таких документів є вичерпним), підстави для зали­шення документів без розгляду тощо. Юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів

/. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1. у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, зав­даної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги креди­торів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2. у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інте­лектуальної, творчої діяльності;

3. у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'яз­кових платежів);

4. у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного

169

балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквіда­ційною комісією для їх пред явлення, задовольняються з майна юридичної осо­би, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, за­явлених своєчасно.

4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмо­ву у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задово­лені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

1. Як вже зазначалося, ЦК України встановлює черговість задоволення ви­ мог кредиторів платоспроможної юридичної особи. Черговість задоволення ви­ мог кредиторів юридичної особи, яка визнана банкрутом, визначається ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Важливо звернути увагу на ту обставину, що хоча наведені законодавчі акти будують процедуру задоволення вимог кредиторів на принципах черговості, утім вони встановлюють різні підходи до об'єднання кредиторів у черги.

2. ЦК України так само, як і Закон України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом» встановлює правило про те, що вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

3. З метою гарантування прав і інтересів кредиторів, яким ліквідаційна ко­місія відмовила у задоволенні вимог кредитора чи ухилилася від їх розгляду, ч. 2 ст. 112 ЦК надає таким кредиторам право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

4. Наслідком пропущення кредитором строку пред'явлення вимог до ліквіда­ційної комісії є їхнє задоволення після задоволення усіх вимог, заявлених вчасно.

5. Якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про по­вну або часткову відмову у визнанні його вимог з будь-яких мотивів не звернув­ся до суду з позовом до ліквідаційної комісії, вимоги, у задоволенні яких за рішен­ням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Слід акцентувати увагу на тому, що зазначений у ч. 4 ст. 112 ЦК місячний строк за своєю природою є строком, що припиняє існування права, а не строком позовної давності. Отже, цей строк не може бути продовжений або поновлений навіть за наявності поважних причин.

170