1. Автор сорту рослин, породи тварин;

1. Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

1. Права на сорт рослин набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, проведення її експертизи, державної реєстрації прав та отримання патен­ту. Набуття прав на сорт в іноземних державах здійснюється незалежно від набут­тя таких прав в Україні. Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та влас­ників сортів у відносинах, врегульованих Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», можуть виступати їх представники, зокрема з питань інтелекту­альної власності, зареєстровані відповідно до Положення, затвердженого Кабіне­том Міністрів України. У такому разі відносини з представниками будуть розгля­датися як відносини з авторами, заявниками та власниками прав.

Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисте немайнове право авторства від дати державної реєстрації сорту. Право автор­ства не відчужується, не передається і діє безстроково. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин, право пропо­нувати його назву, включати до назви своє ім'я. Колектив авторів сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, має однакові права за цим Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Особа, визнана автором сорту, має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазна­чення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо. На­ведений перелік особистих немайнових прав автора сорту не є вичерпним.

Права селекціонера (автора сорту): 1) право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру); 2) якщо сорт створили спільно кілька се­лекціонерів, то усі вони мають однакові права на подання заявки, якщо інше не

передбачено угодою між ними. Відмова одного чи кількох з них від прав на сорт не поширюється на інших авторів. Автору сорту (селекціонеру) належить право ав­торства, яке є особистим немайновим правом і охороняється безстроково.

Право на подання заявки і одержання патенту на сорт рослин мають відпо­відно правонаступник автора або роботодавець.

Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (колектив авторів), незалежно один від одного, то право на одержання патенту належить особі, за­явка якої має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріоритет, то більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

2. Суб'єктами племінної справи у тваринництві є: власники племінних (ге­нетичних) ресурсів; підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцін­ки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники неплем-інних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники по­слуг з племінної справи у тваринництві.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві мають право: виконувати певні функції з племінної справи у тваринництві за умови отримання дозволу на їх виконання; використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на виконання загальнодержавних програм селекції.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві, тобто власники племінних (ге­нетичних) ресурсів, зобов'язані:

1. зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм належать, для поліпшен­ня племінних і продуктивних якостей тварин згідно із загальнодержавними про­грамами селекції;

2. ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений племінний облік та відповідні племінні документи;

3. виконувати вимоги щодо реєстрації тварин, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом, а також проведен­ня генетичної експертизи їх походження;

4. брати участь у виконанні загальнодержавних програм селекції у тварин­ництві, забезпечувати згідно з цими програмами придбання, поліпшення, збере­ження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ре­сурсів;

5. використовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.

Суб'єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання яко­го віднесені питання сільського господарства, залежно від напряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів, присвоюється відповідний статус.

Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом

/. Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:

1. право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для по­ширення в Україні;

2. виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рос­лин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлене договором чи законом.

1. Майновим правом власника сорту володільця патенту є його виключне право на використання власного сорту та на дозвіл чи заборону його викорис­тання іншими особами (див.: Закон України «Про охорону прав на сорти рос­лин»). Слід нагадати і про його невиключне право на використання сорту та вик­лючні права на дозвіл та заборону його використання іншими особами за комен­тованим ЦК України.

Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмно­ження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; є) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а»—«є» вказаного Закону.

Наведені положення застосовуються і щодо сорту, який є похідним від сорту власника (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт влас­ника не є похідним в основному від іншого сорту; який нечітко вирізняється від сорту власника; виробництво якого потребує багаторазового використання сор­ту власника.

Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту) вважається сорт, який хоча явно і вирізняється від вихідного сорту, але, по-перше, зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбінацією генотипів вихід­ного сорту; по-друге, відповідає генотипу чи комбінації генотипів вихідного сор­ту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір окремого мутанта із рослин вихідного сорту, бекрос, зміна сорту методами генної інженерії.

Майнове право власника сорту (патентоволодільця) може бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до ста­тутного фонду чи майна юридичної особи, предметом іншого комерційного обі­гу, який не заборонений законом.

Своє майнове право власник сорту реалізує на власний розсуд, але при цьо­му не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів.

Відносини під час здійснення майнового права власності на сорт, патент на який належить спільно кільком особам, визначаються угодою між ними, укла-

ронами. У разі відсутності такої угоди кожний співволоділець патенту може здійснювати надане право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав.

2. Власник сорту має право передати своє майнове право на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником; має право заповісти своє майнове право на сорт у спадщину.

Власник сорту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на викорис­тання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором влас­ник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцен-зіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором.

Протягом строку чинності патенту власник сорту має право в установленому порядку подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність нада­ти дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкриту ліцензію). У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви.

Майнове право на сорт, що належить юридичній особі, яка ліквідується, може бути передане (відчужене) іншій юридичній особі у встановленому законом по­рядку.

3. Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належ­ них їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племін­них (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використан­ня при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених цим Законом.

Зразки племінних свідоцтв (сертифікатів) затверджуються спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Для виконання спеціальних робіт, пов'язаних з веденням офіційного обліку продуктивності тварин, офіційною класифікацією (оцінкою) за типом, отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембрі­онів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток та трансплантацією ембріонів, залучаються лише атестовані працівники, які мають дозвіл на виконання цих робіт. Умови та порядок атестації таких працівників установлює спеціально упов­новажений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені пи­тання сільського господарства.

Стаття 488. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин,породу тварин

/. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєст­рації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

2. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин до набрання ними чинності відповідно до частини першої цієї статті.

3. их прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та виногра­ду — через тридцять п'ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

4. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випад­ках та у порядку, встановлених законом.

5. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, на­ступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтри­мання чинності цього права відповідно до закону.

6. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випад­ках та у порядку, встановлених законом.

і. Чинність патенту і засвідчуваного ним майнового права власника сорту обмежується строком, установленим Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», та підтримується за умови належної сплати відповідного збору.

2. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права його власника, надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого із заявкою опису сорту. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру. Зазначена компенса­ ція може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту. Дія тимчасової правової охорони не поширюється на сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні. Чинність тимчасової правової охорони припиняється із наступного дня після дати державної реєст­ рації права власника сорту або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення про відмову в державній реєст­ рації.

Крім того, слід пам'ятати і про право попереднього користування. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки іншою особою на реєстрацію права власника сорту, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно вико­ристовувала в Україні цей згодом заявлений сорт або здійснила для цього ефек­тивну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке викорис­тання сорту і після реєстрації прав власника на цей сорт і видачі йому патенту.

Будь-яка особа, яка у період між втратою прав на сорт заявником або власни­ком сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заяв­ника або власника чи інший сорт або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання і після відновлення права законного власника.

3. Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт по­ чинається від наступного дня після дати державної реєстрації і закінчується в останній день:

а) тридцять п'ятого календарного року, що відраховується від року, наступ­ ного за роком державної реєстрації сорту (для сортів деревних культур та ви­ нограду);

б) тридцятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту (для всіх інших сортів).

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на по­роду тварин спливає через тридцять років, що відліковуються від року, наступ­ного за роком державної реєстрації породи тварин.

Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права влас­ності на сорт, а також у разі його дострокового припинення чи відмови від нього, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням вимог Закону, згаданого вище.

4. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у ви­ падках та у порядку, встановлених законом. З метою збереження характерних ознак та властивостей сорту, які зазначені в його описі на дату встановлення пріоритету, володілець патенту повинен підтримувати сорт рослин протягом строку чинності патенту відповідним чином.

Чинність патенту може бути припинена за заявою його володільця, поданою до Установи, а також у разі несплати у встановлений строк збору за підтриман­ня його чинності. Про дострокове припинення чинності патенту Установа пуб­лікує інформацію в офіційному бюлетені.

Крім того патент може бути визнано недійсним у визначеному Законом по­рядку. Варто мати на увазі, що у цьому випадку він вважається недійсним з мо­менту його видачі.

Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у таких випад­ках: а) заявлений сорт не відповідає умовам патентоспроможності; б) невірно визначений автор (співавтори) сорту або володілець патенту.

Скарга про відмову у видачі патенту на підставах, що наведені вище, може бути розглянута апеляційною палатою Установи у присутності скаржника. Виз­нання патенту на сорт недійсним проводиться у судовому порядку.

За подання заявки, видачу патенту, підтримання чинності та продовження строку дії патенту сплачується відповідний збір. Розмір і порядок його сплати встановлюються законодавством. У ньому можуть бути передбачені підстави звільнення від сплати зазначених зборів, зменшення їх розмірів або повернення.

На практиці нерідко трапляються випадки, коли до Установи водночас над­ходять дві заявки на один і той самий сорт, виведений різними авторами. У та­кому разі пріоритет зберігається за заявкою, у якій доведено більш ранню дату її відправлення до Установи. Якщо ж зазначені дати знову збігатимуться, — то за заявкою, що має більш ранній реєстровий номер Установи.

5. Збір за підтримання чинності майнового права власника сорту сплачуєть­ся за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком держав­ ної реєстрації. Збір за наступний рік сплачується протягом 4 останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації, може бути спла­чено також протягом перших 4 місяців цього року.

Чинність права припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Збір за підтримання чинності права може бути сплачено протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору чинність права відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.

Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених 12 місяців, то в офіційному виданні Установи публікується інформація про припинення чин­ності права на сорт.

6. Оскільки ч. 6 ст. 488 ЦК дослівно відтворює зміст ч. 4 цієї статті, вбачаєть­ся недоцільним коментувати її повторно. У даному випадку має місце юридична некоректність.