- •Науково-практичний коментар цивільного кодексу україни
- •Авторський колектив
- •Глава 1 Цивільне законодавство України
- •4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм діло вого обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •Глава 2
- •Підстави виникнення цивільних прав
- •Та обов язків. Здійснення цивільних прав
- •Та виконання обов'язків
- •Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
- •Глава з Захист цивільних прав та інтересів
- •Підрозділ 1
- •Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- •Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
- •Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
- •Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
- •Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання Ті опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- •Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- •2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
- •2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
- •Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
- •Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
- •У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
- •Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
- •Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- •Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Глава 5 Фізична особа—підприємець
- •Глава б Опіка та піклування
- •Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
- •Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
- •Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- •Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
- •Підрозділ 2 юридична особа
- •Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- •2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
- •3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
- •4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виді лу) у випадках, встановлених законом.
- •2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
- •Глава 8 Підприємницькі товариства Параграф 1. Господарські товариства
- •1. Загальні положення
- •2. Повне товариство
- •3. Командитне товариство
- •4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».
- •2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть фор- д°г мувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарсь- ии1 кою діяльністю виконавчого органу. Ся ]
- •Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.
- •5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль- ч тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. F
- •2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (Ті частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста тутом товариства.
- •Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- •2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
- •5. Акціонерне товариство
- •Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.
- •Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.
- •Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.
- •Глава 9
- •3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
- •Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
- •Глава 10
- •Органи та представники, через яких діють
- •Держава, Автономна Республіка Крим,
- •Територіальні громади у цивільних відносинах
- •Глава 11
- •Відповідальність за зобов'язаннями держави,
- •Автономної Республіки Крим,
- •Територіальних громад
- •Об'єкти цивільних прав
- •Глава 12 Загальні положення про об єкти цивільних прав
- •Глава 13 Речі. Майно
- •Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
- •Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
- •2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
- •Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
- •Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
- •Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
- •Підприємство або його частина можуть бути об єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
- •Глава 14 Цінні папери
- •2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
- •Глава 15 Нематеріальні блага
- •Глава 16. Правочини
- •Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасу'вальна обставина).
- •Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
- •Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
- •2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- •2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
- •Глава 17 Представництво
- •Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
- •3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
- •Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
- •Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
- •Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
- •Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
- •Глава 18 Визначення та обчислення строків
- •Глава 19 Позовна давність
- •Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
- •Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
- •Глава 20
- •7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
- •Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
- •Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
- •Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
- •Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- •Глава 22 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- •3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
- •2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
- •3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інте ресів інших осіб.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
- •Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
- •Глава 23 Загальні положення про право власності
- •2. Особливим видом права власності є право довірчо)' власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
- •Держава не втручається у здійснення власником права власності.
- •Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
- •Глава 24 Набуття права власності
- •3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною дав ністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
- •5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
- •Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
- •4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
- •Глава 25 Припинення права власності
- •Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
- •Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
- •Глава 26 Право спільної власності
- •5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
- •Суб'єктами права спільної сумісно)' власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
- •Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
- •Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •Глава 28 Право власності на житло
- •Глава 29 Захист права власності
- •Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
- •3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
- •Глава зо Загальні положення про речові права на чуже майно
- •Глава 31 Право володіння чужим майном
- •Глава 32 Право користування чужим майном
- •Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
- •Глава 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- •2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
- •Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
- •4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
- •Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)
- •Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
- •Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
- •Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.
- •Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
- •У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.
- •Глава 37
- •Право інтелектуальної власності на виконання,
- •Фонограму, відеограму та програму (передачу)
- •Організації мовлення (суміжні права)
- •2. Суб 'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
- •Оренда оригіналу чи примірника запису виконання;
- •Забезпечення засобами зв язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.
- •2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.
- •Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Глава 39 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Об'єктом корисної моделі може бути продукт ( пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
- •Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
- •Глава 40 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Глава 41 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 42 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Автор сорту рослин, породи тварин;
- •Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.
- •Глава 43 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
- •Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
- •Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Глава 45 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 46 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •2. Органи державної влади зобов 'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
- •Книга третя
- •Коментар цивільного кодексу україни
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
1. Стаття 31 ЦК визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які не досягли чотирнадцяти років. Відповідно до чинного законодавства такі фізичні особи іменуються «малолітніми», а дієздатність, якою вони наділені — «частко вою». З огляду на незначний життєвий досвід вказаної категорії фізичних осіб та фактичну їх нездатність самостійно усвідомлювати значення своїх дій та ке рувати ними, законодавець визначає, що практично увесь спектр дієздатності малолітніх реалізують за них власними діями їх законні представники, до яких слід віднести батьків (усиновлювачів) чи опікунів.
Однак, попри таку жорстку обмеженість, законодавець залишає за малолітніми певний оперативний простір для здійснення закріпленої за ними часткової дієздатності у чітко визначеному обсязі. До таких дій малолітніх, які законодавець визнає правомірними та з якими пов'язує виникнення відповідних правових наслідків, віднесені:
самостійне вчинення дрібного побутового правочину;
здійснення особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
При цьому, на наш погляд, заслуговує на підтримку висловлена у літературі думка про те, що вказаний перелік можливостей, які включаються до часткової дієздатності малолітньої фізичної особи, є недостатнім для її повноцінного фізичного, духовного та соціального розвитку. Так, зокрема, важливо підняти питання про необхідність включення до даного переліку низки особистих немайнових прав малолітнього; права власності на створену малолітнім річ; права на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої фізичної особи, особливо за умови, коли таке порушення здійснене з боку його законних представників тощо.
Окремо слід звернути увагу і на вік закріплення за малолітньою особою можливостей мати вказані вище цивільні права. У цивільному законодавстві він визначається періодом від народження фізичної особи і до чотирнадцяти років. На нашу думку, враховуючи те, що законодавець інтерпретує дієздатність не лише як можливість своїми діями набувати цивільних прав, але й як можливість здійснювати їх, ми переконані, що для цього фізична особа повинна мати принаймні певний вік, по досягненні якого вона має фізичну та психічну можливість набувати своїх цивільних прав та здійснювати їх. Важко уявити собі, наприклад, як дитина, яка щойно народилася, може вчинити дрібний побутовий право-чин чи то створити об'єкт інтелектуальної власності. Тому доволі обґрунтованим вбачається підхід законодавців деяких зарубіжних держав, які встановлюють необхідність досягнення малолітнім певного віку для вчинення вказаних вище дій (наприклад, шести років відповідно до ст. 28 ЦК Російської Федерації чи семи років відповідно до ст. 12 ЦК Грузії тощо).
2. Під поняттям «дрібний побутовий правочин» законодавець розуміє пра- вочин, який наділений наступними ознаками: а) стосується предмета, який має невисоку вартість; б) задовольняє побутові потреби малолітнього; в) відповідає
76
фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього. При цьому надзвичайно важливо щоб усі ці ознаки характеризували даний правочин у сукупності. Наявність лише однієї з них не робить його дрібним побутовим. Так, не буде визнаватись дрібним побутовим правочин, який вчинений малолітнім на велику суму. Аналогічно не буде розглядатись як дрібний побутовий правочин, якщо він вчинений малолітнім хоча і на невелику суму, однак не спрямований на задоволення його побутових потреб, не відповідає його фізичному, духовному чи соціальному розвитку (наприклад, придбання лотерейного квитка, контрацептивних засобів тощо). Якщо все ж таки малолітнім був вчинений правочин, який виходить за межі дрібного побутового, то відповідно до ст. 221 ЦК він буде вважатись нікчемним, окрім випадку, якщо згодом він буде схвалений його батьками (усиновлювачами) чи одним із них, з ким він проживає, або опікуном. За загальним правилом, правочини, що виходять за межі дрібного побутового, повинні вчинятись його законними представниками на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
3. Малолітня особа також може здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. До таких прав насамперед слід віднести право:
на визнання малолітнього творцем об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
вимагати використання свого імені у зв'язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняти таке використання імені (ст. 438 ЦК);
використовувати псевдонім;
надати відкриттю, автором якого він є, своє ім'я чи спеціальну назву (ст. 458 ЦК) тощо.
Захист вказаних особистих немайнових прав здійснюється законними представниками малолітньої фізичної особи.
4. Положення коментованої статті визнають за малолітнім правовий статус неделіктоздатної фізичної особи. Це означає, що малолітня особа не несе відпо відальності за завдану нею шкоду. Підстави та порядок відшкодування шкоди, яка завдана малолітньою особою, визначаються статтями 1178, 1181 ЦК.
Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
77
самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлю- вачів) або піклувальників.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на Ті ім'я, за згодою органу опіки та піклування батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.
За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.
Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.
6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи вста новлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
(Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законами України №2620-IV від 02.06.2005р. та № 3201-IVвід 15.12.2005р.)
і. Коментована стаття визначає зміст та обсяг дієздатності фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до положень статті такі фізичні особи іменуються «неповнолітніми», а їх дієздатність — «неповною».
Законодавець презумує, що дана категорія фізичних осіб на відміну від малолітніх фізичних осіб вже наділена відповідним рівнем інтелектуального та фізичного розвитку, має певний життєвий досвід для того, щоб правильно усвідомити обсяг своєї дієздатності та розумно здійснити переважну більшість закріплених за ними прав. Однак все рівно законодавець виходить із того, що до досягнення відповідного віку чи вчинення відповідних суспільно значимих дій, які свідчать про соціальну зрілість неповнолітньої фізичної особи, вона повинна здійснювати переважну більшість своїх прав за погодженням із законними представниками, до яких відносяться батьки (усиновлювачі) та піклувальники. При цьому таке правило не поширюється на неповнолітніх фізичних осіб, які хоча і перебувають у віковому періоді від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, однак вже набули цивільної дієздатності внаслідок реєстрації шлюбу (ст. 34 ЦК) або ж їм надана повна цивільна дієздатність в порядку ст. 35 ЦК. Такі фізичні особи реалізують свою дієздатність на власний розсуд.
Що ж стосується інших неповнолітніх фізичних осіб, то вони самостійно, без погодження із законними представниками мають право:
78
вчиняти дрібні побутові правочини (див. коментар до ст. 31 ЦК);
здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (див. коментар до ст. 31 ЦК);
самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
2. Передбачена для неповнолітньої фізичної особи можливість самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами означає насамперед гарантоване державою право використовувати отримані нею грошові заощадження.
Одним із перших грошових надходжень у вказаній статті визначається заробіток. Під поняттям «заробітна плата» відповідно до чинного законодавства слід розуміти винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці»). Однак такий вид грошового надходження може мати лише неповнолітня фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах. А відповідно до ст. 188 КзПП не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років і лише за згодою одного із батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. І виключно для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди їх здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює.
Під поняттям «стипендія» розуміються грошові виплати, які щомісячно або в інший спосіб виплачуються державою, юридичними чи фізичними особами учням, студентам, слухачам, курсантам, аспірантам та іншим категоріям осіб, які здобувають освіту.
Неповнолітня фізична особа може також отримувати й інші види доходів. До них, зокрема, можна віднести, дивіденди по вкладах у банках чи інших фінансових установах, доходи від акцій, орендна плата, яка сплачується за належне неповнолітньому на праві власності майно тощо.
Однак попри те, що законодавець дає достатньо широкий спектр повноважень неповнолітнім особам щодо розпоряджання набутим ними майном, він все ж таки дозволяє батькам (усиновлювачам) або піклувальникам в окремих випадках здійснювати певний вплив на неповнолітніх у випадку, коли їх соціальний чи фізичний рівень не дозволяють їм адекватно здійснювати дане право. Тоді за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої фізичної особи встановлюється статтями 236—241 ЦПК України.
79
У випадку, коли обставини, які були підставою для прийняття рішення про обмеження або позбавлення дієздатності неповнолітньої фізичної особи відпали, суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права.
Можливість самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, є суттєво ширшою, ніж це передбачено для малолітніх фізичних осіб, оскільки окрім здійснення особистих немайнових прав, неповнолітні можуть самостійно та на власний розсуд здійснювати усі майнові права щодо створених ними об'єктів інтелектуальної власності, які передбачені у Книзі 4 ЦК.
Надана законом можливість неповнолітнім фізичним особам бути учасником (засновником) юридичних осіб означає насамперед їх право самостійно укладати правочини щодо створення юридичних осіб чи вступу до них. Однак така можливість може бути обмежена у встановлених законом випадках або установчими документами юридичної особи. Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про політичні партії в Україні» членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, тобто який досяг 18 років. Аналогічне вікове обмеження встановлюється також і щодо створення фізичною особою фермерських господарств (ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство»), засновництва благодійної організації (ст. 5 Закону України «Про благодійність та благодійні організації») тощо. Для участі у кредитній спілці фізична особа повинна набути повної дієздатності (ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки»), а членом виробничого кооперативу може бути фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку (ст. 10 Закону України «Про кооперацію») тощо.
Важливим аспектом дієздатності неповнолітньої фізичної особи є повноваження щодо самостійного укладання договору банківського вкладу (рахунку) та розпоряджання банківським вкладом. Однак законодавець чітко розмежовує питання щодо того, ким було внесено цей вклад. У випадку, коли банківський вклад чи грошові кошти на рахунку були внесені на своє ім'я самою неповнолітньою особою, то розпоряджатись ними вона має право самостійно на власний розсуд. Дещо по-іншому вирішує це питання законодавець у випадку, коли грошові кошти на її рахунок були внесені у фінансову установу іншими особами в частині чи в повному обсязі. Тому відповідно до ч. З ст. 32 ЦК неповнолітня особа може розпоряджатись цими грошовими коштами лише за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Що стосується решти правочинів, то фізична особа вчиняє їх за згодою своїх законних представників, до яких відносяться батьки (усиновлювачі) або піклувальники, а також за згодою органу опіки та піклування. При цьому форма отримання згоди законних представників повинна бути адекватною до форми правочину, щодо якого вона висловлюється. Так, коли правочин відповідно до ст. 206 ЦК може вчинятись в усній формі, то і згода на вчинення цього правочину може бути надана законними представниками неповнолітньої фізичної особи в усній формі. Коли ж відповідно до ст. 208 ЦК правочин повинен бути викладений у письмовій формі, то і згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників повинна бути у письмовій формі. При цьому слід зауважити, що на вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину щодо транспортних
80
засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Законодавець при цьому вказує, що згоду на вчинення правочину неповнолітнім можна отримати від будь-кого з батьків (усиновлювачів). Згода другого з них при цьому презумується. Однак у випадку, коли той з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, заперечує проти здійснення правочину неповнолітнім, то правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
7. Обсяг дієздатності неповнолітньої фізичної особи у частині її здатності нести відповідальність за завдану нею шкоду врегульовується статтями 33,1179, 1180,1182 ЦК.
Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи
/. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.
Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть Ті батьки (усиновлювачі) або піклувальник.
Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
1. Із змісту коментованої статті випливає, що неповнолітня особа самостійно несе майнову відповідальність як за порушення договору, укладеного нею само стійно відповідно до закону, так і договору, укладеного за згодою батьків (уси новлювачів), піклувальника. Порядок настання такої відповідальності визна чається главою 51 цього Кодексу (див. коментар).
Неповнолітній є повністю деліктоздатним, тому він самостійно несе відповідальність й за шкоду, завдану ним іншій особі. Відшкодування такої шкоди здійснюється відповідно до ст. 1179 цього Кодексу (див. коментар).
2. Однак законодавець встановлює виняток із загального правила про само стійну відповідальність неповнолітнього, що полягає у можливості притягнен ня батьків (усиновлювачів), піклувальника до відповідальності, якщо у непов нолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків. їх відпові дальність носить додатковий (субсидіарний) характер, тобто потерпілий спочатку пред'являє вимогу до основного боржника, а у разі її незадоволення у повному обсязі чи частково — до батьків (усиновлювачів), піклувальника (due. коментар do cm. 619 ЦК). При цьому додаткова (субсидіарна) відповідальність неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, чи проживають вони разом, чи окремо.
Щодо поняття «недостатньо» відносно майна неповнолітньої особи, то можливі наступні варіанти: а) у неповнолітнього взагалі нічого немає; б) він одержує так мало, що про самостійну відповідальність мова йти не може. Тому законодавець передбачає обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника нести відповідальність як повністю, так і частково.
81
Однак батьки (усиновлювачі), піклувальник несуть додаткову (субсидіар-ну) відповідальність, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини. При цьому під виною батьків (усиновлювачів), піклувальника слід розуміти несумлінне здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за неповнолітньою особою.
Стаття 34. Повна цивільна дієздатність
/. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
і. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), якщо вона не визнана недієздатною (див. коментар до ст. 39 ЦК) або не обмежена в дієздатності (див. коментар до ст. 6 ЦК). Зміст повної дієздатності полягає в тому, що фізична особа визнається здатною своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання.
Законодавець передбачає можливість набуття фізичною особою, яка не досягла повноліття, повної цивільної дієздатності у разі реєстрації шлюбу. При цьому вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Шлюбний вік встановлений для чоловіків - 18 років, а для жінок - 17 років (ст. 22 СК). Однак за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ст. 23 СК). Надання права на укладення шлюбу до досягнення шлюбного віку в юридичній літературі відоме під назвою «диспенсація». Про подання такої заяви суд повинен повідомляти батькам або піклувальникам, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають право володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
Законодавець передбачає правило, щодо якого набута повна дієздатність фізичної особи, яка не досягла повноліття, зберігається як у разі припинення шлюбу до досягнення повноліття, так і у разі визнання шлюбу недійсним. Однак в останньому випадку набута нею повна дієздатність зберігається лише у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи. Такі особи в юридичній літературі відомі як «добросовісне подружжя», тобто подружжя, яке не знало і не могло знати про існування перешкод до укладення шлюбу і має додаткові права у разі визнання шлюбу недійсним (ст. 46 СК).
82
Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності
/. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір ю або батьком дитини.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.
Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов язки.
У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
1. Коментована стаття є новелою чинного ЦК. У ній законодавець передбачає можливість надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка не досягла повноліття. Надання повної цивільної дієздатності відоме в юридичній літературі як «емансипація» і відповідно до ст. 35 ЦК можливе: по-перше, щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором; по-друге, щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю; по-третє, щодо неповнолітньої фізичної особи, яка записана матір'ю або батьком дитини. Зазначені дії свідчать про те, що неповнолітній у стані самостійно вирішувати майнові та інші цивільно-правові питання, тобто досягнув відповідного рівня зрілості та може бути повноправним членом суспільства і відповідати за свої дії (вільний у розпорядженні своїм майном, набутим за рахунок заробітної плати і доходів від здійснення підприємницької діяльності).
Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній повинен відповідати вимогам закону, визначеним для кожного випадку окремо. Наприклад, у першому випадку необхідно: а) досягнути 16 років; б) працювати за трудовим договором. Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній звертається із заявою до органу опіки та піклування за письмовою згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана йому судом. Крім того, отримання згоди лише одного з батьків (усиновлювачів) у разі заперечення іншим створює можливість надання повної цивільної дієздатності неповнолітньому лише в судовому порядку (за новим ЦПК такі справи розглядаються в окремому провадженні).
У другому випадку для надання повної цивільної дієздатності неповнолітньому необхідно: а) досягнути 16 років; б) бажати займатися підприємницькою діяльністю. При цьому неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємець за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування.
83
У третьому випадку необхідний факт державної реєстрації народження дитини, одним із батьків якої є неповнолітній. Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітня особа повинна звернутися із заявою до органу опіки та піклування. При цьому згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, органів опіки і піклування для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі не потрібно.
2. Відповідно до ч. 4 коментованої статті повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. При цьому еман- сипований неповнолітній самостійно несе відповідальність за своїми зобов'я заннями згідно з гл. 51 ЦК, а також в повному обсязі відповідає за зобов'язання ми із відшкодування шкоди згідно з гл. 82 ЦК. Однак окремі права і обов'язки виникають виключно після досягнення певного віку. Наприклад, правом прид бання мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, а мисливської нарізної зброї — 25-річного віку, холод ної та пневматичної зброї — 18-річного віку (див.: Інструкція про порядок виго товлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогне пальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми власти востями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а та кож боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622).
Право на керування транспортними засобами: категорії В (автомобілі, максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, тобто 7700 фунтів, і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує 8); категорії С (автомобілі, призначені для перевезення вантажів, максимальна маса яких перевищує 3500 кг, тобто 7700 фунтів); трамваями і тролейбусами — мають особи, які досягли 18 років; категорії D (автомобілі, призначені для перевезення пасажирів, що мають більше 8 сидячих місць, крім сидіння водія) - особи, яким виповнилось 19 років (див.: Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340).
3. Отримання повної цивільної дієздатності не є підставою для укладення шлюбу. Шлюбна дієздатність є самостійним різновидом дієздатності, яка набу- вається із досягненням відповідного шлюбного віку (див. коментар до cm. 34 ЦК).
У ч. 5 ст. 35 ЦК міститься правило щодо збереження наданої повної цивільної дієздатності за фізичною особою як у разі припинення нею трудового договору, так і у разі припинення підприємницької діяльності.
Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
84