- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
2. Способи тлумачення норм прав
Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту
нормативно-правових актів.
У юридичній науці і практиці
використовуються різні способи тлумачення норм права.
Граматичний спосіб тлумачення норм права — це сукупність
прийомів, спрямованих на з'ясування значення окремих слів, термінів, змісту
норми залежно від розміщення сполучників, розділових знаків, прийменників
у тексті. Таке тлумачення базується на даних граматики", лексики,
філологічних науках. Воно є первинним, бо почин ається з аналізу мовної
форми виразу норми права, яка відображена в тексті нормативно -правового
акта. Граматичний спосіб враховує розбіжності між буквальним текстом і
справжнім змістом юридичних норм. Завдання тлумачення і його успішного
розв'язання залежить як від знання суб'єкта пізнання (законодавця), який
формулює норму у вигляді статті, так і від правозастосовувача, який
використовує текст нормативно -правового акта, керуючись загальномовними
нормами, а також і від техніко-юридичної досконалості самого тексту.
Загальномовні норми потребують:
1) розмежування сполучників єднальних і розділових, якими
користувався законодавець у текстах статей із простими, складними і
альтернативними гіпотезами, диспозиціями та санкціями;
2) урахування доконаних і недоконаних форм дієслів і дієприкметників.
Наприклад, текст ―виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з
іншими суб'єктами злочину безпосередньо... вчинила злочин...‖ (ст. 27
Кримінального кодексу України) тлумач розуміє так: суб'єкт злочину не
може відповідати за дії, що скоєні іншими учасниками злочину.
Використовуються також спеціалізовані терміни як певний засіб
законодавчої техніки. Отже, тлумачення норм передбачає урахування
особливостей мови права та відповідних правил мовного тлумаченн я.
Наприклад, якщо терміни використовуються в тексті, то вони мають
значення, тотожне тому, яке вони мають у літературній мові; значення
терміну, що використовується в будь - якій галузі права, не може вільно
поширюватися на інші галузі (наприклад, поняття ―член родини ‖ в житлово -
му і шлюбно -сімейному законодавстві мають різний зміст, юридичний статус
і сферу використання). Неприпустимо тлумачити норми, ігноруючи окремі
слова, оскільки це може викривити смисл норми. Наприклад, якщо з поняття
―крадіжка ‖ вилучити слово ―таємна‖, то воно розчиниться в інших поняттях,
що їх застосовує законодавець: ―пограбування‖ або ―розбій‖.
Логічний спосіб тлумачення правових приписів є таким тлумаченням,
яке базується на використанні законів і правил логіки для осмислення їх
змісту. При цьому інтерпретатор не виходить за межі тексту закону. Зміст
логічного способу тлумачення розкривають і конкретизують певні прийоми,
а саме:
а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів
речення, що їх бракує, для того, щоб уникнути двозначності чи
невизначеності тексту. Наприклад, текст ―напад з метою заволодіння майном
громадян ... карається позбавленням волі...‖ слід змінити на такий: ―особа, що
скоїла напад з метою заволодіння майном громадян... карається...‖. Завдяки
застосованому логічному прийому перетворення в тексті тепер йдеться не
тільки про об'єктивну сторону, а й про суб'єкта злочину;
б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Цей прийом
зводиться до індукції, що використовується для виведення приватних
положень (висновків) з загальних норм. Наприклад, з тексту ―організація
повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну з вини її працівників‖ (ст. 441
Цивільного кодексу України) випливає, що будь - яка установа, підприємство
чи організація (ательє, фабрика, мале підприємство і т. ін.) зобов'язані
відшкодувати шкоду;
в) аналогія; цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає
вичерпаного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти ―та інші‖,
―в аналогічних випадках‖. Наприклад, у Загальній частині Кримінального
кодексу України вказується, що при призначенні покарання суд має право
враховувати і інші обставини, які пом'якшують вину;
г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у
висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі
застосування поняття до певного класу правових явищ). Наприклад, ознаки,
що відбиті в понятті ―юридична особа‖ (ст. 23 Цивільного кодексу України),
у сукупності вказують не певний клас правових явищ, які охоплює зміст
цього поняття, що, у свою чергу, дозволяє відносити невизначену безліч
державних та недержавних організацій до даного класу суб'єктів права, тобто
до класу юридичних осіб, і відповідно враховувати в правотворчій та
правозастосовній практиці особливості юридичного режиму таких суб'єктів.
Використовуються й інші прийоми логічного способу тлумачення норм
права.
Систематичний спосіб тлумачення правих приписів застосовується
для того, щоб краще зрозуміти їх зміст, що пов'язано з особливостями їх
розташування в різних частинах і підрозділах системи права, а також
необхідністю врахування різних за характером логічних зв'язків між нормами
права. Такий спосіб використовується з урахуванням місця нормативно -
правового припису в нормативно -правовому акті, інституті, галузі
законодавства. При цьому враховуються зв'язки норми, що тлумачиться, з
нормами інших статей того самого акта, інших нормативно -правових актів
різних інститутів і галузей права. Наприклад, у тексті ―суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності...‖ (ст. 323
Кримінально - процесуального кодексу України) наведена норма повинна бути
пов'язаною з іншими нормами Кримінального та Кримінально -
процесуального кодексів — про загальні положення судочинства, про
порядок дослідження доказів, про допит підсудного, свідків, потерпілого та
ін. У такий спосіб враховуються логічні зв'язки залежності, доповнення,
конкретизації, уточнення, обмеження тощо, які існують між різними
нормами. Цими зв'язками є:
а) зв'язки між нормою, що тлумачиться, та нормами, що розкривають
зміст терміна, який у ній вживається. Це або легальне визначення (дефініція),
або норма, яка перелічує коло суб'єктів, предметів, явищ, що складають це
поняття. Наприклад, коло прав і обов'язків будь - яких осіб, організацій, що
займаються підприємницькою діяльністю, визначається поняттям ―суб'єкт
підприємницької діяльності‖ (ст. 2 Закону України ―Про підприємництво‖).
Аналіз інших актів про підприємництво (Закони України ―Про господарські
товариства‖, ―Про підприємства‖ та ін.) переконує, що суб'єктами такої
діяльності визнаються як громадяни, так і особи без громадянства;
б) зв'язок норми, що тлумачиться, з оперативними нормами, які можуть
припиняти дію норм, чи остаточно скасовувати чинні нормативні приписи,
чи поширювати їхню дію на нове коло відносин, суб'єктів, територій, чи
пролонговувати їхню дію на новий термін;
в) зв'язки відсилочних та інших статей. Застосування суб'єктом
нормотворення відсилочного способу викладення норми, як відомо, створює
такий нормативно -правовий припис, який не повністю перелічує ознаки
діяння, а відсилає до інших статей того ж нормативно - правового акта. Норма,
що тлумачиться, може бути повністю зрозуміла інтерпретатору тільки
за умови ―поєднання‖ змісту відсилочної статті із змістом таких статей
нормативного акта, до яких вона відсилає.
Історичний спосіб тлумачення правових приписів допомагає
встановити зміст норми права, виходячи з умов їх виникнення, з фактів,
пов'язаних з історією створення норми, що тлумачиться. Особливість даного
способу полягає в тому, що інтерпретатор використовує джерела, які
перебувають за межами системи права (конкретно - історичні умови,
обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм
права, встановлюються за документами з архівів, стенограм обговорення
проектів відповідних нормативно -правових актів, матеріалів, що надруковані
в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проекти обговорювалися,
робилися до них зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення нормативно-правових
актів полягає в аналізі змісту правової норми шляхом виявлення й розкриття
ЇЇ цілей у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань
законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.
Як найбільш раціональний спосіб регулювання суспільних відносин
норма права завжди потребує осмислення її змісту з боку різних осіб, зміст
же, у свою чергу, — це не тільки внутрішній логічний зміст (поняття, явища,
що осягаються розумом), а й розумна підстава регулювання суспільних
відносин. Тобто в процесі тлумачення мають одночасно розкриватися обидва
аспекти змісту. Отже, призначення інтерпретації полягає також і в з'ясуванні
цільової спрямованості нормативно - правових приписів, міжнародно -
правових документів тощо. Відомо, що ступінь зрозумілості закону не може
бути однаковим для різних суб'єктів права: для осіб, що мають багаторічний
професійний досвід тлумачення й застосування норм, і для усіх інших. Так,
зміст нормативно -правового акта, що містить важливі загально - соціальні,
політичні, соціально - культурні та інші завдання (наприклад, конституційні
акти), звернутого до багатьох суб'єктів, з преамбулою, що роз'яснює цілі
регулювання, його необхідність, є більш доступним для розуміння громадян,
ніж прикладні ціль та зміст акта, призначеного для вузького кола суб'єктів
(наприклад, інструкції та інші нормативні акти для службового
користування).