6. Галузі вітчизняного права

Основоположне значення має поділ системи права на ряд галузей

залежно від предмета та методу правового регулювання, особливостей їх

юридичного режиму. Зупинимось на головних з них.

Конституційне право — це сукупність правових норм, які регулюють

становище людини в суспільстві і державі, принципи суспільного і

політичного ладу, організацію і діяльність системи органів держави і органів

місцевого самоврядування. В системі суспільних відносин, які становлять

предмет цієї галузі, головне місце посідають відносини між людиною,

суспільством і державою. Саме вони визначають устрій держави і її

функціонування. Природа цих відносин обумовлює і методи регулювання.

Домінуючим методом є імперативний. Норми конституційного права, які

тісно пов'язані з владними відносинами, мають зобов'язальний і заборонний

характер; а ті, що пов'язані з регулюванням статусу людини і громадянина,

— переважно дозвільний характер. Норми конституційного права є

провідними щодо норм інших галузей права, їх базовим нормативним

матеріалом. Головним джерелом українського конституційного права є Кон -

ституція України 1996 року, конституційні закони.

Цивільне право — це сукупність правових норм, які регулюють сферу

майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин (ім'я, честь,

гідність, авторство). Вони виникають з приводу володіння, користування та

розпорядження власністю, набуття її та відчуження, купівлі, продажу,

спадкоємства тощо між різними суб'єктами права — фізичними і

юридичними особами.

Суттєвими ознаками суспільних відносин, які регулюються нормами

цивільного права, є наявність у них вільних (автономних) і рівних суб'єктів

права (позивач — відповідач, замовник — підрядчик та ін.); відсутність

відносин влади і супідрядності, що проводить чітку межу між предметом

цивільного права і предметом адміністративного, фінансового права. Така

природа відносин обумовлює диспозитивний (автономний) метод правового

регулювання суспільних відносин, який є головним для цієї галузі права.

В умовах становлення ринкових відносин роль цивільного права

зростає. Без розвинутого, цивілізованого ринку формування громадянського

суспільства та побудова правової держави практично неможлива.

Адміністративне право — це сукупність правових норм, які

регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі виконавчо -

розпорядчої діяльності органів держави. Вони і є предметом правового

регулювання, їх особливістю є те, що однією із сторін тут завжди виступає

державний орган або посадова особа. Тому в основі правового регулювання

лежить метод владних приписів (імперативний метод) через накази, вказівки.

Йому властиві ієрархія і субординація по службі, встановлення

відповідальності за доручену ділянку та інше.

Фінансове право — це сукупність правових норм, які регулюють

суспільні відносини, пов'язані з діяльністю держави по формуванню й

виконанню державного бюджету, з грошовим обігом, банківськими

операціями, кредитами, позиками, податками. Суб'єктами цих відносин,

окрім органів держави, виступають всі юридичні та фізичні особи. Фінансова

діяльність значною мірою має виконавчо -розпорядчий характер, що і

визначає методи правового регулювання. Ними є владні приписи, контроль,

ревізії. В умовах переходу до ринку все більше розкриваються межі са -

мостійності суб'єктів фінансової діяльності.

Трудове право — це сукупність правових норм, які регулюють

відносини між наймодавцем і працівниками. Вони охоплюють такі питання:

організація праці, її оцінка і оплата; умови виникнення, зміни та припинення

трудових відносин, а також пов'язані з ними відносини по соціальному

забезпеченню, пенсійному обслуговуванню; робочий час та час відпочинку

тощо. Суб'єктами трудових відносин є робітники, держа вні, приватні,

суспільні та кооперативні організації, профспілки. Провідними методами ре -

гулювання трудових відносин є заохочення, стимулювання.

Земельне право — це сукупність норм права, які регулюють суспільні

відносини, що пов'язані з володінням, користуванням та распорядженням

землею. Це питання землекористування і землеустрою, зберігання і розподілу

земельного фонду, визначення правового режиму різних видів землі

відповідно до їх адміністративно -господарського призначення (державні,

фермерські, орендні тощо). Головні методи правового регулювання — дозвіл,

спеціальний дозвіл, заборони.

Екологічне право — це сукупність правових норм, які регулюють

суспільні відносини у сфері освоєння, використання і охорони суспільством,

державою, господарськими суб'єктами і громадянами природного

середовища з метою зберігання природних багатств, запобігання екологічно

шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на середовище

проживання людини.

Норми цієї галузі права встановлюють механізм охорони природи,

порядок проведення екологічної експертизи і екологічного контролю за

додержанням вимог природоохоронного законодавства і нормативів якості

навколишнього природного середовища. Ця галузь сприяє і служить

реалізації конституційного права громадян на безпечн е природне

навколишнє середовище.

Кримінальне право — це сукупність правових норм, які визначають

коло суспільно небезпечних діянь (злочинів) і міри покарання, що

застосовуються до злочинців. Норми цієї галузі встановлюють правомочність

компетентних органів держави щодо осіб, які скоїли злочин, підстави та

умови притягнення їх до відповідальності; види і системи санкцій, склад

конкретних діянь, форми і ступінь вини тощо. Метод регулювання, який

використовується в галузі кримінального права, — імперативний (метод за-

борони).

Цивільне процесуальне право — це сукупність норм права, які

регулюють порядок розгляду цивільних справ. Норми цієї галузі права

встановлюють права і обов'язки сторін, між якими виникла суперечка про

право, судових і прокурорських органів з приводу судового розгляду

цивільних справ; визначають порядок подачі позовів до суду, підсудність та

інші питання, які виникають у зв'язку з розглядом цивільних справ.

Кримінально-процесуальне право — це сукупність правових норм, які

регулюють діяльність органів слідства, прокуратури, суду в розслідуванні

злочинів і розгляду кримінальних справ у суді. Особливістю цієї галузі права

є те, що вона постає як необхідна умова реалізації норм кримінального права

шляхом встановлення чіткої регламентації прав і обов'язків органів та осіб у

процесі розслідування і судового розгляду. Провідним методом правового

регулювання є імперативний (зобов'язальний).