- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
6. Дія нормативно-правових актів у часі
Дію нормативного акта у часі характеризують чотири показники:
1) момент набуття актом чинності, тобто початку його дії;
2) напрям темпоральної дії нормативного акта;
3) момент зупинення дії нормативного акта;
4) момент припинення (скасування) дії нормативного акта.
Отже, чинність закону (нормативного акта) у часі починається з
моменту набрання законом чинності. Набрання законом чинності означає,
що з цього моменту всі організації, посадові особи і громадяни повинні
керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.
Відомо, що порядок і терміни набрання законами чинності
встановлюються в кожній державі особливими актами. В Україні ці правила
сформульовані насамперед у ч. 2 і 3 ст. 57 Конституції України, згідно з
якими ―закони та інші нормативно - правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку,
встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом, є не чинними‖.
Як бачимо, в Конституції порядок набрання чинності нормативними
актами викладено лише в загальних рисах. Більше того, в Конституції є
пряма вказівка на необхідність прийняття з цього питання спеціального
закону. На жаль, на сьогоднішній день в Україні такого закону все ще немає.
Зараз з цього питання діє Указ Президента України від 10 червня 1997 року
№ 503/97 ―Про порядок офіційного обнародування нормативно -правових
актів і набрання ними чинності‖ (далі — Указ № 503).
Стаття 1 Указу № 503 визнає офіційними друкованими виданнями
―Офіційний вісник України‖, ―Відомості Верховної Ради України‖,
―Урядовий кур'єр‖. Регламент Верховної Ради України додатково визнає
офіційним виданням щодо актів Верховної Ради газету ―Голос України‖.
Розглянемо порядок набуття чинності різними нормативними актами.
1. Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції та Указом № 503 нормативні акти
Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10
днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному
друкованому виданні.
2. Нормативні акти Кабінету Міністрів України, що визначають права
та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублік ування в
офіційних друкованих виданнях. Решта —з моменту їх прийняття, якщо
пізніший термін не передбачений у самих актах.
3. Порядок набуття чинності нормативними актами міністерств і
відомств встановлено в Указі Президента України від 3 жовтня 1992 року №
493/92 ―Про державну реєстрацію нормативно -правових актів міністерств та
інших органів виконавчої влади‖. Згідно зі ст. 1 Указу з 1 січня 1993 року
нормативні акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої
влади, органами господарського управління та контролю і стосуються прав,
свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер,
підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Такі
нормативні акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в
них не встановлено пізніший термін набрання чинності. Нормативний акт
включається до Єдиного державного реєстру нормативних актів і
публікується в ―Офіційному віснику України‖.
4. Рішення органів місцевого самоврядування згідно з п. 5 ст. 59 Закону
України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ набува ють чинності з дня
їх офіційного оприлюднення, якщо відповідною радою не встановлено
пізніший термін введення цих рішень у дію.
5. Згідно зі ст. 41 Закону України ―Про місцеві державні адміністрації‖
нормативно -правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають
державній реєстрації у відповідних органах юстиції і набирають чинності з
моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін
введення їх у дію. У той же час акти, які стосуються прав та обов'язків
громадян або мають загальний характер, набирають чинності з моменту їх
оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін
введення їх у дію.
Другою найважливішою характеристикою дії закону в часі є напрям
темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які
виникли вже після набуття ним чинності (нових фактів), а також тих, які
виникли ще до цього (старих фактів) і тривають після набуття актом
чинності.
Певний внесок у вирішення питань про напрями дії законів у часі
зроблено Конституційним Судом України в рішенні у справі про зворотну
дію в часі законів та інших нормативно -правових актів від 9 лютого 1999
року № 1 - рп/99. У цьому рішенні зазначається, що перехід від однієї форми
регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема,
негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна
форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Нормативні акти в правовій державі в основному діють лише ―вперед‖ і
не мають зворотної дії, тобто приводять до виникнення юридичних наслідків
тільки у зв'язку з тими фактами, що виникли після набрання ними чинності.
Традиційно відзначається, що, виходячи з практики, загальний принцип, який
визначає напрям дії нормативних актів, може бути визначений як принцип
негайної дії. Це пояснюється тим, що держава, як правило, зацікавлена в
найбільш швидкій заміні старих відносин новими, старої норми новою
нормою.
Що таке принцип негайної дії нормативного акта? За образним
висловом С. Алексєєва, новий нормативний акт ніби розтинає триваючі
відносини. Усі ті юридичні наслідки, які відповідно до фактів, що відбулися в
минулому, вже настали, як правило, зберігають свою силу. Але й новий
нормативний акт діє негайно; згідно з цим усі факти, що виникли після
набрання чинності новим актом, підпадають під його дію.
Наведемо приклад негайної дії закону. Уявимо собі таку суто
теоретичну ситуацію: за чинним Кодексом про шлюб та сім'ю майно, яке
отримано у спадщину одним із подружжя під час перебу вання в шлюбі,
вважається його приватною власністю. З 1 січня 2002 року набрав чинності
новий Кодекс, що встановлює інше правило: майно, яке отримано у
спадщину одним із подружжя під час перебування в шлюбі, вважається
спільною власністю подружжя. Чоловік отримує спадщину 1 грудня 2001
року, а дружина — 1 березня 2002 року. Виникає питання: хто вважається
власником майна, успадкованого 1 грудня 2001 року та 1 березня 2002 року?
За умови, що в новому Кодексі встановлено, що він має негайну дію, майно,
успадковане чоловіком, є його приватною власністю (оскільки факт
отримання цієї спадщини виник до набрання чинності новим Кодексом), а
майно, успадковане дружиною, є спільною власністю подружжя (оскільки
другий факт отримання спадщини виник вже після набрання чинност і новим
Кодексом).
Переживаюча дія старого акта — це явище, за своїм характером
протилежне зворотній силі. Тут старий нормативний акт, скасований новим,
якоюсь мірою продовжує діяти і після втрати ним юридичної сили. Він ніби
―переживає‖ відведений йому термін. ―Переживання‖ закону можливе тільки
у триваючих відносинах. Воно застосовується, як правило, у разі, коли
необхідно враховувати інтереси осіб, що вступили в правовідносини до ви -
дання нового нормативного акта.
Повернемось до прикладу про негайну дію закону і подивимось, як
зміняться наші висновки, коли старий Кодекс буде мати переживаючу дію.
Переживаюча дія означає, що за прямою вказівкою закону для тих шлюбів,
що були укладені до 1 січня 2002 року, старий Кодекс продовжує регулювати
майнові відносини, які виникають після набрання чинності новим Кодексом.
А новий Кодекс регулюватиме лише ті відносини, що виникають у шлюбах,
укладених після 1 січня 2002 року. У цьому разі як майно, успадко ване
чоловіком, так і майно, успадковане дружиною, буде їх приватною
власністю, незважаючи на те, що факт отримання спадщини дружиною виник
після втрати чинності старим Кодексом.
Зворотна сила закону полягає в тому, що новий закон поширюється на
факти, які виникли ще при старому законі. Тому наслідки, що були законно
зроблені при старому законі, визнаються неправильними і підлягають зміні
відповідно до норм нового закону.
Знову повернемося до прикладу із спадщиною. Уявимо, що новий
Кодекс має зворотну дію (тобто за прямою вказівкою закону новий Кодекс
регулює майнові відносини і для шлюбів, укладених до набрання чинності
новим Кодексом, і для шлюбів, укладених після 1 січня 2002 року). У цьому
разі наші висновки будуть такими: як майно, успадковане чоловіком, так і
майно, успадковане дружиною, будуть їх спільною власністю, бо не має
значення, що факт отримання спадщини чоловіка виник до набрання
чинності новим Кодексом. І наслідки, що були законно зроблені при старому
Кодексі (визнання майна, успадкованого чоловіком, приватною власністю
останнього), підлягають зміні відповідно до норм нового закону (майно
визнається спільною власністю).
Для фізичних і юридичних осіб діють різні правила, які визначають
можливість зворотної дії закону.
Стосовно фізичних осіб закони не мають зворотної дії (саме тому
наведений вище приклад із зворотною дією Кодексу є суто теоретичним).
Разом з тим ст. 58 Конституції передбачає виняток для тих законів, що
пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. У цьому разі
вони мають зворотну силу. Оскільки закони, що пом'якшують і скасовують
відповідальність, для фізичних осіб завжди мають зворотну силу, то для за -
стосування цього правила не потрібна спеціальна вказівка про це в тексті
закону — воно діє автоматично.
Стосовно юридичних осіб закони за загальним правилом теж не мають
зворотної сили. Але і тут як виняток зворотна сила все - таки є можливою.
Щоправда, на відміну від фізичних осіб, правило про зворотну силу не діє
автоматично в тих випадках, коли закон пом'якшує або скасовує
відповідальність юридичної особи. Як указав Конституційний Суд України,
надання зворотної дії в часі таким нормативно - правовим актам може бути
передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно -
правовому акті.
Третій параметр, яким визначається дія нормативного акта в часі, —
момент припинення його дії. Припинення чинності закону означає і
остаточну втрату ним юридичної сили. Проте, як відзначає С. Алексєєв, при
оцінці правомірності фактів і ситуацій, що відбувалися в минулому, суду,
іншому юрисдикційному органу необхідно керуватися законом, що діяв у той
час, коли відбувалися відповідні події. А в ситуації з законом, що має
переживаючу силу, скасованим законом слід керуватися і при оцінці сьо -
годнішніх подій.
Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії
нормативних актів:
1) закінчення терміну, на який вони були прийняті (наприклад, закон
про Державний бюджет України на відповідний рік втрачає силу в 0 годин 1
січня наступного року);
2) зміна обставин, на які вони були розраховані (наприклад, втратили
свій сенс і тому припинили дію акти періоду Великої вітчизняної війни після
її закінчення);
3) при скасуванні цього акта іншим актом (найпоширеніший випадок).
Остання підстава може бути класифікована на:
а) пряме скасування нормативного акта уповноваженим на те органом;
б) фактичну заміну нормативного акта іншим актом, що регулює ту ж
групу суспільних відносин.
Останній момент, що підлягає з'ясуванню при розгляді питання про дію
закону в часі, — це зупинення (призупинення) дії нормативного акта. Під
ним звичайно розуміють тимчасове, неостаточне переривання його
темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і здійснюється в
порядку, передбаченому законодавством. Призупинити дію нормативного
акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні
повноваження надано йому законом. Наприклад, згідно зі ст. 137 Консти туції
України ―з мотивів невідповідності нормативно - правових актів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України
Президент України може зупинити дію цих нормативно - правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до
Конституційного Суду України щодо їх конституційності‖.