- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
4. Методологія дослідження теорії держави і права
Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до
дослідження тих явищ, що становлять його об'єкт і предмет. Метод теорії
держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності
загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти
бажаних наукових результатів. На відміну від предмета дослідження, який
дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод
розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких
принципів відбувається це вивчення.
Метод дослідження слід відрізняти від його методики. Методика
становить сукупність технічних засобів збирання, зберігання, систематизації
та узагальнення наукового матеріалу (складання плану дослідження,
вивчення літератури, архівних матеріалів, юридичної практики, їх
конспектування і фіксації, запису на дискетах і т. ін.).
Методи дослідження, що застосовуються загальною теорією держави і
права, є досить різноманітними і залежать від загально -філософських
позицій, з яких ведеться дослідження, та від міркувань про найдоцільніші
засоби досягнення його цілей.
Серед методів наукового дослідження держави і права розрізняють
загальнофілософські, які застосовуються всіма науками, і приватнонаукові,
які застосовуються окремими групами наук. Загальнофілософські методи
суттєво відрізняються один від одного. Упродовж багатьох років юридична
наука базувалася
на принципі філософського монізму. Єдиним
всеохоплюючим методом дослідження державно - правових явищ вважався
діалектичний матеріалізм. Проте, віддаючи належне діалектичному методу
дослідження і визнаючи його провідну роль, слід заперечити проти
обов'язкового поєднання цього методу з матеріалістичним світоглядом.
Відомо, що діалектичний метод був спочатку розроблений і сформульований
Г. Регелем саме на ідеалістичному підґрунті. Сучасна наука, в тому числі
юридична, підтверджує можливості застосування ідеалістичного світогляду
для обґрунтування прогресивних, таких, що відповідають потребам суспіль -
ного розвитку, ідей. По суті, на ідеалістичному підґрунті виникло й існує
вчення про природні права людини і громадянина. Ці права обґрунтовуються
не з матеріалістичних позицій, а як такі, що надані особі від природи (деякі
вважають, що від Бога). І вченням про ці права сучасна юридична наука
віддає належне.
Вся історія науки, в тому числі юридичної, свідчить, що най-
сприятливіші умови для ЇЇ розвитку створює не моністичний стандартний
підхід, а плюралізм методів дослідження. Співставлення і інтегрування
знань, набутих на основі різних світоглядів — матеріалістичного й
ідеалістичного, ліберально -демократичного і соціалістичного і т. ін., —
збагачує науку і підвищує наукову цінність її висновків. У зв'язку з цим не
можна погодитися з механічним відкиданням положень марксистської теорії
держави і права і положень, вироблених на її основі юридичною наукою.
Особливо це стосується ідей про тісний взаємозв'язок держави і права з
економічними, соціальними, політичними, ідеологічними та іншими
суспільними факторами. Відкидаючи вульгарні крайнощі (наприклад, про
механічну залежність держави і права як частини надбудови виключно від
економічного базису), юридична наука повинна використовувати усе
багатство ідей, вироблених людством у галузі вчень про державу і право.
Зокрема, зберігає свою всезагальну цінність діалектичний метод
дослідження державно -правових явищ, який після Регеля широко
використовувався марксизмом. В основі цього методу лежить принцип
всебічності наукового дослідження. Це означає, що юридичні явища
досліджуються з різних боків їх виникнення, розвитку, ознак, сутності,
форми, ролі в суспільстві і ефективності, перспектив розвитку тощо. У галузі
загального вчення про державу і право великого методологічного значення
набуває ряд фундаментальних ознак цього методу. Виходячи з загального
взаємозв'язку державно-правових явищ, загальна теорія держа-16
ви і права повинна пов'язувати свої висновки з використанням
досягнень всіх суспільних і особливо юридичних наук. Необхідно виходити
із взаємозв'язку і взаємодії держави і права, пов'язувати їх з урахуванням
стану суспільної свідомості, з реаліями у сфері політики, економіки та інших
проявів суспільного життя. На цій основі сама юридична наука повинна весь
час поглиблювати пізнання держави і права, переходити від емпіричного до
загальнотеоретичного рівня, від малих до більш глибинних знань, що є
проявом діалектичної ідеї безперервного розвитку в природі, суспільстві і
мисленні. Державно - правові явища повинні розглядатись у динаміці, на
шляху від простого до складного, від менш до більш ефективних, від таких,
що гальмують державно-правовий прогрес, до таких, що йому сприяють.
Державу і право необхідно розглядати в їхній єдності, враховувати
боротьбу протилежних начал усередині цієї єдності і передбачати можливі
результати цієї боротьби. Саме з цих позицій слід вирішувати питання про
співвідношення державної централізації і децентралізації, правових і
неправових законів, правомірної поведінки і правопорушень, прав і
обов'язків, боротьби різних наукових течій, концепцій і т. ін.
У науці є неприпустимим як введення ідеологічних стандартів, так і
повна деідеологізація. З цього боку великого методологічного значення
набуває визнання існування загальних методологічних орієнтирів. В Україні,
яка пішла шляхом світової цивілізації, до них слід віднести орієнтацію на
загальнолюдські цінності, на побудову демократичної, соціальної, правової
держави, на додержання принципів гуманізму, поваги людської . гідності,
свободи, справедливості.
Дослідження державно-правової дійсності великою мірою
спрямовується і такими загальними категоріями діалектики, як суть і явище,
форма і зміст, можливість і дійсність, такими її законами, як заперечення
запереченя, перехід кількісних змін у якісні, єдність і боротьба протилежних
засад. Так, предмет загальної теорії держави і права має на увазі не тільки
опис певного явища, а й необхідність пізнавання його суті. Співвідношення
змісту і форми як держави, так і права засноване на визнанні вторинності
форм стосовно їх сутності, на можливості існування в межах однієї сутності
різних форм, на пошук саме тих із них, що найбільше відповідають сутності
явища, тощо.
Спрямованість діалектики на необхідність обґрунтування закономірних
змін в усіх сферах, у тому числі державно -правовій, певною мірою
забезпечується синергетикою — наукою, яка надає великого методологічного
значення випадковостям, що виникають на базі суспільної самоорганізації в
умовах нестабільності і випливають з наявності великої кількості
можливостей, виникнення непередбачених труднощів і т. ін. Такий підхід,
безумовно, має перспективи, але в сучасних умовах є мало розробленим,
особливо щодо вчення про державу і право.
Ось деякі методи, що мають загальнонаукове значення і особливо
широко використовуються юридичною наукою.
Велика роль у формуванні юридичної науки належить формально-
логічному методу, який, у поєднанні з іншими методами, поширений у
державно -правових дослідженнях. Особливість цього специфічного для
юриспруденції методу полягає в зосередженні уваги на логічній обробці
правових норм. З допомогою різних логічних операцій окремі правові
положення трансформуються в загальні поняття, з яких, у свою чергу,
виводяться певні логічні наслідки, здійснюється їхнє логічне тлумачення.
Такий підхід до юридичних досліджень здавна дістав назву догматично го
(догми права). Логічна обробка здійснюється щодо матеріалів, які
характеризують окремі державно - правові явища, а саме: державне
керівництво, норми права, їх реалізація тощо. На цій основі формулюється
визначення юридичних понять, відбувається їхня класифікація, поділ на
окремі інститути. На основі спільних рис, властивих державно - правовим
явищам, що досліджуються окремими правовими науками, теорія держави і
права виявляє їх найсуттєвіші повторювальні ознаки, які синтезуються у
відповідні поняття, такі як ―держава‖, ―право‖, ―орган держави‖, ―ком -
петенція‖, ―правосуб'єктність‖, ―суб'єкт права‖, ―правовідносення‖,
―правопорушення‖, ―законність‖ і т. ін. Велике наукове значення мають
визначення юридичних понять — наукові абстракції, які відбивають
найсуттєвіші їхні риси. Недоліком застосування формально -логічного методу
є певна його однобокість. Він не забезпечує необхідної повноти в
дослідженні державно -правових явищ, майже не відбиває зв'язку держави і
права з іншими суспільними явищами, за що невипадково дістав назву
―юриспруденції понять‖.
При подальшому розвитку тих чи інших наукових положень після того,
як наукові абстракції сформульовані, цей недолік ліквідується шляхом
поступового сходження від абстрактного до конкретного знання. Це
здійснюється за допомогою встановлення зв'язку наукових абстракцій з
юридичною і суспільною практикою, їхньої деталізації, визначення місця в
державно -правовій системі і шляхів практичної реалізації потенціалу цих
абстракцій.
Водночас цінність цього методу полягає в тому, що він дає можливість
висловлювати в коротких дефініціях всю різнобічність і багатство державно -
правових явищ, дозволяє позбавитися зайвого опису деталей і створює великі
можливості для вільного орієнтування юриста в середині державної і
правової системи.
Застосування історико-порівняльного методу передбачає різні напрями
порівняння державно -правових явищ. Аналіз певного явища на різних
історичних етапах сприяє встановленню тенденцій і закономірностей його
розвитку. Крім того, на цій основі можна простежити наявність чи
відсутність наступності в розвитку такого явища, як держава і право, і дійти
висновку про доцільність або недоцільність використання відповідного
історичного досвіду. Так, простеживши розвиток прав і свобод людини і
громадянина в незалежній Україні, можна зробити висновок про наявність
постійних тенденцій їх розширення і посилення їх захисту. Важливими
етапами цього процесу є прийняття Конституції, напрямки діяльності
Конституційного Суду і Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини, приєднання України до міжнародних угод з захисту прав людини,
надання суду права безпосереднього застосування конституційних норм, які
захищають права громадян, як норм прямої дії, — усього, що дає підстави
для висновку про постійний характер таких тенденцій, тобто існування
відповідної закономірності. Вибір для України президентсько -
парламентської форми державного управління є співзвучним історичним
традиціям існування гетьманської влади у сполученні з дійовою участю
населення у вирішенні громадських справ на тих етапах розвитку, коли
Україна мала хоча б відносну самостійність.
Історичні порівняння можуть здійснюватися і з розвитком держави і
права іноземних країн і їх окремих інститутів. Це дає можливість виявити
всезагальні спільні риси і відмінності державно - правових явищ, їх позитивні
і негативні риси. Таким чином здійснюється узагальнення досвіду, частина
якого може враховуватися в процесі розвитку національної державної і
правової систем. В Україні таке врахування особливо необхідне в процесі
правового врегулювання ринкових та інших пов'язаних з ними суспільних
відносин.
Конкретно-соціологічний метод дослідження застосовується на його
першому або останньому етапі. Він завжди пов'язаний з дослідженням
державно -правової практики. Практичні матеріали можуть бути одержані
внаслідок спостереження, опитування, анкетування, ознайомлення з судовою
та іншою державно -правовою практикою, документами, статистичними
даними, шляхом моделювання, проведення експериментів. Аналіз одержаних
результатів і їх узагальнення можуть застосовуватись і на початковому етапі
дослідження як його практична база, і для перевірки дії певних державно -
правових інститутів і підготовки висновків щодо ефективності їх реалізації і
необхідності реформування, а також виявлення ставлення суспільної думки
до їх функціонування.
Ці дослідження відіграють винятково важливу роль у визначенні,
посиленні окремих напрямків діяльності державних органів і по садових осіб,
законотворчої і правозастосовної діяльності.
Системний аналіз у правовій науці побудований на погляді на державу
і право як системи, що складаються з окремих елементів. Між елементами
кожної системи існує взаємозв'язок, яким обумовлюються місце і роль
кожного елементу в цій системі.
Завдання наукового дослідження полягає в тому, щоб установити
структуру певної правової або державної системи і взаємозв'язок кожного її
елементу з іншими елементами тієї ж системи і з вищестоящою системою.
Так, держава є системою, до якої як елементи входять державні органи, а
право становлять галузі, що є елементами системи права. Кожний державний
орган пов'язаний з усіма іншими державними органами. Від місця того чи
іншого органу в державній системі залежать його функції. Кабінет Міністрів
як державний орган має свою структуру. Він пов'язаний певними зв'язками з
іншими елементами державної системи. Дослідник відповідає на питання про
доцільність встановлення зв'язків між його структурними елементами і
структурами інших державних органів. Щодо галузі права як структурного
елементу системи права, то вона теж поділяється на більш дрібні структурні
елементи — підгалузі, інститути і норми права. З позицій системного аналізу
науковець може і повинен ставити і вирішувати питання, яке місце повинна
займати та чи інша норма в системі інституту, галузі та права і законодавства
в цілому.
Усі розглянуті методи дослідження держави і права тісно пов'язані між
собою і застосовуються у поєднанні один з одним. При цьому окремі
спеціальні методи можна розглядати як засоби задоволення тих чи інших
вимог загальнофілософського методу. Спільне одноразове застосування
різних методів сприяє задоволенню основної методологічної вимоги —
всебічності наукового дослідження.
Лекція № 2 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
ВИНИНКНЕННЯ ДЕРЖАВИ
1.
Причини і закономірності виникнення держави (соціально-
класові і соціально - етнічні). Особливості виникнення держав східного і
західного типу.
2.
Основні теорії походження держави (іригаційна, патріархальна,
теологічна, насильства, расова, патримоніальна, органічна, економічна,
класова, психологічна, договірна, етологічна та ін.).
3.
Особливості процесів державотворення в сучасних умовах.
Національні держави як результат здійснення основного права нації, народу
на політичне самовизначення.