4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу

Право — закономірний результат внутрішнього розвитку регулятивної

системи, відповідь на потребу суспільства в регулюванні економічних,

політичних, соціальних відносин, пов'язаних з розвитком виробничого

способу господарювання. Як уже наголошувалося, воно не нав'язується і не

дарується суспільству зовнішньою силою, не з'являється за бажанням чи

велінням конкретних суб'єктів. Право є необхідною умовою існування

державно-організованого суспільства і має велику соціальну цінність.

Соціальні норми первіснообщинного ладу мають певні відмінності від

права.

Так, соціальні норми первісного суспільства складалися внаслідок

багаторазового повторення найдоцільніших варіантів поведінки, вони

утворювалися всім родом (племенем). Формування права відбувається

шляхом ускладнення суспільних відносин, що постійно повторюються, їх

визнання і захисту державою. Згодом виникають правові приписи, які

встановлюються або санкціонуються компетентними державними органами

(в тому числі судовими). Якщо джерелом виникнення соціальних норм

первісного суспільства була вся община, то джерел правоутворення було

декілька. Разом з нормами, прийнятими державою, в структурі права

вирізняють природні права людини, принципи права, корпоративні і

договірні норми і т. ін.

Соціальні норми первісного суспільства виражали загальну волю і

сприяли соціалізації життя общини. Право спочатку в найпростіших формах

забезпечувало вирішення всезагальних справ у галузі виробництва, розподілу

і перерозподілу продуктів, нормувало індивідуальні витрати праці на

суспільні потреби (архаїчне право). У процесі станового розшарування

населення право починає служити інтересам окремих соціальних верств:

феодалів (феодальне право), духовенства (канонічне право), мешканців міст

(міське, торгове, цехове право) і використовуватися для регулювання

відносин всередені станів. На певних етапах розвитку суспільства воно

набувало класового характеру, закріплювало економічну і соціальну

нерівність, привілеї. Поступово намічається тенденція повернення права на

більш високому рівні до засобу реалізації загальносоціальних функцій.

Соціальні норми первісного суспільства виражалися в міфологічних

системах, звичаях, ритуалах, обрядах тощо. Вони існували в усній формі, у

свідомості людей, передавалися із покоління в покоління. Право існувало у

вигляді схвалених державою (здебільшого судами) повторювальних,

суспільних відносин, які набували правового характеру і згодом

закріплювалися в письмових джерелах (зокрема, законах, правових

прецедентах, нормативних договорах).

Якщо соціальні норми первісного суспільства не знали поділу на права

і обов'язки, то право встановлює загальні дозволи, веління, заборони, які

визначають межі суспільних відносин. Завдяки такій визначеності право

забезпечує знання суб'єктами своїх прав, свобод, обов'язків, можливої

відповідальності за правопорушення.

У реалізації норм первісного суспільства значну роль відігравав вплив

сили авторитету, звички, внутрішнього переконання, громадського осуду.

Іноді застосовувався примус, що йшов від усього роду (племені) у вигляді

вигнання з общини, тілесних ушкоджень, смертної кари. У державно -

організованому суспільстві право завжди передбачає наявність пов'язаних з

можливістю застосування державного примусу санкцій до порушників його

норм.

Аналіз основних ознак права дозволяє зробити висновок про

закономірне виникнення і функціонування в суспільстві самостійної,

принципово нової нормативної системи — права, яка за своїми суттєвими

характеристиками (змістом, способами регулювання, формами зовнішнього

виразу, засобами забезпечення) відрізняється від усіх попередніх

регулятивних систем, соціальних норм додержавних суспільств.