- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
1. Ознаки та поняття держави
Влада – це здатність одного суб‘єкта впливати на поведінку і стан
інших суб‘єктів використовуючи різні засоби: авторитет, засоби заохочення
та примусу тощо.
Характеризуючи державу, філософи і юристи сходяться на тому, що
вона є необхідною формою організації розвиненого суспільства, без якої
неможливе виконання завдань, що стоять перед ним. Погляди на державу, на
характеристику її сутності, головних рис і призначення досить різні у
представників того чи іншого наукового напрямку. Велика група науковців
виходила при визначенні поняття ―держава‖ з формально-логічних позицій.
Л. Дюгі вважав
державою
будь-яке суспільство, де існує
диференціація між тими, хто править, і тими, ким правлять, у вигляді
політичної влади;
Г. Шершеневич визначав її як єднання людей у межах однієї
території під загальною владою;
Ф. Хайєк характеризує державу як організацію, що її свідомо
створюють люди, які проживають разом з метою однакового управління;
Б. Баді та П. Бірнбаум розглядали державу як добре організовану
машину влади разом з чиновниками і збройними силами, що її
обслуговують.
Як похідне від права явище оцінювали державу Г. Кельзен, І. Кант, Г.
Еллінек. Г. Кельзен характеризував її як персоніфікацію правопорядку,
І. Кант
—
як
об'єднання великої кількості людей, які
підпорядковуються правовим законам,
Г. Еллінек — як цільову єдність людей, які мають властивості
юридичних суб'єктів і є носіями права.
Гегель розглядав державу як вищу і найдосконалішу форму
суспільного життя.
Підкреслюючи її моральну спрямованість, він
характеризував її як дійсність моральної ідеї – „Рух Бога у світі‖, але ж є
біблейська істина про належність політичної влади Сатані.
М. Коркунов визначав державу як об'єднання вільних людей, де
мирний порядок забезпечується встановленням монополії державних
органів на здійснення примусу, — отже, наголошував на її примусовому
характері. На ту саму обставину вказує Дж. Ролз, який вважає, що держава
повинна здійснювати остаточну владу і примус на певній території.
У найбільш концентрованій формі вказівка на примусовий характер
держави сформульована у вченні марксизму - ленінізму. Ця риса держави
розглядається ним як похідна від її класової природи, хоча К. Маркс, Ф.
Енгельс і В. Ленін визнавали також необхідність захисту державою і певних
загальносуспільних інтересів. Характерними для цієї теорії, в основі якої
лежала ідея класової диктатури, було визначення держави як машини для
підтримання панування одного класу над іншим (В. Ленін) або машини для
придушення одного класу іншим (Ф. Енгельс).
Незважаючи на різноманітність підходів до визначення держави, в
науковій літературі традиційно склався погляд на неї як на суспільне явище,
до структури якої входить кілька побічних і кілька головних елементів. На
перше місце серед них висуваються територія, населення і публічна влада.
Саме їх наявність, за класичними юридичними поглядами, відрізняє державу
від додержавних та інших існуючих нарівні з нею суспільних утворень.
Відомий на заході правовий словник Фішера характеризує державу як таку
спільноту, в основі якої лежить територія, народ і державна влада.
Дійсно, держава є територіальним утворенням. Вона здійснює
управління на обмеженій державними кордонами території, яка відіграє
об'єднувальну щодо населення роль. Цією ознакою позначається її
відмінність як від організації родового суспільства, яке формувалося на
основі об'єднання за кровнородинними ознаками, так і від ідеологічних,
виховних, етнічних та інших формувань, кожне з яких утворюється за
спеціальними ознаками.
Як. територіальне утворення, що склалося шляхом адміністративно-
територіального поділу на окремі територіальні одиниці — області, губернії,
краї, кантони, штати, округи, провінції тощо, держава є самоорганізованою
спільнотою.
Населення, яке мешкає в межах державної території, має свої певні
особливості. Більшість населення пов'язана з державою стійкими
відносинами громадянства. На відміну від іноземних громадян або осіб без
громадянства, які теж можуть проживати на території держави, громадянин
держави має найширший правовий статус і найбільш стійкі правові зв'язки з
державою. Він також має права і повинен виконувати всі обов'язки,
передбачені законодавством держави, тоді як інші мешканці позбавляються
деяких з них (права обирати і бути обраним, обов'язку нести військову
службу та ін.).
Основним елементом держави є, безумовно, політична влада. Інші
ознаки держави здебільшого пов'язані з тими чи тими проявами державної
влади. Найважливішою з них є здатність видавати закони й інші правові акти,
які являють собою прояв безумовної загальнообов'язковості державної волі.
Ця здатність водночас виступає як засіб самообмеження держави і
забезпечення її невтручання в здійснення людиною своїх прав і свобод,
впливу на їх поведінку, а через неї на суспільні відносини.
Похідною ознакою держави є наявність в ній чиновництва і
формування військових контингентів — армії й поліції. Держава має у своїй
власності певні необхідні для технічного забезпечення своєї діяльності
засоби (озброєння, будівлі, транспорт, в'язниці і т. ін.). Для фінансового
забезпечення своєї діяльності вона встановлює бюджет, систему податків,
робить у разі необхідності внутрішні й зовнішні займи. Кожна держава має
свої власні символи, якими є державні герб і прапор.
Держава є багатоаспектним явищем. Саме це відбивають і наведені
вище її різноманітні визначення. Держава виступає в трьох головних
аспектах: 1) як організація всього суспільства; 2) як організація певних класів
або прошарків чи інших груп людей; 3) як апарат влади. Два перших аспекти
мають функціональний, а третій — механізменний характер.
Як організація всього суспільства держава виступає у внутрішніх та
зовнішніх відносинах в інтересах всього населення країни, яке вона повинна
репрезентувати і обслуговувати. Саме від імені держави приймаються ті
рішення, які, маючи загальнообов'язковий характер, спрямовані на
реалізацію і захист прав всіх громадян, на проведення соціальної політики як
загальносуспільної політики. Як загальносуспільна організація держава
сприяє роботі засобів зв'язку, боротьбі з порушниками законності, зі
злочинністю, охороні громадського порядку. Вона є організатором усіх
спільних справ — громадських робіт, охорони природи, пам'ятників
культури, історичних цінностей, здійснює оборону країни від можливих
зовнішніх нападів. Як представник всього суспільства держава може
виступати в ролі арбітра між ворогуючими угрупованнями, пом'якшувати та
узгоджувати
різні соціальні, національні, мовні конфлікти, сприяти
досягненню соціальних компромісів.
Цей аспект діяльності держави є основним і найзначущішим.
Разом з цим, держава, що діє в умовах суспільства, яке є соціальне
диференційованим, спирається на ті чи інші соціальні сили, на певну
соціальну базу. Йдеться про певні класи, прошарки, державну або партійну
бюрократію, номенклатуру. У зв'язку з цим держава може поєднувати захист
інтересів всього суспільства з діями на їх користь. Інтереси суспільства у
певних випадках набувають пріоритету при вирішенні загальнонаціональних
справ. Соціальна база держави може бути менш або більш широкою.
Держава може бути провідником інтересів одного або кількох класів,
меншості або більшості населення. Це завжди позначається на змісті її
діяльності, державній політиці, спрямованій на захист певних соціальних
інтересів. У сучасній науці йдеться і про можливість фактичної належності
влади в державі елітам — економічній, політичній, науково - технічній.
Залежно від того, кому саме належить влада, держава може забезпечувати
пріоритетну роль державної, приватної, суспільної власності або ж визнавати
рівноправність усіх їх форм, може створювати всенародну або цензову
демократію, забезпечувати пільги тим чи іншим прошаркам населення тощо.
Узята в механізменному аспекті держава організована як певний
апарат влади, який має складну структуру. Цей апарат являє собою
розвинену систему відокремлених від суспільства державних органів, які
здійснюють владу переважно через професійних службовців. Апарат влади
виступає як основний важіль управління суспільством, його реформування.
Різні структури цього механізму мають різне функціональне призначення,
взаємодіють між собою. У демократичній державі саме державний апарат по -
винен бути каналом здійснення народовладдя. У складі апарату існують
органи первинного і вторинного народного представництва. Органи
первинного народного представництва утворюються безпосередньо шляхом
народного голосування. Потім вони обирають органи вторинного
представництва. В Україні органами первинного представництва населення є
Верховна Рада і Президент України, а вторинного — Кабінет Міністрів,
система судів, Генеральний прокурор.
Вказані три аспекти діяльності держави і його головні ознаки повинні
стати основою для її розгорнутого визначення. Держава є організацією
політичної влади, що існує на певній соціальній базі, виступає як
офіційний представник усього суспільства і забезпечує за допомогою
спеціального апарату реалізацію своєї політики.
Окремо слід наголосити на тому, що в умовах демократичного
суспільства держава завжди є правовою організацією. Вона діє в межах
права, яке має пріоритет над державою.
Ознаки:
- територія;
- апарат влади – органи держави;
- апарат примусу: збройні сили і поліція;
- податки:
- система законодавства.