8. Структура вітчизняного законодавства

Законодавству притаманна своя структура — спосіб зв'язку між її

елементами.

Система законодавства має кілька структурних ―зрізів‖ (аспектів),

виокремлення кожного з яких має у своїй основі той чи інший критерій.

Залежно від цих критеріїв вирізняють функціональну, горизонтальну,

ієрархічну (вертикальну) структуру (аспекти).

Залежно від функціонального призначення нормативно-правових актів

можна виокремити:

.1) головні нормативно-правові акти, які виконують основну функцію

інтегратора (носія) певної сукупності нормативно -правових приписів. Це

базові нормативно - правові акти, представлені своєю першопочатковою

редакцією, як, наприклад, основи законодавства, кодекси;

2) допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які вносять часткові

зміни в чинні (головні) нормативно -правові акти. За своєю формою це

найрізноманітніші акти, від одиничних, які вносять зміни в одну статтю або

припис, до таких, що являють собою викладення певного акта в новій

редакції;

3) нормативно-правові акти, які виконують функцію припинення

юридичної сили окремих нормативних положень або їх первісних

структурних частин — статей, приписів, підпунктів, абзаців тощо.

Особливістю цього виду актів є те, що вони містять тільки єдиний припис

про визнання недіючими тих чи інших нормативних актів, їх структурних

частин.

За обсягом нормативного матеріалу вирізняють такі

елементи

горизонтальної структури законодавства:

1) нормативно-правовий припис, тобто письмове викладення правила

поведінки, принципу, дефініції та інших елементів системи права. За своєю

формою — це граматично, логічно і юридичне завершена частина

нормативно -правового акта, виражена в його структурних текстових

підрозділах — статтях, пунктах, підпунктах, параграфах, абзацах тощо.

Нормативно -правові приписи є головними елементами змісту нормативно -

правового акта як форми права. Структура нормативно -правових приписів

закономірно обумовлюється в кожному окремому випадку структурністю

норми права;

2) нормативно-правовий акт — це письмовий акт-документ

державного органу, який містить сукупність нормативно -правових приписів,

спрямованих на регулювання окремої сукупності суспільних відносин. В

одних випадках нормативно - правові акти містять норми тільки певної

галузевої належності (так звані цільні акти), в інших — норми права різних

галузей права. Останні називаються комплексними;

3) інститут законодавства, який являє собою сукупність вза-

ємопов'язаних та взаємодоповнюючих нормативно -правових приписів,

спрямованих на регулювання відповідної уособленої сукупності суспільних

відносин. Він може бути галузевим або міжгалузевим;

4) галузь законодавства, яка є взаємопов'язаною системою за-

конодавчих актів. Головне призначення і цінність галузей законодавства в

тому, що всі вони виступають засобом існування, вираження і організації

структури змісту права на рівні його галузей. У цьому полягає не тільки

відносна самостійність і різниця між галузями права і галузями

законодавства, але і їх внутрішня єдність. Тому в реальній дійсності в

суспільстві і державі функціонують не окремі розрізнені системи, а єдина

нормативно-правова регулятивна система (П. Євграфов).

Галузі законодавства і галузі права співвідносяться таким чином:

галузь законодавства за обсягом може повністю збігатися з галуззю

права, що має місце в кримінальному праві;

на базі однієї галузі права можуть існувати кілька галузей

законодавства, як то є в конституційному або цивільному праві;

більшість приписів галузі законодавства є формою однієї із галузей

права, становлячи, проте, лише певну частину цієї галузі (наприклад, у

законодавстві про охорону здоров'я і народну освіту одні приписи (їх більше)

належать до адміністративного права, другі — до трудового, цивільного та

інших галузей права);

галузь законодавства може поєднувати в собі норми кількох галузей

права.

Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, яка

визначається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в

державному апараті, вирізняють ієрархічну вертикальну структуру

вітчизняного законодавства, до якої входять такі складові:

1) Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим.

Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція

України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулювання

(конституційні закони). Вона має найвищу юридичну силу і становить

першооснову усього законодавства;

2) кодекси — кодифіковані закони всередині законодавства, їхнє

головне призначення — забезпечення на основі науково обґрунтованих

принципів комплексного, всебічного і цілісного вирішення тих чи інших

завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Кодифіковані

закони здебільшого функціонують як стрижневі акти, що надає формальної

визначеності нормам певної галузі права і є активним центром регулювання

суспільних відносин;

3) нормативні укази і розпорядження Президента України, які

видаються у відповідності з Конституцією України;

4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади —

постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і інструкції

Міністерств, Державних комітетів України;

5) акти органів виконавчої влади на місцях;

6) акти місцевих органів самоврядування по здійсненню функцій, які

їм делеговані державними органами.

Цей перелік структури вітчизняного законодавства не є вичерпним.

Усередині цієї ієрархічної структури, залежно від юридичної сили,

нормативно -правові акти можна поділити на два види: а) закони і б)

підзаконні нормативно-правові акти.

Функціональна, ієрархічна і горизонтальна структури законодавства

забезпечують внутрішню узгодженість, юридичну єдність і цілісність

законодавства.