5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих

державних органів з органами місцевого самоврядування

З точки зору пошуку оптимальної моделі соціального управління на

рівні адміністративно - територіальних одиниць має функціонувати система

місцевого самоврядування, яка створює можливість для реалізації

безпосередніх потреб мешканців населених пунктів, узгодження

загальнодержавних та місцевих інтересів, що є невід'ємною рисою системи

сучасного демократичного правління. Ідея самоврядування спирається на

визнання шкідливості надмірної централізації у вирішенні питань місцево го

значення, що може призвести до нехтування правами територій,

бюрократизації процесу прийняття рішень, які мають місцевий характер.

Отже, у системі соціального управління поряд з органами державної

влади, які на основі централізації вирішують питання загальнодержавного

значення, функціонує система самоврядування на засадах відносної автономії

органів місцевого самоврядування. Ці органи покликані діяти на підставі

безпосереднього мандата жителів певної територіальної громади під свою

відповідальність, повинні спиратися на власну фінансово - економічну базу і

визначену законом компетенцію щодо вирішення питань місцевого

характеру.

Місцеве самоврядування має давню історію, і починалося воно з

боротьби середньовічних європейських міст з феодалами за власні права, які

знайшли своє втілення в Магдебурзькому праві. В Україні Магдебурзьке

право знали Київ, Львів, Луцьк, Кам'янець - Подільський та деякі інші міста. У

країнах розвиненої демократії, які відносять до англоамериканської правової

системи, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати переважну

більшість функцій місцевої влади (Англія, США). В інших країнах, які

склалися історично як централізовані (Франція), виправдовує себе варіант

реалізації місцевої влади на засадах співіснування та співробітництва

місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування на основі

розподілу компетенції. Однак повна відсутність механізмів місцевого

самоврядування характерна для авторитарних і тоталітарних політичних

режимів, однією з органічних рис яких є максимальна концентрація

державної влади в центрі при повній безправності регіонів і територіальних

одиниць.

Відповідно до Конституції України виконавчу владу в областях і

районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні

адміністрації, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого

рівня. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і

звільняються з посади . Президентом України за поданням Кабінету

Міністрів України. Водночас Конституція України 1996 року визнає і

гарантує місцеве самоврядування. Представництво місцевих інтересів, власна

матеріальна, фінансова та організаційно - правова база місцевого

самоврядування дає підстави для його кваліфікації як відносно самостійного

інституту представницької влади, який безпосередньо не входить до системи

державних органів. Закон України ―Про місцеве самоврядування‖ від 21

травня 1997 року відносить до представницьких органів місцевого

самоврядування сільські, селищні та міські ради, а також обласні та районні

ради як такі, що представляють спільні інтереси територіальних громад села,

селищ, міст.

Головними посадовими особами відповідних територіальних громад

цей Закон називає сільського, селищного, міського голову. Конституція

України передбачає певні механізми взаємодії між місцевими державними

адміністраціями і відповідними органами місцевого самоврядування як у

плані делегування повноважень, так і контролю. Організація проходження

служби в органах місцевого самоврядування не тотожна за своїми основними

параметрами і характеристикою державній службі і тому регулюється

окремим Законом України ―Про службу в органах місцевого

самоврядування‖.