4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський

порядок і правопорядок

Співвідношення між поняттями ―право‖, ―законність‖ і ―правопорядок‖

характеризується наявністю між ними складних і багатоманітних зв'язків,

високим ступенем їх взаємозалежностей і взаємопроникнень, можливістю

переходів властивостей одного у властивість іншого.

Спільними рисами права, законності і правопорядку є такі: єдність їх

цілей, зокрема забезпечувати права і свободи громадян, вносити

упорядкованість і організованість у суспільні відносини; належність до

загальнолюдських цінностей; спрямованість їх як найважливіших елементів

правових систем на реалізацію принципів справедливості, гуманізму,

демократизму, сприяння соціальному прогресу; здатність бути правовою

основою і водночас засобом функціонування державної влади і демократії,

забезпечувати посилення державності; бути гарантом розбудови правової

держави, формування громадянського суспільства тощо.

Відмінності між правом, законністю і правопорядком обумовлюються

їх внутрішньою природою, сутністю, функціональним призначенням у сфері

правового регулювання.

1. Так, вони розрізняються залежно від притаманних їм власних

сутнісно- змістовних ознак і характеру проявів у регулюванні суспільних

відносин: право як об'єктивне явище являє собою систему норм і принципів,

у яких зафіксовані різні ступені свободи і рівності суб'єктів суспільних

відносин; законність — це певна правомірна якість дій (поведінки,

діяльності) суб'єктів суспільних відносин; правопорядок — фактичний стан

суспільного і державного життя суспільства, що відповідає вимогам

законності. Йдеться про взаємозв'язок між нормою права, правомірною

поведінкою, станом правової упорядкованості суспільних ві дносин, що

випливає з них.

2. Різними вони є залежно від джерел, із яких вони виникають,

формуються як самостійні явища: для права таким джерелом є суспільні

відносини — матеріальна сила, яка його породжує, а формою — закон або

інший правовий акт, встановлений державою; для законності джерелом є

правомірна поведінка суб'єктів суспільних відносин; правопорядок свою

генезу знаходить як у праві, так і в законності, що є основою його

формування і розвитку як державно-правового явища.

3. Вони уособлюють різні етапи забезпечення в правовій формі потреб

суспільного розвитку, інтересів і волі соціальних груп, суспільства, держави:

право, закріплюючи суспільні відносини, інтереси і волю, надає їм, таким

чином, правової форми; законність як принцип через систему вимог, що

конкретизують його, втілюється у видання законодавцем таких норм, які

відповідали б потребам суспільного розвитку, загальнолюдським правовим

принципам, а також забезпечує реалізацію цих норм і формування на цій

основі правопорядку.

4. Розрізняються вони за обсягом свого суб'єктивного складу:

суб'єктами права є кожна людина — як малолітня, так і доросла, як дієздатна,

так і недієздатна. Таким же є і суб'єктивний склад правопорядку.

Суб'єктивний же склад законності включає тільки дієздатних осіб,

організації, правомірними діями яких твориться правопорядок.