- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
§ 3. Поняття правопорядку
Поняття ―правопорядок‖ є таким же поширеним у юридичній науці, як
і категорії ―право‖, ―законність‖. Стаття 19 Конституції України передбачає,
що ―правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством‖.
Правовий порядок — це стан упорядкованості, урегульованості,
організованості суспільних відносин, який утворюється, існує і
функціонує внаслідок фактичної реалізації правових норм відповідно до
принципу законності. Основою правопорядку є право, умовою його
виникнення та функціонування — режим законності.
Наведена дефініція правопорядку враховує загальновизнане
використання терміна ―порядок‖, який досить часто застосовується для
позначення такого стану суспільних відносин, коли вони можуть
характеризуватися як упорядковані, врегульовані. Саме в цьому розумінні
подеколи йдеться про політичний, економічний, інформаційний та інший
порядок.
Правопорядку притаманна низка ознак, рис, які відрізняють його від
суміжних явищ, зокрема права, законності, громадського порядку тощо.
1. Правовий порядок
—
це правовий стан упорядкованості,
організованості, врегульованості суспільних відносин. У цій правовій якості
він, по -перше, виступає могутнім антиподом анархії, хаосу,
неорганізованості, невизначеності та нестабільності відносин між людь ми;
по -друге, правовими засобами стримує можливі незаконні прояви з боку
держави, її органів стосовно громадян, а також однієї людини щодо іншої.
2. Правопорядок є правовою моделлю, оскільки є наслідком дії норм
права, які визначають статус суб'єктів суспільних відносин, характер
правових відносин, зв'язків між фізичними, юридичними особами, а також
способи, методи, процедури регулювання. Норми права містять проект
упорядкованості, організованості взаємовідносин суб'єктів права в тій чи
іншій сфері правової регуляції. Іншими словами, з цього погляду
правопорядок постає як ціль правового регулювання (ідеальний порядок), до
якого прагнуть люди, який хоче бачити суспільство і держава.
3. Правопорядок — це фактичний правовий стан упорядкованості,
організованості, врегульованості суспільних відносин, наслідок фактичної
реалізації норм права, втілення їх у життя. В цьому аспекті правопорядок
постає як підсумок (результат) правового регулювання, як реально існуючий
та функціонуючий фактичний стан упорядкованості, організованості
суспільних відносин, або іншими словами — як наслідок реалізації вимог
законності.
4. Правопорядок має вольовий характер, бо фактичний правовий стан
упорядкованості і організованості суспільних відносин складається не поза
волею, а по волі учасників правопорядку. Без вольових правомірних дій
суб'єктів суспільних відносин правопорядок не може ні виникнути, ні
функціонувати. В цьому аспекті його основою є правові відносини, що
являють собою юридичний вираз відповідних суспільних відносин.
5. Правопорядок є суспільне- і державно-правовим явищем: суспільно-
правовим — оскільки норма права генетичне пов'язана із життям суспільства,
є, по суті, його породженням; державно -правовим — оскільки держава як
публічна політична організація визнає і захищає вироблені суспільством
норми права. Правопорядок об'єктивно охоплює і закріплює як відносини
між людьми, їх суспільними утвореннями (сфера суспільного життя), так і
відносини по організації та функціонуванню державної влади (сфера
політичного життя). Держава, з одного боку, є елементом правопорядку,
оскільки конституюється правом і функціонує в його рамках; з другого —
держава є умовою правопорядку, оскільки це владна політична організація,
яка здатна охороняти (захищати) правопорядок. Гарантування з боку держави
є конститутивною ознакою правопорядку.
Правопорядку як складному суспільно-правовому явищу притаманні
зміст і форма. Зміст правопорядку виражається в його спрямованості на
захист прав і свобод людини, забезпечення нормальних умов життєдіяльності
суспільства, верховенства права в державному і суспільному житті. Форма
правопорядку — це притаманна йому структура, організація і оформлення
змісту. ^Розглянемо структуру правопорядку, оскільки в ній'з найбільшою
повнотою проступає його зміст.
Першим структурним елементом правопорядку є його суб'єкти —
численні учасники з їх різним функціональним навантаженням, ієрархією,
супідрядністю та іншими властивостями. Це — держава в цілому, її органи,
державні установи, підприємства, організації, посадові особи; органи
місцевого самоврядування; суспільні утворення — політичні партії, союзи,
рухи; громадяни, іноземці, особи без громадянства. Щоб бути суб'єктами
правопорядку, всі вони повинні бути визнані державою суб'єктами права.
Другим структурним елементом правопорядку є акти реалізації вимог
законності, тобто правомірні дії (поведінка, діяльність) його учасників у їх
завершеному стані. Вони, по суті, є реальними формами конституювання,
існування, розвитку та функціонування правопорядку. Правомірні ( законні)
дії укріплюють правопорядок, неправомірні (незаконні) — його руйнують.
Конституювання правопорядку здійснюється у двох напрямах:
додержанні і виконанні вимог законності з боку держави, її органів,
посадових осіб; реалізації здійснення і виконанні суб'єктивних прав і
обов'язків громадянами, їх різними соціальними утвореннями.
Третім структурним елементом правопорядку є правові відносини.
Правовий порядок у певному аспекті можна визначити як систему правових
відносин, оскільки вони, по суті, і є визначальною формою (станом)
упорядкованості та організованості суспільних відносин. При цьому до
складу правопорядку входять тільки ті правові відносини, які виникають
внаслідок здійснення правомірних дій. Правові відносини, які виникають
внаслідок правопорушення, перебувають поза межами правопорядку — як
його антипод.
Правопорядок поділяється на такі окремі види.
1. За територіальною сферою поширення, або за масштабністю, можна
виділити правопорядок у межах держави (країни) в цілому та в межах
внутрішньодержавних утворень (суб'єктів федерації, автономних державних
утворень), адміністративно - територіальних одиниць — міст, районів,
областей та ін.
2. Залежно від впливу права, його структурних частин на процес
формування правопорядку можна виокремити загальний, галузевий,
спеціальний, або інституційний. Загальний порядок виникає і функціонує
внаслідок реалізації всієї системи права. За обсягом цей вид правопорядку
фактично збігається із правопорядком за територіальною ознакою. Галузевий
порядок складається на підставі норм певної галузі права (конституційний,
фінансовий, цивільно -процесуальний та ін.), спеціальний (інституційний)
виникає на підставі реалізації окремих інститутів права.
3. Залежно від ступеня складності правопорядок може бути ус-
кладненим або розгалуженим, простим або спрощеним. Ускладнений
правопорядок має місце при детальній регламентації порядку дій учасників
правового порядку. При цьому він може бути притаманний і окремій галузі
права (наприклад, кримінально -процесуальній, господарсько -процесуальній
та ін.). Проста або спрощена процедура має місце в разі спрощення порядку
розгляду окремих юридичних питань, справ. Вона характерна для інститутів
адміністративного, сімейного та інших галузей права.
4. За ступенем правової оформленості розглядають порядок, який
виникає на підставі реалізації приписів, безпосередньо виданими
(установленими) органами державної влади, і порядок, який виникає на
підставі реалізації правових звичаїв, традицій та ін.
Кожний з названих видів правопорядку має свої особливості і
характерні риси. Саме їх сукупність і створює єдине цілісне утворення,
вносячи при цьому в нього свої якісні характеристики та властивості.