5. Функції демократії

Під функціями демократії розуміють головні напрямки впливу

демократії на суспільні відносини.

Демократія спрямована і безпосередньо сприяє здійсненню головних

загальнодержавних функцій — економічної, політичної, соціальної тощо.

Велика роль в успішному вирішенні і виконанні завдань, що випливають з

цих функцій, належить формуванню громадської думки і тому, як вона

враховується державою. Громадська думка формується шляхом

демократичного обговорення тих чи інших проблем засобами масової

інформації, колегіальними дорадчими органами при Президентові і в

структурах виконавчої влади, а також за допомогою проведення ініціативних

експериментів. Усі ці фактори спроможні суттєво вплинути на вирішення

обговорюваних проблем державними структурами

—

Президентом,

Верховною Радою, Кабінетом Міністрів і т. ін.

Водночас демократії притаманні і власні функції. Так, вона виконує

установчу функцію. Це знаходить свій вияв в утворенні народом органів

свого первинного представництва безпосередньо шляхом всезагальних

виборів. Йдеться про Верховну Раду України і Президента України. Ці

органи, у свою чергу, утворюють (обирають або призначають) органи

вторинного представництва населення. Таким є, наприклад, суддівський

корпус, склад якого затверджується Верховною Радою України.

Функція оптимізації державних рішень полягає в тому, що держава

при вирішенні того чи іншого питання керується принципами демократії,

використовує свої правові інститути, щоб таким чином знайти оптимальне

державне рішення. Для цього питання обговорюються постійними

комітетами парламенту з залучанням експертів -науковців, вивченням і

урахуванням точки зору всіх політичних течій, виступів у пресі тощо.

Демократія виконує також функцію сприяння виконанню прийнятих

рішень. Велику роль у їх виконанні відіграє мобілізація через засоби масової

інформації громадської думки, сама громадськість.

Контрольна функція демократії щодо роботи різних ланок державного

апарату і посадових осіб здійснюється шляхом депутатських запитів і

діяльності парламентських комітетів, спеціальних слідчих комісій,

проведення опитувань населення, через діяльність Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини, Конституційним Судом.

Особливо важливого значення в сучасних умовах набуває функція

демократії у сприянні розвитку особи, її духовного розквіту. Саме на

виконання цієї функції спрямоване широке використання людиною своїх

демократичних прав, участь у проведенні різних громадських акцій,

дискусій, підвищення її політичної і соціальної активності, рівня політичної і

правової культури, правове виховання і т. ін.

6. Демократія і самоврядування

Слід розрізняти демократію і самоврядування, яке теж є однією з форм

здійснення народовладдя. Самоврядування є різновидом соціального

управління (врядування), в основу якого покладене спільне вирішення

учасниками суспільних відносин суспільних справ, що поєднується зі

спільною діяльністю у виконанні прийнятих рішень. Це означає, що для

самоврядування характерне поєднання суб'єкта та об'єкта управління, що не є

характерним для демократії. Самоврядування з'явилося задовго до

виникнення демократії — при первіснообщинному ладі.

Самоврядування тісно пов'язане з демократією, але не є простою його

частиною. Воно є суспільним, а не державним явищем. В галузі державного

управління самоврядні органи можуть вирішувати лише ті питання, які

делегуються їм державою.

Діяльність органів самоврядування у політичній сфері є однією з

важливих передумов і напрямків розширення демократії, реалізації її

головних принципів. Держава не повинна втручатися в діяльність органів

самоврядування, профспілок, партій, молодіжних, спортивних та інших

організацій і товариств. Але механізми локального самоврядування при

вирішенні питань державного значення (наприклад, під час виборчої

компанії) можуть підключатися до державного механізму,

використовуватися для здійснення демократії, бути складовими частинами

загального механізму народовладдя.

Отже, поняття ―самоврядування‖ не тотожне поняттю ―демократія‖.

Самоврядування має складну структуру. На відміну від єдиної державної

системи демократії налічується декілька систем самоврядування — по лінії

професійних організацій, партійних, виробничих, за місцем проживання,

громадських об'єднань за інтересами та ін. Самоврядування не завжди має

політичний характер, тоді як демократія завжди є державним політичним

явищем.

Вельми важливим в умовах державності і найбільш всеохоплюючим

різновидом самоврядування є діяльність органів самоврядування на місцях.

Вже саме їх існування є свідченням наявності певної децентралізації

державного управління. Самоврядування може здійснювати ефективну

допомогу державі у вирішенні її завдань і виконанні її функцій.

У сучасних умовах участь самоврядування в демократичних процесах

визначаються Європейською Хартією місцевого самоврядування,

Конституцією і законами держави. В Україні первинним суб'єктом місцевого

самоврядування є територіальна громада. Закон характеризує

самоврядування як реальну здатність мешканців села або різних сіл, селищ,

міст, що добровільно об'єдналися в громаду, вирішувати питання місцевого

рівня. Активність цих органів і фактичний зміст їхньої діяльності залежить

від кола і характеру віднесених до їх компетенції питань, наявності тенденцій

до централізації або децентралізації державної влади. Прискорення

демократичних процесів можливе тільки на базі децентралізації влади,

перерозподілу повноважень між органами державного управління і

самоврядування на користь останніх.

Розвиток місцевого самоврядування має великі потенційні можливості.

Він надає нових імпульсів для удосконалення демократії. Матеріальною

основою підвищення ролі органів самоврядування повинно стати збільшення

майнових об'єктів муніципальної власності, їх поступова передача органам

самоврядування. На базі інтенсифікації згаданих процесів відбуватиметься

зростання ролі місцевого самоврядування в сприянні демократизації,

підвищення єдності демократії і самоврядування як різних форм здійснення

народовладдя.

Розвитку самоврядування може сприяти активізація обох головних

форм участі населення у здійсненні народовладдя — представницької і

безпосередньої, які є властивими як для самоврядування, так і для демократії.

Багато принципів самоврядування, тобто обов'язкових, безумовних

вимог, покладених в основу здійснення самоврядування, є спільними з

демократією. Серед них такі, як свобода, рівноправність, гласність,

поєднання представницьких і безпосередніх форм і т. ін. Здійснення як

демократії, так і самоврядування потребує також застосування принципів

урахування громадської думки, вирішення питань за більшістю голосів при

врахуванні інтересів меншості, узгодження різних інтересів і думок, праг -

нення до консенсусу.

Спеціальними, властивими лише самоврядуванню принципами є

самоорганізація, поєднання суб'єкта та об'єкта управління, участь усіх

суб'єктів у прийнятті і реалізації прийнятих рішень, визнання над собою

влади тільки власного об'єднання.