- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
органів законодавчої, виконавчої та судової влади
Законодавча влада — це відокремлена в умовах поділу влад гілка
влади, яка має виняткові повноваження на прийняття законів.
Органами законодавчої влади є парламенти, які в різних країнах
називаються по -різному: в США — Конгрес, в Англії — Парламент, у Росії
— Федеральні Збори, в Україні — Верховна Рада. Парламент може бути
однопалатним (Італія, Швеція тощо) або двопалатним (у федеративних
державах — Росії, США, ФРН, а також у деяких унітарних державах —
Франції, Польщі).
Головною функцією законодавчої влади є законодавче регулювання
суспільних відносин, тобто прийняття законів. Так, згідно з Конституцією
України Верховна Рада України (парламент) визнається єдиним
законодавчим органом України. Відповідно Верховна Рада Автономної
Республіки Крим вважається Конституцією України лише представницьким
органом.
Оскільки парламент є безпосереднім виразником народного
суверенітету, народної волі та інтересів, то крім законодавчої він виконує ще
дві додаткові функції:
1)установчу;
2)контрольну.
Установча функція законодавчої влади полягає в тому, що парламент
формує або бере участь у формуванні уряду, обирає або затверджує на
посадах керівників уряду, міністерств, відомств, а також інших вищих
державних органів. Наприклад, Верховна Рада України дає згоду на
призначення Прем'єр - міністра, Генерального прокурора та інших керівників
центральних державних органів.
Парламент здійснює контроль за діяльністю підзвітних йому
державних органів — уряду, міністерств, відомств (контрольна функція).
Так, Верховна Рада згідно з нормами Конституції України здійснює контроль
за діяльністю Кабінету Міністрів України.
Законодавча влада внаслідок свого представницького мандату є
найбільш політизованим інститутом влади на відміну від інших гілок влади
— виконавчої і судової, відносно яких існує пряма конституційна заборона
створення осередків політичних партій і політичної активності. Тому не є
випадковим, що в органах законодавчої влади — парламентах не
виключається, а, навпаки, передбачається створення фракцій політичних
партій, парламентської більшості, меншості тощо.
Представницький характер законодавчої влади дає підстави визначити
її ―першою серед рівних‖ у системі поділу державної влади. Це приводить до
того, що за певних умов компетенція органів законодавчої влади може
тлумачитись дуже широко. Наприклад, вважається, що англійський
парламент може все, ―крім перетворення жінки на чоловіка і навпаки‖.
Французький же парламент внаслідок державно - правових реформ президента
де Голля значною мірою втратив реальні можливості законодавчого впливу
на стан речей у країні. Оптимальним вирішенням проблеми меж компетенції
органу законодавчої влади є підхід, згідно з яким, наприклад, компетенція
Верховної Ради України є досить широкою, але водночас обмежується
Конституцією України і тому не може вважатися безмежною.
Виконавча влада — це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади,
яка має прерогативу виконувати прийняті парламентом закони та інші
рішення.
Виконавча влада здійснюється урядом, який у різних країнах
називається по -різному: в США — Адміністрація Президента, в Італії — Рада
Міністрів, у Росії — Уряд, в Україні — Кабінет Міністрів. Згідно з
Конституцією України вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет
Міністрів України. Очолює Кабінет Міністрів Прем'єр -міністр України. До
системи виконавчої влади крім Кабінету Міністрів входять центральні органи
виконавчої влади — міністерства, державні комітети та інші відомства, а
також місцеві державні адміністрації.
Основною функцією виконавчої влади є виконання законів. Окрім того,
виконавча влада здійснює функцію підзаконного регулювання суспільних
відносин, тобто приймає підзаконні нормативно- правові акти. Наприклад,
Кабінет Міністрів України приймає на основі Конституції та законів України
постанови.
Особливими принципами, на яких здійснюється виконавча влада, є:
оперативність;
організація на основі адміністративної підлеглості;
підзаконність;
підзвітність перед представницькими органами.
Виконавча влада інколи і значною мірою небезпідставно асоціюється з
державною владою у вузькому розумінні цього слова, оскільки на відміну від
інших гілок влади вона заснована на гранич -но визначених ієрархічних
відносинах, які передбачають чітку організацію державно - службових
відносин, підпорядкованість і відповідальність. Навпаки, представницький
характер органу законодавчої влади, а також особливий статус судової влади,
яка може виступати арбітром між особою і державою, наближають їх до
інститутів громадянського суспільства, вказують не тільки на державницькі,
але і на суспільні елементи в їх природі.
Водночас у сфері виконавчої влади, як такій області державно-
управлінської діяльності,
що побудована передусім на засадах
професіоналізму та суворій підпорядкованості, містяться найбільші
можливості для виникнення бюрократичних деформацій, а тому особливого
значення щодо виконавчої влади набувають питання контролю за її
діяльністю з боку представницьких та судових органів, інститутів
громадянського суспільства.
Судова влада — це відокремлена гілка влади, що має виняткові
повноваження на здійснення правосуддя.
Отже, основною функцією судової влади є здійснення правосуддя.
Для функції правосуддя характерні такі важливі ознаки, як виключність
та самостійність. Виключність означає, що ніхто, крім судових органів, не
має права здійснювати правосуддя. Так, згідно з Конституцією України
правосуддя може здійснюватися тільки судом, делегування функцій судів, а
також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами
не допускається. Самостійність означає, що суди при здійсненні правосуддя
не залежать від будь - яких органів та осіб, мають керуватися тільки законом.
Судочинство в Україні здійснюється у формах розгляду і вирішення
кримінальних, цивільних, а також справ з адміністративних правопорушень
(суди загальної юрисдикції), господарських справ (господарські суди), а
також прийняття рішень Конституційним Судом України.
Найважливіша особливість здійснення діяльності судових органів
полягає в суворому додержанні визначеної процесуальним законодавством
процедури, яка гарантує демократизм і виваженість правосуддя,
обґрунтованість і законність судового рішення. До особливих принципів
судочинства належать такі:
рівність прав громадян на судовий захист;
гласність;
рівноправність сторін (наприклад, обвинувачення і захисту);
змагальність сторін;
обов'язковість судових рішень;
оскарження судових рішень (наприклад, вирок суду може бути
оскарженим до вищого суду апеляційної або касаційної інстанції).
Окрім правосуддя суд у правовій державі здійснює функцію захисту
прав і свобод людини і громадянина. Судовий захист прав і свобод людини в
умовах формування правової державності
має стати основною формою їх юридичного захисту і тому підлягає
всебічному розвитку і підтримці.
Слід наголосити на тому, що судова влада посідає особливе місце в
системі державно -правових інститутів правової державності. Тому правова
держава є ―державою суддів‖1
(1 Четвернин В. А. Конституционное демократическое государство. -
М.: ИГПАН РАН, 1993.- С.108-140.)
у тому розумінні, що судова влада в умовах функціонування принципів
правової державності є найбільш наближеною до права гілкою державної
влади, що передбачає, зокрема, можливість суду розглядати позови щодо
відповідальності органів державної влади перед людиною і громадянином з
приводу порушення чи обмеження їх прав чи свобод.
Принциповою є й та обставина, що саме судовим органам у правовій
державі належить остаточний вердикт у вирішенні юридичних спорів та
конфліктів, яскравим прикладом чого є рішення Конституційного Суду
України, які вважаються остаточними і не підлягають оскарженню.
Важливим для констатації особливої ролі судової влади в правовій державі є
й те, що судді є юристами за фахом.