- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
Правозастосування за своїм обсягом є найоб'ємнішою ланкою в
юридичному процесі, яка спрямована на індивідуальне регулювання
суспільних відносин.
Застосування права — це правова форма діяльності уповноважених
на те органів держави і посадових осіб по реалізації приписів норм
матеріального права відносно конкретних життєвих випадків шляхом
винесення індивідуально-конкретних рішень.
Застосування права, як особлива форма його реалізації, на відміну від
дотримання, виконання і використання має певні характерні риси.
Передусім це управлінська за своєю природою діяльність органів
держави і посадових осіб у винесенні індивідуально - конкретних приписів,
які містять не загальні правила поведінки, а мають адресатом конкретних
суб'єктів.
У передбачених законодавством випадках застосування права є
необхідною умовою реалізації правових норм, внаслідок чого відбувається
упорядкування суспільних відносин. Це діяльність, що здійснюється
спеціальними суб'єктами, наділеними державно - владними повноваженнями
(прокуратура, суд, міліція, Президент, голова місцевої адміністрації, слідчий,
ректор та ін.), які задовольняють потреби всього суспільства, тобто діють у
публічних, а не у своїх особистих інтересах. Такі суб'єкти займають активну
провідну позицію в розвитку правозастосовних відносин. Громадяни не є
суб'єктами правозастосування, проте право може застосовуватися з їх
ініціативи (наприклад, подання заяви про скоєне правопорушення, позовної
заяви до суду та ін.).
Правозастосовна діяльність здійснюється вказаними суб'єктами в
―чужому інтересі‖, в порядку і процесуальних формах, встановлених
законодавством.
Вона являє собою не одноразовий акт, а процес, що складається з
послідовних стадій.
Завершується правозастосовна діяльність винесенням індивідуального
юридичного рішення у формі акта застосування норми права, обов'язковість
виконання якого забезпечується примусовою силою держави (вироком,
рішенням суду, розпорядженням тощо). У сфері цивільних відносин особа,
зацікавлена у винесенні правозастосовного акта, має право на будь - якій
стадії відмовитися від його реалізації, якщо це не суперечить закону.
Наприклад, наказ господарського суду вона може не направити на рахунок
боржника і, таким чином, не реалізувати своє право отримати борг за
допомогою правозастосовчого органу. Отже, слід розмежовувати ознаки
обов'язковості і примусовості виконання правозастосовнних актів.
За загальним правилом безпосередня реалізація норм права
здійснюється без участі органів держави. Однак у багатьох ситуаціях
суб'єктивні права і юридичні обов'язки не можуть виникнути і реалізуватися
без державного втручання, що і являє собою правозастосовну діяльність. Це
відбувається:
коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки в конкретних
осіб можуть виникати тільки після винесення індивідуально владного
рішення державного органу (наприклад, пенсію громадянину призначають на
підставі постанови органу соціального забезпечення; абітурієнта до вищого
навчального закладу зараховують тільки після видання наказу ректора;
житло з державного житлового фонду надають відповідно до рішення органу
місцевого самоврядування тощо);
коли є спір про право і сторони не можуть дійти згоди щодо рішення
про зміст своїх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (наприклад, при
розділі майна судовими органами, господарських суперечок між
юридичними особами в господарському суді тощо. Обсяг таких прав і
обов'язків визначається судовими рішеннями);
коли скоєно правопорушення і необхідно визначити міру юридичної
відповідальності особи (наприклад, винесення вироку за скоєний злочин);
коли необхідно встановити наявність або відсутність факту, що має
юридичне значення (визнання громадянина безвісно відсутнім або
оголошення його померлим).
Застосування права є етапом реалізації права. Воно може завершувати
реалізацію права. Наприклад, прийняття посадовою особою органу
державної реєстрації повідомлення про скасування державної реєстрації
суб'єкта підприємницької діяльності
— юридичної особи, завершує
реалізацію усіх прав і обов'язків, пов'язаних з функціонуванням цієї особи.
Але так буває не завжди. Застосування права може також підключатися на
певному етапі до ―природних‖ засобів реалізації — дотримання, виконання,
використання. Наприклад, винесенням вироку, судового рішення
завершується правозастосовна діяльність, а реалізація права ще
продовжується в процесі їх виконання. Таким чином, правозастосовна
діяльність має додатковий, допоміжний характер у загальному механізмі
правореалізації.
Потреба у правозастосовній діяльності при регулюванні інди-
відуальних відносин пов'язується з наявністю відповідних державних
інтересів. Ці інтереси адекватно відображають функції, що виконує держава.
По суті, правозастосування направлене на досягнення проміжної, а не
кінцевої мети правореалізації і компенсує в такий спосіб нерозвиненість у
суспільстві процесів саморегуляції.
В окремих випадках правозастосування повинно бути обов'язковою
стадією реалізації права, наприклад, прийняття, поновлення чи припинення
громадянства, реєстрація чи розірвання шлюбу, реєстрація об'єктів
нерухомості тощо. Такі функції іманентно притаманні будь - якій державі і не
зменшують обсягу індивідуального правозастосовного регулювання або
підкорення державою громадянського суспільства. В деяких випадках воно
може навіть обмежувати реалізацію прав і свобод особистості (особи).
Найчастіше це відбувається у відносинах між особою (юридичною,
фізичною) і державними органами (іноді державними підприємствами,
державними акціонерними компаніями). Зокрема, прикладами може бути
наявність розпорядження Прем'єр -міністра України, що зобов'язує усіх
суб'єктів підприємницької діяльності погоджувати контракти на ввіз певних
лікарських засобів з окремою державною акціонерною компанією, а також
обов'язок здійснювати медичне страхування іноземних громадян тільки в
одній страховій компанії.
Якщо держава нав'язує громадянському суспільству опікунські функції
в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя,
тоді очікуваного соціального результату правового регулювання можна не
діждатися. Роль державно - владного втручання полягає в посиленні його
охоронної функції, зміні гарантій, методів, форми правозастосування при
звуженні кола суб'єктів цієї діяльності і розширенні їхньої відповідальності.
От-же, сфери правозастосовної діяльності в регулятивних відносинах
для держав соціально -демократичної орієнтації повинні поступово
звужуватися.
За своїми формами провозастосовна діяльність поділяється на
оперативно-виконавчу, правоохоронну і правосуддя.
Оперативно-виконавча діяльність передбачає виконання приписів
правових норм з метою позитивного результативного впливу на суспільні
відносини (наприклад, реєстрація шлюбу і народження, видання наказу про
зарахування на навчання, видача свідоцтва про право власності на
приватизований об'єкт і т. ін.). її не слід плутати з оперативно -розшуковою
діяльністю, яка є частиною правоохоронної діяльності і спрямована на
виявлення попередження, припинення, розкриття злочинів і осіб, що їх
скоїли.
Правоохоронна діяльність є формою діяльності державних органів та
деяких недержавних інститутів, що спрямована на охорону законності і
правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю.
Здійснюється вона органами прокуратури, органами внутрішніх справ,
податковою міліцією, службою безпеки (наприклад, розслідування діянь, що
містять ознаки злочину; нагляд за додержанням законів; контрольна закупка
товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності).
Правосуддя — це форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і
вирішенні судом віднесених до його компетенції цивільних, кримінальних та
інших справ. Здійснюється вона тільки загальними і спеціалізованими
судами.