- •Організація готельного господарства
- •Організація готельного господарства
- •Готельне господарство у дореволюційний період
- •2. Готельне господарство у післяреволюційний період
- •3. Розвиток готельної індустрії після Другої світової війни
- •4. Сучасний стан розвитку готельного господарства.
- •1. Державні і громадські органи регулювання туризму та готельного бізнесу в Україні.
- •2. Формування нормативно-правової бази туристської і готельної індустрії країни
- •1. Класифікація засобів розміщення
- •2. Типологія колективних і індивідуальних засобів розміщення
- •3. Загальні вимоги до засобів розміщення та їх послуг
- •4. Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища
- •Загальні вимоги до готельних підприємств в Україні
- •2. Вимоги до готелів відповідно категорії
- •1. Спеціалізовані туристичні готелі та заклади розміщення.
- •2. Курортні готелі і комплекси.
- •3. Готелі на короткий термін перебування
- •4. Готелі полегшеного типу.
- •5. Готелі для ділових людей.
- •6. Готелі для молоді.
- •7. Соціальні готелі.
- •1. Історія виникнення клубного відпочинку та системи таймшера
- •2. Терміни і визначення у сфері клубного відпочинку.
- •3. Концепція клубного відпочинку в режимі розділеного часу (таймшер)
- •4. Концепція клубного відпочинку в режимі реального часу
- •5. Види модулів в системі володіння відпочинком
- •6. Види клубів відпочинку
- •7. Вартість в системі володіння клубним відпочинком
- •8. Основні компанії з обміну відпочинком
- •9. Розвиток системи таймшеру в Україні.
- •1. Міжнародні готельні ланцюги на ринку готельних послуг.
- •2. Готельні мережі в Україні.
- •1. Основні етапи бронювання
- •2. Типи броні
- •3. Заявка на бронювання
- •4. Визначення наявності номерів для бронювання
- •5. Реєстрація попереднього замовлення.
- •6. Підтвердження бронювання
- •7. Виконання замовлення і складання звітів щодо бронювання.
- •8. Особливості бронювання груп.
- •1. Основні етапи реєстраційної діяльності
- •2. Передреєстраційна діяльність
- •3. Оформлення реєстраційного запису
- •4. Визначення номера і тарифу
- •5. Спрощені та прогресивні методи реєстрації
- •6. Методи оплати готельних послуг
- •7. Видача ключа і супровід гостя до номеру
- •Основні вимоги до готельних послуг
- •2. Надання побутових послуг
- •3. Розгляд скарг
- •1. Роль персоналу в системі безпеки
- •2. Контроль за ключами
- •3. Електронні замикаючі системи
- •4. Охорона грошових коштів і інших цінностей
- •5. Поведінка персоналу готелів в екстремальних умовах
- •1. Виписка з номера і оплата рахунку. Процедура від'їзду
- •2. Термінова реєстрація виїзду з готелю
- •1. Можливості автоматизованої системи.
- •2. Налаштування і підготовка системи до роботи
- •3. Операції з бронювання і реєстрації
- •4. Обслуговування клієнтів
- •5. Підготовка звітів.
- •1. Класифікація готельних номерів
- •2. Організація готельного номеру.
- •3. Особливості організації номеру для інвалідів
- •4. Види прибиральних робіт у номері та їх послідовність.
- •5. Прибирання санвузлів.
- •1. Прибиральні роботи у вестибюлях.
- •2. Прибиральні роботи в холах, вітальнях, коридорах, кімнатах покоївок.
- •3. Прибиральні роботи у санітарних вузлах загального користування.
- •1. Прибиральний інвентар
- •2. Професійна прибиральна техніка
- •4.3.3. Професійні хімічні засоби для очищення поверхонь
- •1. Підпорядкування служби харчування у складі готельного підприємства
- •2. Характеристика закладів ресторанного господарства при готелі.
- •3. Види меню, сніданків, прискорених форм обслуговування.
- •4. Автоматизація підприємств ресторанного господарства при готелі.
- •1. Організація роботи Room Service
- •2. Особливості складу меню для обслуговування у номері і функціонування міні-бару
- •3. Оснащення служби Room service
- •4. Підготовка до виконання замовлення та техніка обслуговування офіціанта у номері
- •1. Організація харчування іноземних туристів
- •2. Організація обслуговування конгресних заходів
- •3. Організація надання інших послуг з харчування
- •1. Умови успішної організації праці у готелі
- •2. Методи нормування праці
- •3. Продуктивність праці
- •4. Форми організація праці
- •5. Суміщення професій і спеціальностей, механізація праці
- •1. Сучасний стан розробки профільних вітчизняних професійних стандартів
- •2. Основні вимоги до посадової інструкції
- •3. Оформлення посадових інструкцій
- •Макет посадової інструкції
- •Список використаної і рекомендованої літератури
- •Електронні ресурси
1. Спеціалізовані туристичні готелі та заклади розміщення.
Основними споживачами готельних послуг (клієнтами готелів) є:
туристи;
ділові люди, що здійснюють поїздки по роботі;
приватні особи, що мають необхідність зупинитися в готелі;
інші особи, що користуються готельними послугами без мети розміщенням
Найголовніша турбота в питанні туризму будь-якої держави або місцевої влади регіонів – завантаження своїх готелів туристами, оскільки туристи приносять додатковий дохід, як готельним підприємствам, так і бюджету (у вигляді податків). Туристи платять за спальне місце; харчуються в кафе, ресторанах; купують сувеніри; відвідують розважальні і культурні установи.
Ділові люди, як правило, потребують готелів під час відряджень – ділових поїздок із заздалегідь певною метою і тривалістю. Як правило, особи, що відбувають у відрядження, заздалегідь бронюють номери, а оплата готелю входить у витрати на відрядження. Інша категорія ділових людей (крім відряджень) - ті, хто достатньо довго перебувають поза місцем постійного проживання у зв'язку з роботою. Наприклад, працюють за контрактом певний термін (півроку, рік) і живуть в цей час в готелях (як правило, в спеціально обладнаних апартаментных готелях для тривалого мешкання).
Користувачами готельних послуг також можуть бути приватні особи (що не є ні туристами, ні відрядженнями), у яких виникла необхідність зупинитися в готелі.
Існують також споживачі готельних послуг, основною метою яких не є розміщення (проживання у готелі). Готельне підприємство може надавати послуги у сфері розваг (казино, бари, ресторани); частину номерного фонду можна використовувати під офіси, тимчасові представництва фірм і установ. Тому до споживачів готельних послуг також відносять: відвідуючів ресторанів і розважальні заходів при готелі; осіб, що використовують готель з метою проведення семінарів, з'їздів, тощо; орендарів офісів і ін.
Не дивлячись на відмінність категорій користувачів готелів, найбільш обширними з них є туристи. Слід зазначити, що в розвинених країнах (США, Євросоюз), туризм є масовим явищем. Майже кожна людина щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку. Туризм також дуже поширений серед пенсіонерів країн Заходу. Дуже популярний не тільки пізнавальний, але і спортивний, оздоровчий туризм. Тому основна частина підприємств готельної індустрії призначена для обслуговування туристів.
Спеціалізовані туристські готелі – підприємства, спеціально обладнані для розміщення і обслуговування туристів. Їх будують: у місті; поза містом; поблизу об'єктів туристської привабливості; у місцях з хорошими природними чинниками, часто поблизу зелених масивів.
Розмір земельних ділянок туристських, а також курортних готелів передбачений значно більшим, ніж в готелях загального типу:
75 м2 на одне місце - в готелях місткістю до 1 тис. місць;
65 м2 - в готелях місткістю від 1 до 2 тис. місць.
Площа зелених насаджень на ділянках курортних і туристських готелів, мотелів і кемпінгів, які розміщуються на курортах і в зонах відпочинку, повинна складати не менше 5% площі ділянки.
На готельних ділянках розташовують:
спортивні майданчики (з розрахунку 8-10 м2 на одне місце);
дитячі ігрові майданчики;
навіси.
Для захисту від шуму житлові корпуси туристських і курортних готелів зазвичай будують не ближче 50 м від проїжджої частини вулиць і доріг. При цьому упродовж доріг, корпусів, що знаходяться поблизу, висаджуються дерева і інші зелені насадження.
У зв'язку з наявною тенденцією проводити відпочинок з сім'єю в туристських готелях передбачають в основному двомісні номери. У номері зазвичай виділяють зону денного відпочинку, яка розповсюджується також на лоджію або балкон.
У готелях для молодіжного туризму для підвищення економічності розміщення і зниження плати за мешкання іноді планують номери-гуртожитки на 5 чоловік і більше.
У туристських готелях для проведення відпочинку і дозвілля обовязково передбачені приміщення загального призначення (багато-функціональні зали, холи, камінні).
У число підприємств ресторанного господарства, розміщених в готелях, нерідко входять підприємства «розважального харчування» (танцбари, вар'єте), а також прискореного і здешевленого обслуговування (експрес-кафе, закусочні) іноді з системою самообслуговування.
Особливістю туристських готелів є наявність:
приміщень для туристського обслуговування;
туристсько-методичних кабінетів і інструкторських (для методичної роботи інструкторів з туристськими групами).
Набір цих приміщень зв'язаний із типом туристичного маршруту та способом пересування по ньому туристів.
У туристсько-спортивних готелях передбачають пункти прокату туристського, спортивного інвентаря і спорядження, наприклад: тенісних ракеток; футбольних (баскетбольних, волейбольних) м'ячів; лиж; ковзанів; саней; мисливського і риболовецького спорядження; човнів, байдарок і т. д.
Аналогічні пункти прокату можуть бути також в мотелях і кемпінгах, що розміщуються на курортах і в зонах відпочинку.
У цих готелях добре розвинений набір послуг, різноманітні підприємства ресторанного господарства, зокрема «розважального» характеру (денні і нічні бари), магазини, кіоски.
У готелях підвищеної комфортності є також: басейни; сауни; кегельбани; бари; ресторани; культурні центри.
Туристські готелі розміщують:
на маршрутах переміщення туристів:
що віддають перевагу культурним і пізнавальним видам туризму;
що пред'являють вищі вимоги до рівня комфорту і обслуговування;
у складі туристсько-спортивних комплексів для осілих видів спортивного туризму із здійсненням короткочасних радіальних походів.
Туристські готелі при незначних планувальних змінах можуть бути використані для розселення і обслуговування клієнтів: що займаються автотуризмом, деякими видами спортивного і транспортного туризму; прибувають на конгреси, молодіжні зльоти, фестивалі; здійснюють різні комбіновані туристські подорожі.
По розташуванню на маршруті туристські готелі функціонують як установи:
головні (початкові або кінцеві точки на лінійних, і кільцевих маршрутах);
проміжні, призначені для щодо тривалого відпочинку туристів в середині маршруту.
За сезонністю експлуатації даний тип готелів туризму використовується для цілорічної експлуатації.
Туристські бази – традиційний тип установи туризму з регламентованим контингентом відпочиваючих (наприклад, спортсмени-гірськолижники); режимом завантаження, експлуатації (наприклад, тільки взимку); певним розпорядком роботи.
Бази призначаються для прийому на відпочинок і обслуговування головним чином планових (частково - самодіяльних) туристичних груп, що здійснюють подорожі по маршрутах, прокладених по спеціально розроблених і обладнаних піших, лижних, водних, гірських, кінних, санних, велосипедних, автобусних або комбінованих туристських трасах.
Туристські бази зазвичай розміщуються в приміських зонах відпочинку або близ курортів, у складі туристсько-оздоровчих районів або комплексів.
При відповідному економічному обґрунтуванні туристські бази можна споруджувати і в малонаселеній місцевості (забезпечивши сприятливу транспортну доступність), що володіє унікальними екскурсійними об'єктами і природнокліматичними умовами для активного відпочинку.
Туристські бази експлуатуються як головні установи туризму для організації подорожей по радіальних, лінійних і кільцевих маршрутах з не дуже тривалим (від 3 до 10 днів) перебуванням основного контингенту туристів на самій базі. У зв'язку з цим туристські бази будуються:
у початкових або кінцевих пунктах туристських маршрутів для спортивного і пізнавального видів туризму;
для комбінованих туристських подорожей.
Туристські бази можуть функціонувати за принципом туристського пансіонату, тобто приймати самодіяльних туристів в «пікові» сезони на необмежений путівкою термін із забезпеченням їх всіма необхідними туристськими послугами.
Такі туристські бази ще не знайшли розповсюдження в наший країні, але можуть сприяти вирішенню актуальної проблеми організації відпочинку величезного числа самодіяльних туристів.
Вплив природно-кліматичних і ландшафтно-географічних чинників місцевості, а також обумовлена цим спеціалізація по превалюючих видах туризму викликають необхідність індивідуального підходу при виборі архітектурно-планувальних рішень туристських баз.
При цьому доцільно дотримуватися наступної диференціації туристських баз:
гірські і гірськолижні;
рівнинні і прибережні;
водні (аквателі, флотелі, «марини»), розташовані безпосередньо на акваторіях.
На території туристських баз цілорічної дії доцільно розмістити: літні павільйони; котеджі; шале; намети; інші стаціонарні або збірно-розбірні малі мобільні засоби розміщення для сезонного розширення на 30-50% місткості в «піковий» літній період експлуатації. Сезонне розширення місткості повинне бути передбачене вже на стадії проектування.
Широкого поширення набули прийом і розміщення туристських баз (туристських готелів) безпосередньо в будівлях - пам'ятниках архітектури і історично визначних місцях (наприклад, в монастирях, фортецях і ін.). З цією метою проводиться реставрація старих будівель, архітектурних ансамблів з частковим переплануванням відповідно до нового функціонального призначення. У цих випадках туристські бази суміщають функції: засобів розміщення; специфічного туристського обслуговування; об'єктів показу, що забезпечують задоволення туристських потреб культурного характеру. Такий вид діяльності дозволяє зберегти цінну історичну і культурну спадщину.
У проміжних пунктах туристських маршрутів створюються туристські станції з термінами перебування від 3 до 5 діб, переважно в малонаселених місцевостях, для надання послуг гостинності (житло, харчування), набору культурно-побутових послуг і спортивного обслуговування туристів.
Різновидом туристських станцій є туристські притулки. Їх специфіка полягає в короткочасності прийому і обслуговування туристів в кінці окремих етапів туристського маршруту. Наприклад, це бази для короткочасного відпочинку туристів-гірськолижників на вершині гори. Наприклад, тут можна відпочити, попити чаю з медом, іноді – поспати (на декілька годин).
Як транзитні стоянки впродовж туристського маршруту використовуються туристські альтанки. Вони, розраховані на нетривале перебування (наприклад, сісти і трохи перепочіти на туристській стежці).