3. Розвиток готельної індустрії після Другої світової війни

У 1954 році ВАО «Інтурист» було виділено з Міністерства зовнішньої торгівлі. Ухвалою Ради Міністрів СРСР був створений державний орган управління іноземним туризмом в СРСР – Управління по іноземному туризму при Раді Міністрів СРСР. При цьому ВАО «Інтурист» став найважливішою частиною того Управління.

У Україні на початок 60-х років матеріальна база «Інтуриста» не була достатньо розвинена. У Києві це готелі «Ермітаж» (нині «Інтурист» ) по вул. Леніна, 26 (тепер вул. Богдана Хмельницького), «Україна» на бульварі Шевченка. У Львові старовинний готель «Жорж», побудований ще в 1899 році, в Одесі – гостинця «Червона», в Ялті – «Ореанда» і «Тавріда», побудовані в кінці 19 століття.

Зростаючі об'єми туризму вимагали нарощування інфраструктури. У Києві в 1964 році був побудований кращий на ті часи готель «Дніпро», що прикрасив площу Ленінського комсомолу (до 1956 року – площа Сталіна, а нині - Європейська ) і початок головної вулиці столиці, - Хрещатику.

На виїзді до Києва з боку Житомирської траси в 1965 році був введений в дію мотель-кемпінг «Пролісок», функціональним призначенням якого був прийом і обслуговування груп автотуристів, потік яких як до СРСР, так і до України з кожним роком наростав.

Ці два підприємства – «Дніпро» і «Пролісок» до цього дня є одними з кращих місць розміщення туристів в країні.

«Інтурист» видавав журнал «Подорож в СРСР» на російській, англійській, французькій, німецькій та іспанській мовах, який знайомив читачів з географією туризму в країні і її визначними пам'ятками. Поступово тираж журналу зріс до 200 тис. екземплярів, а його підписщиками стали представники 50 країн.

У 70-і роки «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку більше 100 цікавих маршрутів, що охоплюють сто міст, на початку 80-х вже 135 міст) європейської та азіатської частин СРСР. Іноземні туристи змогли ознайомитися зі всіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, курортами Криму, заповідниками та мисливськими угіддями, пам'ятниками архітектури, колгоспами, радгоспами та промисловими підприємствами.

В Україні в 70-і роки стрімко розвивалася матеріально технічна база туризму. У Києві були побудовані нові готелі «Інтуриста» - «Лебідь» і «Братислава», в Харкові - «Інтурист» , «Світ», мотель «Дружба», у Львові – «Дністер», в Ужгороді – «Інтурист» і «Черемош», в Херсоні – «Фрегат». У Ялті спільно з югославськими фахівцями в живописному парку Масандри було введено в дію готель «Ялта-Інтурист».

З 1970 по 1980 роки готельний фонд «Інтурист» збільшився майже в 4 рази, підвищивши 50 тис. місць, з них 10 тис. готельних місць знаходилося в Україні. Щорічний темп зростання числа іноземних громадян, що відвідували СРСР, складали в середньому 8-10% .

Високими темпами розвивався і виїзний туризм. За період після наради по безпеці і співпраці в Європі (Гельсінкі, 1975 рік) по 1961 рік Радянський Союз відвідало близько 25 млн. зарубіжних гостей і майже 19 млн. радянських людей побувало в зарубіжних країнах.

Подальші заходи по розвитку туризму були визначені до прийняття в жовтні 1980 році ухвали ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС «Про подальший розвиток і вдосконалення туристсько-екскурсійної справи в країні». У нім була дана широка програма заходів, що забезпечують значне збільшення об'єму та підвищення якості обслуговування; вдосконалення видів, форм послуг, що надаються, розширення мережі туристсько-екскурсійних установ.

Матеріальна база туризму розширювалася та зміцнювалася швидкими темпами. На будівництво туристських об'єктів в одинадцятій п'ятирічці було виділено 550 млн. рублів капітальних вкладень, освоєння яких дозволило ввести в експлуатацію 80 тис. місць, 197 млн. рублів було асигновано на впорядкування, реконструкцію та капітальний ремонт 462 готелів, що діють, баз і кемпінгів.  Збільшувалося число підприємств харчування та підсобних сільських господарств в туристичних установах. 

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки великим засобам, вкладеною державою в розвиток туристичної індустрії. Число місць в готелях Державного комітету СРСР по іноземному туризму збільшилося за 15 років (1870-1985 рр.) з 10 до 55 тис. У веденні Держкомінтуріста знаходилося більше 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численних ресторанів, барів, кафе, учбових закладів, гаражів, станцій технічного обслуговування, кіноконцертних залів, конференц-залів, басейнів, саун, кегельбанів, дискоклубів, більше 3 тис. автомобілів. При туристичних об'єктах було організовано 168 підсобних господарств.

У 1980 році за ініціативою «Інтуриста» були встановлені ділові контакти з «Visa International» з пропозицією про обслуговування кредитних карток «Visa». На початок Олімпійських ігор в Москві, Ленінграді, Києві було встановлено декілька спеціальних терміналів, що дозволяють приймати оплату за картками «Visa».

Значно зросла популярність «поїздок дружби». За 1982-1983 роки «поїздами та літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів з країн соціалізму. У Києві їх привітно приймав спеціально побудований для цієї мети готель «Братислава». Більше 100 тис. чоловік приїжджали на фестивалі мистецтв, у тому числі і з України, таких як «Київська весна», «Золота осінь» в Києві, «Біла акація» в Одесі, «Кримські зірки» в Ялті.

У СРСР отримав розвиток і такий порівняно рідкісний в світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 роках близько 100 тис. іноземних туристів зробили круїзи по Волзі, Дону, Дніпру. Це в 2,5 разу більше, ніж в попередніх 5 років. З 1982 році введений новий круїз «Річка-море» по Дніпру з Києва до Херсона, потім по Чорному морю до Одеси і далі по Дунаю до Русе (Болгарія) і Джурджу (Румунія). Круїз став єдиним у своєму роді в світовому туризмі.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним з найбільших туристичних центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж з 60 країн світу щорічно відвідували столицю України. У 1983 році Київським об'єднанням «Інтурист» були прийняті та обслужені близько 300 тис. іноземних туристів. Середня тривалість мешкання одного туриста склала 1,9 дня. У Київському «Інтуристові» працювали близько 4 тис. чоловік, в тому числі 300 гідів-перекладачів із знанням 18 мов світу.

У Україні на початку 70-х років було створено Управління по іноземному туризму при Раді Міністрів УРСР, пізніше іноземному туризму «Укрінтур» Замість ліквідованого Главінтуріста УРСР.

У Українській РСР готельний фонд за десятиліття з 1965 по 1975 роки збільшився вдвічі. У 1975 році у республіці було 799 готельних підприємств на 73 300 місць, зокрема 322 – в містах і 330 – в сільських населених пунктах. Тільки за роки дев'ятої п'ятирічки в республіці було введено в експлуатацію 97 готелів на 11 079 місць в Києві, Донецьку, Львові, Івано-Франківську, Сімферополі та інших містах України.

Особливо виділявся готель літнього типу оригінального архітектурного рішення «Тарасова гора» в Каневі, побудований за проектом архітекторів М. Гречини і Н. Чмутіной. Розташований він на зелених схилах Чернечої гори – улюбленому місці відпочинку туристів, що приїжджають на могилу великого українського поета Шевченка Т. Г.

Разом з готелями загального типу в країні інтенсивно будувалися відомчі готелі, пансіонати, кемпінги, мотелі, туристські бази і табори. Інтенсивно розвивалося готельне господарство з 1970 по 1980 роки, що частково було викликане підготовкою до проведення ХХІІ Олімпійських ігор в Москві.

Таблиця 1.1 - Кількість комунальних і відомчих готелів в СРСР в 1985 році.

Союзні республіки	Число готелів		Місткість, місць
	всього	зокрема в містах	всього	зокрема в містах
Російська ФСР	4997	2737	348 667	284 045
Українська РСР	1100	688	95 859	81 240
Білоруська РСР	263	159	18 875	15 568
Узбецька РСР	171	131	11 046	10 149
Казахська РСР	669	203	31 390	20 539
Грузинська РСР	125	95	10 212	8817
Азербайджанська РСР	148	128	7452	6967
Литовська РСР	79	79	7917	7917
Молдавська РСР	73	34	4754	3389
Латвійська РСР	84	77	6460	6367
Киргизька РСР	88	40	5050	3572
Таджицька РСР	96	48	5438	3673
Вірменська РСР	53	40	6099	5312
Туркменська РСР	111	61	4922	3845
Естонська РСР	57	46	4250	3963
Разом:	8114	4525	568 391	465 363

У червні 1983 року указом Президії Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземному туризму при Раді Міністрів СРСР було перетворене в Державний комітет СРСР з іноземного туризму. Перетворення торкнулися і Всесоюзного акціонерного товариства «Інтурист» - в 1989 році його перевели на самофінансування.

18 липня 1985 року ЦК КПРС, Рада Міністрів СРСР, ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ прийняли спільно «План розвитку туризму та вдосконалення туристсько-екскурсійного обслуговування населення в країні в 1986-1990 роках і на період до 2000 року». Цим важливим документом, який служив орієнтиром для працівників галузі аж до розпаду СРСР, передбачалося подальше прискорення розвитку туристичної сфери на тривалу перспективу. Його головним змістом була соціальна спрямованість. У документі підкреслювалося, що «туризм і екскурсії стали невід'ємною частиною життя народу, важливим засобом зміцнення здоров'я людей і раціонального використання вільного часу». Був намічений широкий комплекс заходів по зміцненню матеріально-технічної бази туризму, в тому числі і в Україні. Так, по лінії Центральної Ради з туризму та екскурсій ВЦСПС, передбачалося будівництво туристських комплексів, готелів, баз і кемпінгів у 1986-1990 рр. на 40 тис. місць, в 1991-1995 рр. – на 60 тис. місць, а в 1996-2000 рр. на 70 тис. місць. Проте, державний переворот 1991 року докорінно змінив ці плани.