Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 лекц Субекти МЕДУ...5с.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
09.08.2019
Размер:
73.22 Кб
Скачать

Тема 2. Суб’єкти міжнародної економічної діяльності

План.

1. Суб’єкти МЕД.

2. МЕД суб’єктів міжнародного права та особливості її регулювання.

3. Держава як міжнародний економічний агент.

4. Міжнародні організації як суб’єкти МЕД.

5. МЕД фізичних та юридичних осіб.

1. СУБ’ЄКТИ МЕД.

МЕД здійснюється:

  1. суб’єктами міжнародного права:

  • державами;

  • міжнародними організаціями;

  1. суб’єктами внутрішнього права держав:

- фізичними особами різних дер­жав світу.

- юридичними особами різних дер­жав світу.

2. Мед суб’єктів міжнародного права та особливості її регулювання

Суб’єктами міжнародного права (в т.ч. міжнародного економічного права) є учасники міжнародних відносин, які володіють міжнародними правами й обов’язками та несуть в необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність.

Суб’єкти міжнародного права:

- держави (головна політико-юридична властивість – суверенітет);

- міжнародні організації (міжнародно-правовий статус базується на угоді суверенних держав).

Регулювання МЕД:

- держав та міжнародних організацій здійснюється згідно з нормами міжнародного права.

- фізичних та юридичних осіб здійснюється згідно з нормами національного законодавства.

34. Держава як міжнародний економічний агент

Держава – форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу.

Держава має міжнародно-правовий статус:

  • загальний, визначений міжнародним правом, його принципами набір прав і обов’язків

  • спеціальний - набір прав і обов’язків, визначений специфічним становищем держави, особливими договорами

  • індивідуальний – сукупність прав і обов’язків конкретної держави.

Особливості держав як основних суб’єктів МЕД:

1. Держави мають суверенітет - незалежність однієї державної влади від будь-якої іншої.

Суверенітет – держави рівні один одному в правовому відношенні, тобто рівноправні незалежно від величини їхньої території, населення, економічного і культурного розвитку, військової міцності і т.д. Це – суверенна рівність.

Кожна держава володіє в міжнародному спілкуванні однаковим ступенем юридичної самостійності і незалежності.

Ст. 2 Конституції України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію.

Територіальний суверенітет означає також, що держава не може здійснювати будь-які виявлення своєї влади на території іншої держави, крім як на підставі дозволеної норми, яка випливає з загального міжнародного права або договору.

  1. Держави мають міжнародну дієздатність і правоздатність. Міжна­родне право сприйняло цивілістичну доктрину, з тим застереженням, що держави не можуть позбавлятись дієздатності. У міжнародному праві відбувається органічне злиття правоздатності і дієздатності.

Цивільний кодекс України не містить норми про недієздатність юридичних осіб.

  1. Держави беруть участь у міжна­родній правотворчості, тобто створюють норми міжнародного права як без­посередньо, так й у міжнародних організаціях, і несуть відповідальність за їхні порушення.

4. Кожна держава має однаковий рівний правовий статус за індивідуальним підходом.

Але в міжнародних економічних відносинах панує груповий підхід – різні групи держав користуються неоднаковим правовим режимом залежно від рівня розвитку чи від своєї соціально-економічної системи. Відповідно до резолюцій ГА ООН: країни, які розвиваються, мають право вимагати від розвинених країн надання допомоги, тоді як розвинені країни повинні її надавати.

Загальна система преференцій (система тарифних пільг) розроблена в рамках ЮНКТАД в 1970-х рр. для полегшення експорту товарів. Загальна система преференцій має односторонній характер: розвинені країни зменшують або скасовують свої ввізні мита для товарів з країн, що розвиваються (КР), при гнучких засадах - схему митних податків кожна країна визначає самостійно з визначенням рівня економічного розвитку КР.

5. Держави володіють універсальною міжнародною правосуб'єктністю (правоздатністю):

1) міжнародною - можливість вступати у відносини з іншими державами, у т.ч. шляхом здійснення дипломатичних і консульських відносин, захищати свою правосуб’єктність, а також застосовувати санкції до порушників міжнародного права. До їхнього числа належить і використання збройної сили у разі колек­тивної або індивідуальної самооборони. Застосування збройної сили проти агресії - одна з суттєвих ознак міжнародної правосуб’єктності.

У МЕВ держави вступають через свої органи. Прерогатива належить – вищим (центральним) органам виконавчої влади та зарубіжним органам зовнішніх зносин.

У деяких державах, як і в Україні, до кола органів зовнішніх зносин віднесено торгові представництва.

2) цивільно-правовою - держави мають право безпосередньо брати участь у зовнішньоекономічній комерційної діяльності в "діагональних" відносинах, тобто у цивільно-правових відносинах з іноземними фізичними або юридичними особами (наприклад, при організації СП, засноване міжнародним договором, воно підпадає під дію міжнародного економічного права). У цьому випадку держави не будучі юридичними особами, мають право укладати угоди майнового характеру. Участь держави в приватноправових відносинах може також виявлятися у формі укладання договору про концесію, про експлуатацію корисних копалин та ін. Головна вимога договорів майнового характеру - забезпечення майнової відповідальності держави у випадку невиконання зобов’язань, що призвело до виникнення і закріплення розуміння державного імунітету як обмеженого, функціонального.

Імунітет держави — це принцип міжнародного права, що вип­ливає із засад державного суверенітету.

Імунітет держави виявляєть­ся в тому, що з огляду на рівність усіх держав (і велетенських за розмірами території та чисельністю населення, і карликових) певна держава не може здійснювати владу стосовно іншої держави. При цьому спрацьовує правило "рівний не має влади над рівним" за римським принципом непідвласності.

Імунітетом користуються:

  • іноземна держава,

  • органи іноземної держави

  • майно, що належить державі. Майно іноземної держави не може піддаватись заходам примусового характеру (накладенню арешту тощо).

Види імунітету держави:

- судовий - непідсудність держави без її згоди су­дам іншої держави. У цьому разі керуються правилом "рівний не має юрисдикції над рівним" (римський принцип непідсудності), Держава не може бути притягнута до суду іншої держави як відпо­відач, окрім випадків чітко висловленої такою державою згоди. При цьому не мають значення чинники, спираючись на які певна держава хотіла б притягти до свого суду іншу державу.

- імунітет від попереднього забезпечення позову - майно держави не може бути предметом забезпечення позову.

- імунітет від примусового виконання рішення - без згоди держави не можна здійснити примусове виконання судово­го рішення, винесеного проти неї судом, третейським судом іншої держави.

- майновий (власності) - не можуть виконуватися примусові заходи у порядку за­безпечення позову чи у порядку примусового виконання вже винесе­ного судового рішення стосовно, наприклад, державних морських су­ден, які навіть перебувають у територіальних водах держави, яка б хотіла їх конфіскувати.

Принцип імунітету держави відбитий у внутрішньому законо­давстві більшості країн світу.

Застосування принципу імунітету держави вважається загально­визнаним у сучасній міжнародній практиці. Але відсутня єдність поглядів на розуміння обсягу та сфери застосування цього принципу.

Обмежений державний імунітет - коли держава виступає в якості «торгуючої держави», тобто вступає у приватноправові, комерційні відносини, вона втрачає права на імунітет у відношенні своїх імунних майнових та інших прав.

Концепція функціонального державного імунітету закріплена законодавчо або ж застосовується в судово-арбітражній практиці, зокрема, в Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Греції, Данії, Італії, Канаді, Норвегії, Пакистані, Сінгапурі, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії та у інших країнах. Ряд з названих країн бере участь і в Європейській конвенції 1972 р. про імунітет держав.

Права та зобов’язання держав як суб’єктів МЕД відокремлює Хартія економічних прав і обов’язків (1974):

1. Держави мають право:

- обирати свою економічну систему, форм організації зовнішньоекономічних звязків, засоби економічного розвитку і здійснення реформ

- вільно здійснювати суверенітет над своїми ресурсами і економічною діяльністю

- націоналізувати, експропріювати, передавати іноземну власність, регулювати і контролювати іноземні інвестиції, діяльність ТНК

- брати участь у МТ та інших формах міжнародного співробітництва, укладати угоди у сфері мд співробітництва, не бути підданими дискримінації

- брати участь у субрегіональному, регіональному та міжрегіональному співробітництві, надавати торгові преференції.

2. Держави зобов’язані:

- співіснувати у мирі незалежно від своїх економічних систем, не застосовувати заходи економічного примусу

- дотримуватися співробітництва стосовно оптимального використання ресурсів, не примушувати до надання пільгового режиму іноземних інвестицій, забезпечувати компенсацію у випадках націоналізації, співробітництво у регіонах і контролі за діяльністю ТНК

- співробітництво у здійсненні справедливих МЕВ, враховувати інтереси КР,

- співробітництво у лібералізації міжнародної торгівлі

- забезпечувати відповідність політики субрегіональних, регіональних і міжрегіональних об’єднань потребам міжнародного економічного співробітництва та інтересів третіх країн

- сприяти міжнародному науковому і технічному співробітництву

- здійснювати захист і поліпшення навколишнього середовища.

Ухвалено 120 країнами проти шести та десять утримались.

Держави по-різному визнають своє підпорядкування міжнародному праву. Найбільш розповсюдженим є визнання міжнародного права у конституціях.

Конституція України 1996 р.: «Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національніх інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права» (ст. 18).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]