5. Відшкодування шкоди, заподіяної умисним знищенням або зіпсуванням матеріальних цінностей, нестачею, розкраданням

Законодавство встановило, що основним доходом військовослужбовця (працівника) є грошове забезпечення (заробіток), тому утримання з грошового забезпечення за наказом про відшкодування заподіяної шкоди проводиться щомісячно у розмірі 20%, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення (заробітку). Якщо з грошового забезпечення (заробітку) проводяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50% місячного грошового забезпечення (заробітку) (ПО+ОВЗ+ПНВР). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначається відповідно до чинного законодавства.

Надходження у відшкодування шкоди, заподіяної державі. зараховуються на виді №50 позабюджетних коштів "Кошти, отримані у відшкодування матеріальних збитків, завданих державі", субрахунок №363.

Є ряд випадків, коли військовослужбовця переводять на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування шкоди і до повного відшкодування суми збитку, в таких випадках необхідно:

• матеріали розслідування надсилати в п’ятиденний термін на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир за новим місцем служби винної особи у 15-денний термін видає наказ щодо притягнення особи до відповідальності;

• утримання грошової суми за новим місцем служби проводиться на підставі запису у розрахунковій книжці, в окремих випадках, письмового повідомлення Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому разі провадиться в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби.

Також є певні обставини, які трапляються в життєдіяльності військової частини:

• при звільненні в запас чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї суми за шкоду командир подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди;

• при звільненні з військової служби військовослужбовців і військовозобов’язаних після закінчення зборів, якщо вони не відшкодували державі шкоди, в 10-денний термін до народного суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії;

• сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов’язаним, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби до повного надходження грошових сум.

6. Робота по повному відшкодуванню збитків та їх попередженню

Не було б проблем з повним відшкодуванням збитків, якби викривали всі протиправні дії вчасно. Тобто, насамперед, потрібно ефективно налагодити внутрішній контроль в кожній військовій частині. Для цього повинна бути присутня головна умова – має бути зацікавленість командира, начальників служб, у виконанні статутних обов’язків з контролю за зберіганням, обліком, використанням матеріальних засобів. Згідно з статутними обов’язками командири повинні здійснювати огляд і перевірку наявності, стану збереження і правильного використання майна, техніки та інших цінностей:

• командир частини не менше двох разів на рік перевіряє наявність і якісний стан об’єкту із залученням внутрішньої перевірочної комісії;

• заступник командира по тилу – не менш двох разів на рік перевіряє наявність і стан матеріальних засобів на складах та в підрозділах;

• начальник служби пального – не менше разу на місяць перевіряє наявність і стан технічних засобів служби;

• начальник продовольчої служби - не менше разу на місяць перевіряє наявність і якість стану продовольства та майна на складі;

• начальник речової служби - не менше разу на місяць перевіряє наявність і стан , категорію і комплектність речового та господарського майна в підрозділах;

• командир батальйону (дивізіону) –не менше як раз на квартал перевіряє наявність та стан ротного господарства та майна батальйону;

• командир роти - не менше разу на місяць перевіряє наявність і стан майна роти;

• командир взводу не менше разу на два тижні перевіряє наявність і стан майна;

• командир відділення – щоденно наглядає і контролює наявність майна підлеглих військовослужбовців;

• начальник сховища - щоденно наглядає і контролює наявність майна на складі.

Є три види контролю фінансово-господарської діяльності частини –попередній, поточний і наступний. Метою першого і другого – є попередження і перевірка витрат коштів до сплати, незаконного та недоцільного використання матеріальних засобів, а також перевірка у процесі поточної життєдіяльності військ. Тут приймає участь командири військової частини, помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби, начальники служб, командири підрозділів.

Наступний контроль – організується з метою перевірки законності і доцільності здійснення господарських операцій та взагалі здійснення господарської діяльності військової частини, тобто здійснюється документальна ревізія (перевірка) господарчого підрозділу. Цей вид контролю здійснюється командиром частини, помічник командира військової частини – начальником фінансово-економічної служби, іншими начальниками служб, а також внутрішньою перевірочною комісією.

У цьому випадку дуже важливо організувати роботу внутрішньої перевірочної комісії – це обов’язок командира частини. І коли вона працює систематично і сумлінно, то стане нездоланною перешкодою на шляху безгосподарності, зловживання службовим становищем, крадіжок, тобто будуть позитивні результати.

Досить поширеним фактором, який сприяє здійсненню злочину є безгосподарність, яка виявляється головним чином у марнотратстві матеріальних цінностей, недбалому відношенню до збереження, обліку та контролю за їх збереженням. Бувають випадки, наприклад, коли дефіцитне майно, яке виділяється на потреби військових частин, зберігається не на складах, а просто неба, до того ж без належної охорони. Це призводить до псування і розкрадання матеріальних цінностей, породжує зневажливе ставлення до власності військових частин. Будь-які прояви безгосподарності, у чому б вони не виражалися, полегшують можливість незаконного користування військовим майном як посадовими так і іншими особами.

Найбільш поширеними обставинами, що сприяють злочинам проти військового майна, є недоліки в обліку та контролю за його використанням. Незадовільна постановка обліку, звітності, оформлення операцій прийому та видачі майна, знеособлення у відповідальності створюють можливість для безпідставного його списання, створення неврахованих резервів для покриття нестач, розкрадань та розбазарювання військового майна. Існуюча система обліку майна і контролю за його витрачанням в принципі здатна забезпечити правильну господарську діяльність посадових осіб у військах. Але вживані на практиці відступи від діючих вимог та положень у цій галузі ведуть до того, що нерідко створюються канали, по яким можливе розкрадання військового майна.

Неправильний підбір кадрів на заміщення посад пов’язаних із обліком, зберіганням, видачею майна, також завдає збитків державі. Це проявляється, зокрема у тому, що на посади керівників господарчих служб, бухгалтерів касирів, завідуючих складами, комірників, тощо, призначаються особи з низькими діловими якостями, морально нестійкі , нечесні. Такі особи, допущені до розпоряджання майном, стають на шлях розкрадань, особливо при відсутності належного контролю за їх діяльністю.

Ще одним фактором є недоліки в охороні військового майна. Воно, як правило зберігається на складах, охороняється вартовими. Тому недоліки в охороні майна зводяться головним чином до недоліків в організації і несенні вартової служби у військах, які можуть виражатися у недбалому несенні служби вартовими на постах, у відсутності належного порядку у вартовому приміщенні і необхідного контролю за несенням служби вартовими, невдалому розміщенні постів чи недостатній їх кількості, а також у необладнаності складських приміщень, відсутності надійних замків. Порушення статутних правил несення вартової служби, відсутність належного контролю за несенням служби у вартах і постів створюють умови для проникнення на склади майна, стоянки і парки військової техніки сторонніх осіб і здійснення розкрадань з охороняємих об’єктів. Тому суворе дотримання правил є важливою умовою збереження військового майна.

Ще однією з обставин є несвоєчасність розкриття злочинів, порушення принципу невідворотності покарання. Окремі військовослужбовці проходять повз відомі факти злочинів, не приймають заходів по їх усуненню. Подібного роду фактори негативно впливають на психологію правопорушників, сприяють укоріненню у їх свідомості протисуспільних поглядів, підштовхують на здійснення розкрадань. Деякі командири, не у всіх випадках коли необхідно призначають адміністративне розслідування. Не повідомляють, про них в прокуратуру, а вирішують питання про покарання винних своєю владою, необґрунтовано обмежуючись застосуванням на них заходів адміністративного впливу.

За своїм змістом заходи можуть бути:

• виховні;

• економічні;

• технічні;

• організаційні;

• правові.

При цьому необхідно мати на увазі, що вибір заходів визначається конкретними обставинами, що зумовлюють здійснення злочинних посягань на військове майно. В одних випадках достатньо провести лише деякі з перелічених заходів , в інших – потрібне різноманітне їх сполучення.

Метою заходів виховного характеру є ліквідація протисуспільних поглядів, що є основою злочинів проти власності.

Заходи економічного характеру спрямовані на усунення обставин, які сприяють розкраданням у сфері виробництва і реалізації продукції, що виробляється на підприємствах:

• матеріальне стимулювання за економію сировини і матеріалів та матеріальні санкції за їх перевитрату;

• підпорядкування норм витрачання матеріалів визначення правильної норми їх витрати, природного збитку;

• відпрацювання точних критеріїв визначення якості і кількості виконаних робіт та їх обсягу.

Заходи технічного характеру полягають у використанні досягнень техніки (автоматика, сигналізація) для організації охорони майна,, автоматизації та механізації процесів, пов’язаних з визначенням його кількісних, якісних характеристик. (ваги, сорту, обсягу) захисту документів від підробки та інше.

Комплекс цих заходів перешкоджає і взагалі усуває можливість нанесення збитків державі.

Треба відмітити, що значний відсоток викритої шкоди, що наноситься державі як наслідок поганого ведення господарської діяльності частини, виявляється в ході:

• прийому і здачі справ та посади;

• раптових перевірок, інвентаризацій;

• ревізій.

Тому було виявлено ряд характерних причин, що сприяють нанесенню збитків державі:

• деякі командири не використовують у боротьбі зі злочинністю правові заходи, що передбачено законом. Всупереч вимогам вони не реагують у встановленому порядку на скоєні підлеглими злочини, не порушують справ і приховують правопорушення. В результаті створюється обстановка безвідповідальності і безкарності за вчинені злочини;

• мають місце факти безвідповідального ставлення посадових осіб до виконання своїх статутних обов’язків, спрямованих на послабленням боротьби з правопорушенням;

• повільно вирішується проблема захисту державного майна від злочинних посягань;

• у деяких випадках наносяться збитки шляхом крадіжок з поданням фіктивних рахунків.

Незадовільна постановка обліку, звітності, оформлення операцій прийому та видачі майна створюють можливість для розкрадання і розбазарювання майна, безпідставного його списання, створення резервів для покриття нестач.

Необхідно своєчасно проводити перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності частин, установ, що самостійно ведуть військове господарство.

Треба якомога більше приділяти увагу якісному виконанню всебічного контролю за життєдіяльністю військової частини, краще робити аналіз виявлених при перевірках і ревізіях обставин які сприяють нанесенню збитків державі – це ще більше спростить і вдосконалить роботу по відшкодуванню збитків.