1. Загальні :

• організацію фінансового господарства;

• керівництво фінансово-господарською діяльністю;

• контроль за роботою органів і посадових осіб, що займаються фінансовим забезпеченням військ;

• підтримку фінансово-економічної служби в постійній бойовій готовності у будь-який час;

2. Спеціальні :

• якісне планування та своєчасне витребування необхідних грошових коштів для забезпечення потреб військ;

• своєчасне та повне фінансування потреб військ в грошових коштах;

• своєчасне та повне забезпечення особового складу грошовим утриманням та заробітною платою;

• своєчасне перерахування грошових коштів за належністю;

• своєчасне прийняття заходів по відшкодуванню збитків заподіяних державі;

• забезпечення збереження готівки в різних випадках;

• забезпечення ефективного використання призначених грошових коштів;

• дотримання правил придбання товарно-матеріальних цінностей і розрахунків по ним;

• контроль за станом фінансового господарства.

Виходячи зі спеціальних функцій, які виконує фінансово-економічна служба вищестоячих підрозділів, її можна назвати забезпечуючою службою. В цьому полягає її подібність до служб матеріального забезпечення. Однак фінансово-економічна служба займає особливе місце в системі забезпечуючих органів.

Фінансово-економічна служба, виконуючи покладені на неї функції, є керівною та контролюючою службою по відношенню як до військ, так і до забезпечуючих служб та підлеглих їм підприємств та організацій. Фінансово-економічна служба надає роз’яснення з фінансових питань; призначає документальні ревізії та перевірки; в окремих випадках може призупиняти фінансування; тимчасово затримувати переказ грошових коштів та інше. Не все вищесказане стосується низового підрозділу, тобто фінансово-економічних служб військових частин.

2. Фінансове забезпечення в загальній системі матеріального забезпечення військової частини

Фінансове забезпечення входить до складу загального забезпечення військ, в яку входять:

• органи управління;

• війська та сили флоту;

• промислові підприємства та будівельні організації;

• військово-навчальні, науково-дослідні та інші заклади (військові комісаріати, КЕЧ тощо);

• органи забезпечення життєдіяльності та бойової готовності військ та сил флоту та інші.

Кожна сфера діяльності в Міністерстві оборони має свої особливості забезпечення.

Фінансове господарство військової частини — одна з найважливіших складових фінансово-економічної служби Збройних Сил України, тому що військові частини є безпосередніми витрачальниками значної частини грошових коштів що виділяються на оборону країни.

Отже, фінансове забезпечення військової частини — це сукупність заходів, що виражають фінансові відносини по задоволенню фінансовими ресурсами, які необхідні для забезпечення постійної бойової готовності, а також по контролю за їх використанням.

Фінансове забезпечення військової частини є складовою військового господарства.

Фінансово-економічна служба, як частина всієї системи забезпечуючих органів Збройних Сил, має деякі особливості та певну самостійність відносно інших забезпечуючих служб. Фінансово-економічна служба здійснює фінансовий контроль за господарською діяльністю військ, за виконанням забезпечуючими службами фінансово-господарського законодавства та завдань командування по використанню грошових коштів.

Фінансове господарство військової частини тісно пов’язане з господарством країни.

Сфери діяльності в Міністерстві оборони мають свої особливості фінансового забезпечення. Разом з тим їм властиві і загальні риси, які визначаються призначенням армії та флоту і характером військового споживання в умовах держави. Ці загальні риси формують принципи фінансового забезпечення бойової готовності військ.

Категорія “принцип” означає основне правило, основну вимогу, яка відображає найзагальніші, найбільш стійкі риси у прояві існуючих закономірностей. В принципах узагальнений досвід фінансового забезпечення, що виправдав себе.

Багаторічний досвід фінансового забезпечення армії і флоту, в тому числі в роки Великої Вітчизняної війни, дозволяє відокремити три основних принципи фінансового забезпечення (хоча Збройні Сили України самостійно створені недавно, їх фінансове забезпечення в основному не змінювалося):

• централізація фінансового забезпечення;

• єдність та узгодженість роботи фінансово-економічної служби армії та флоту з фінансовою системою країни;

• обов’язкова відповідність організації фінансового забезпечення особливостям армії і флоту, специфічним завданням військ в умовах бойової діяльності.

Перший принципорганізації фінансового забезпечення — централізація фінансового забезпечення має в основі принцип централізованого керівництва обороною країни та Міністерством оборони. Ця єдність знаходить свій вираз в чіткому розмежуванні органів військового керівництва, в безумовній підлеглості нижчестоящих інстанцій вищим, в забезпеченні суворої організованості і дисципліни в армії і на флоті.

Єдине централізоване керівництво обороною країни полягає в тому, що питання його організації, будівництва Збройних сил вирішують вищі органи нашої держави – Президент та Верховна Рада України. Безпосереднє керівництво Збройними силами, в тому числі і фінансовим забезпеченням, покладене на Міністра оборони України.

Централізація фінансових ресурсів та керівництво фінансовим забезпеченням дозволяє :

• оперативно вирішувати питання фінансування військ та спрямовувати фінансові ресурси на вирішення головних задач;

• оперативно маневрувати грошовими коштами та найефективніше їх використовувати;

• забезпечувати єдність порядку і правил фінансового забезпечення військ;

• здійснювати постійний контроль за економним та доцільним витрачанням грошових коштів.

Другий принципорганізації фінансового забезпечення — єдність і узгодженість роботи фінансово-економічної служби армії та флоту з фінансовою системою країни. Цей принцип є похідним від функції держави здійснювати оборону країни, а також від загальної задачі фінансової системи країни та фінансів Збройних Сил по фінансовому забезпеченню армії та флоту. В основі цього принципу лежить також і те, що фінанси Збройних Сил – це підсистема фінансів України. Тому у фінансово-економічній службі Міністерства оборони України використовують деякі форми і методи роботи фінансових органів країни: здійснення кошторисно-фінансового планування, внутрішньовідомчого фінансового контролю, розвиток госпрозрахунку в промисловості та будівництві, застосування безготівкових і готівкових розрахунків.

Все це свідчить про те, що фінансове забезпечення Збройних Сил є частиною фінансової системи країни.

Забезпечення Збройних Сил матеріальними та фінансовими ресурсами здійснюється через систему економічних грошових відносин з використанням таких економічних категорій, як гроші, ціна, норми, фінанси і інші.

Держава, враховуючи умови міжнародних відносин та характер сучасної війни, визначає рівень витрат на оборону країни. Щорічно з державного бюджету України призначаються необхідні суми на фінансування потреб Збройних Сил. Однак, варто відмітити, що кризові явища в економіці неминуче створюють проблеми у фінансуванні Збройних Сил. На сьогодні об’єм фінансування оборони країни складає близько 20% від необхідного рівня. Це викликало значне зниження витрат на загальногосподарські потреби, бойову підготовку та інші. Призначені кошти направляються в основному на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, оплату поставок озброєння та військової техніки, на оплату продовольства, пального, тобто на підтримку життєдіяльності військ.

Такі явища, безумовно, не носять постійного характеру, тому що це теоретичні положення, орієнтовані на нормальні умови функціонування економіки.

Третій принцип— обов’язкова відповідність організації фінансового забезпечення особливостям діяльності та специфіці завдань, що вирішуються Міністерством оборони.

Організація фінансового забезпечення в армії і на флоті будується, виходячи з вимог Президента та Уряду, Міністра оборони України щодо постійної бойової готовності армії і флоту, їх мобільності, маневреності, гнучкості. Окремі види діяльності фінансово-економічної служби Міністерства оборони України складають державну і військову таємницю. Виходячи з цього, фінансово-економічна служба поряд з єдністю має і ряд особливостей, порівняно з діяльністю фінансової системи країни.

Особливості фінансового забезпечення в Міністерстві оборони України полягають у тому, що на фінансово-економічну службу покладено ряд функцій, які в господарстві України виконують не фінансові органи, а управління казначейств, банків, органи соціального та пенсійного забезпечення. До таких функцій відносяться:

• фінансовий контроль за витратами фондів грошового забезпечення і заробітної плати. В господарстві Держави цю функцію виконують установи банку;

• фінансування і контроль за капітальним будівництвом в Міністерстві оборони України. В господарстві України цю функцію виконує Промінвестбудбанк.

• призначення пенсій офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям за контрактом, військовослужбовцям-жінкам та їх сім’ям. В господарстві Держави цю функцію виконують органи соціального забезпечення;

• фінансове забезпечення в Міністерств оборони будується з врахуванням єдності, суворої військової дисципліни, дотриманням режиму таємності, та має здійснюватися в будь-яких умовах життя та діяльності військ, в тому числі в польових умовах, у віддалених від баз районах і при веденні бойових дій.

Збройні Сили України отримують все необхідне з господарства країни. Основним завданням при цьому є постійна підтримка матеріального оснащення Збройних сил на відповідному рівні.

Основним джерелом, яке забезпечує Збройні Сили України, є державний бюджет. Витрати на утримання армії та флоту здійснюються за кошторисом Міністерства оборони України, який є складовою частиною Державного бюджету України.

Частина коштів за кошторисом Міністерства оборони України витрачається спеціалізовано: оплата озброєння, техніки, військового майна, продовольства, які отримуються від господарства Держави. Розрахунки за майно, що поставляється централізовано, здійснюють головні та центральні забезпечуючі управління Міністерства оборони України через Головне фінансово-економічне управління. Деякі види майна та продовольства замовляються та оплачуються фінансовими органами забезпечуючих управлінь.

Озброєння, майно та продовольство, яке заготовлене та оплачене централізовано оперативним командуванням, видами Збройних Сил, відпускається відповідними забезпечуючими органами військовим частинам в натуральному вигляді, без оплати з боку військової частини.

Таким чином, першим видом забезпечення військових частин є натуральне забезпечення технікою, озброєнням та майном.

Друга частина коштів за кошторисом Міністерства оборони України відпускається в розпорядження командирів військових частин на витрати, пов’язані з бойовою і гуманітарною підготовкою і утриманням особового складу, з експлуатацією і ремонтом озброєння і техніки. Військовим частинам відпускаються кошти на виплату грошового забезпечення і заробітної плати особовому складу, на оплату різних послуг, які військові частини отримують від підприємств і організацій, а також на придбання майна та матеріалів, заготівля яких централізовано неможлива або недоцільна.

Тож, другим видом забезпечення потреб військових частин є відпуск грошових коштів за кошторисом Міністерства оборони України. Грошові витрати, що здійснюються безпосередньо у військових частинах, є частиною асигнувань на утримання Збройних сил. В умовах військового часу доля централізованих витрат зростає. В мирний час, навпаки, збільшується доля витрат, що здійснюється безпосередньо у військах.

Забезпечення потреб військових частин на бойову та гуманітарну підготовку, господарські та культурно-побутові потреби, утримання та експлуатація озброєння, бойової техніки та майна здійснюється відповідними головними та центральними управліннями Міністерства оборони України, управліннями відділами видів Збройних Сил, оперативного командування, штатів і табелів до штатів відпуску матеріальних цінностей в натуральній формі або шляхом відпуску грошових коштів.