Розділ IX. Матеріальна відповідальність військовослужбовців та працівників за шкоду, заподіяну державі

1. Сутність та загальні положення матеріальної відповідальності військовослужбовців та працівників за шкоду, заподіяну державі

Народ, Верховна Рада України, незважаючи на різні складності, вже зробили немало для того, щоб Україна стала суверенною, незалежною і правовою державою, щоб її громадяни мали реальні гарантії реалізації своїх законних прав і свобод, захисту відповідних інтересів.

Для нормального життя будь-якого суспільства необхідний певний порядок, урегульованість суспільних відносин, які досягаються за допомогою соціальних норм, визначаючих правила поведінки людей. Однак ці норми діють лише тоді, коли вони виконуються. Необхідність погодження кожним членом суспільства своїх дій з встановленими в ньому правилами поведінки, а також усвідомлення ним можливості несприятливих наслідків в разі порушення цих правил зумовлює існування такого суспільного явища, як соціальна, юридична, адміністративна, кримінальна та матеріальна відповідальність. Уважно розглянемо матеріальну відповідальність .

Під матеріальною відповідальністю слід розуміти встановлений законом обов’язок винної особи відшкодувати у грошовій формі, повністю або частково, нанесені ним державі матеріальні збитки.

Розміри і порядок відшкодування матеріальних збитків залежать від форми провини, характеру і цінності втраченого або пошкодженого майна. Військовослужбовці, працівники, які нанесли збитки державі, можуть добровільно відшкодувати їх повністю або частково.

Військовослужбовці та працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі тих збитків, які вони нанесли державі у випадках: навмисного знищення, зіпсування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення збитків іншими навмисними діями, приписок фактично невиконаних робіт у нарядах та інших документах, перекручування у звітах, обдурювання держави в інших формах; нестачі, а також знищення або псування військового майна, наданого їм під звіт для зберігання, перевезення, видавання, користування або інших цілей, вчинення збитків особою, яка знаходилася в нетверезому стані, вчинення збитків дією (бездіяльністю), яка містить в собі ознаки діяння, що переслідуються в кримінальному порядку.

Крім того матеріальна відповідальність працівника полягає у зобов’язанні ним відшкодувати шкоду, завдану військовій частині невиконанням зобов’язань по договору. Матеріальна відповідальність є самостійним видом відповідальності згідно трудового права і настає незалежно від притягнення винної особи за нанесені збитки до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність- це один з видів юридичної відповідальності, яка складається з взаємних обов’язків двох сторін відшкодувати винною стороною збитки, спричинені при виконанні службових і трудових обов’язків, у встановлених законодавством розмірах і порядку. Матеріальна відповідальність настає у разі неналежного виконання конституційного обов’язку - бережливо ставитися до державного добра - що конкретизоване в законодавчих актах. “Положення про матеріальну відповідальність працівників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації” і “Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі” - Це законодавство зобов’язує відшкодувати винних осіб збитки, спричинені з їх вини, і встановлює певні обмеження їх матеріальної відповідальності, а також порядок її відшкодування. Відповідальність, як правило, обмежується певною частиною грошового забезпечення, заробітної плати винної особи, що передбачає гарантії збереження грошового забезпечення, заробітної плати. З іншого боку законодавство зобов’язує адміністрацію створити умови, необхідні для нормальної праці і забезпечення порядку зберігання військового майна. Тобто законодавство намагається захищати права і інтереси обох сторін:

• забезпечує охорону власності;

• зміцнює трудову дисципліну;

• охороняє грошове забезпечення заробітну плату від необґрунтованих утримань.

Згідно з Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі визначені суб’єкти матеріальної відповідальності: військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, які винні у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов’язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями, іншими нормативними актами.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти строкової військової служби, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України.

Відповідно до Основного закону України - Конституції та інших актів законодавства військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна - притягуються до матеріальної відповідальності і це не звільняє їх від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної, кримінальної відповідальності.

У разі спричинення шкоди під час виконання службових обов’язків - підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. У випадку, коли шкоду заподіяли державі не під час виконання службових обов’язків - головним керівним документом є цивільне законодавство України, яке визначає підстави і порядок притягнення. Але у цих двох випадках матеріальна відповідальність наступає тільки при наявності чотирьох умов:

1.Заподіяння прямої дійсної шкоди. Пряма дійсна шкода - це шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою, незаконним використанням військового майна, погіршенням його цінності, що спричинило додаткові витрати військової частини для відновлення, придбання майна або інших матеріальних цінностей. У цьому випадку головним об’єктом є військове майно. Військове майно - це державне майно, закріплене за військовою частиною, установою, організацією, підприємством, та військово-навчальними закладами. Поняття військове майно включає в себе: всі види озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітнє, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно і кошти.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, працівники відповідають за пряму дійсну шкоду, тобто за збитки нанесені пошкодженням майна, втратою, розкраданням, знищенням. Пошкодженням військового майна називається така його зіпсованість, внаслідок якої зменшилась чи погіршилась його якість, цінність і воно тимчасово не може використовуватися за своїм призначенням. Пошкоджене майно може бути відновленим, але це потребує значних витрат коштів і часу.

Під знищенням військового майна розуміється повне зіпсування майна, приведення його до такого стану, в якому воно вже не може використовуватися за своїм призначенням через повну втрату своїх властивостей і не може бути поновленим. Тобто майно доводиться до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення військове майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

2.Протиправність поведінки військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, а також працівників. Протиправною визначається така поведінка (дія або бездіяльність)військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного, працівника, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов’язки. Бездіяльність може бути визнана протиправною у випадку, коли на військовослужбовця чи на призваного на військові збори військовозобов’язаного покладені обов’язки здійснення певних дій. Ці обов’язки встановлені законами, постановами, військовими статутами, порадниками, іншими нормативними актами. Винною дією вважається таке протиправне діяння або бездіяльність, яка скоєна (вчинена) умисно чи з необережності. Якщо працівник, військовослужбовець у зв’язку з нанесенням збитків притягнений до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, то це вже є доказом протиправності його поведінки.

3. Наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди. В законі немає визначення поняттю причинного зв’язку. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, працівники - несуть матеріальну відповідальність лише у випадку спричинення ними збитку. Це означає, що відповідальність наступає тільки за збитки, які є об’єктивними наслідками діяльності (або бездіяльності) військовослужбовців та працівників. Для встановлення такого зв’язку необхідно вивчити фактичні обставини справи і виявити причини, які вплинули на появу збитків. Встановлення причинного зв’язку повинно підтверджувати, що збитки причинені саме цим військовослужбовцем, працівником.

4. Наявність вини у заподіянні шкоди. Без вини немає відповідальності. Виною є різна протиправна поведінка військовослужбовця, працівника, яка здійснена умисно чи з необережності. Тобто військовослужбовець несе відповідальність не тільки за навмисне спричинення збитків, але й внаслідок необережного ставлення до справи. У разі умисного спричинення збитків військовослужбовець, або службовець визнає протиправність своєї поведінки, передбачає наслідки і навмисно здійснює ці дії.

При нанесенні збитків внаслідок необережності військовослужбовець, працівник передбачає можливість початку негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховує що їх не буде або не передбачає можливості початку наслідків, хоча повинен і міг би передбачити.

Є певні обставини, що виключають матеріальну відповідальність:

• завдана шкода є наслідком дії непереборної сили;

• винна особа не встановлена;

• смерть винної особи;

• шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника або виправданого в конкретних умовах службового ризику або правомірних дій.

Згідно чинного законодавства суб’єктом матеріальної відповідальності може бути тільки працівник, який знаходиться в трудових відносинах з військовою частиною, підприємством, організацією, установою, яким нанесені збитки. Тобто головною особливістю матеріальної відповідальності є зв’язок трудовими відносинами. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну військовій частині, підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладанні матеріальної відповідальності права і інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством. Положення про матеріальну відповідальність працівників за збитки, спричинені військовій частині, підприємству, установі, організації - це законодавчий акт, де найбільш повно викладені основні правила і вимоги матеріальної відповідальності працівників.

Законодавство про матеріальну відповідальність зобов’язує працівників покрити шкоду, заподіяну ними військовій частині, підприємству, організації і одночасно встановлює межі його матеріальної відповідальності і порядок відшкодування збитків. Також зобов’язує адміністрацію створювати певні умови, необхідні для нормальної праці і забезпечення повного збереження майна наданого під звіт. Тобто законодавство захищає інтереси як військової частини, підприємства, так працівника.

З метою уникнення всіх дій, які наносять збитки державі в кожній військовій частині командир частини повинен проводити постійну роботу. Мета цієї роботи – закрити усі канали, по яких наноситься шкода військовому майну, техніки. Відповідальність за проведення такої роботи лежить на командирі частини. Вона проявляється у заходах по:

• організації та плануванні заходів, спрямованих на покращення виховання військовослужбовців і працівників у дусі точного дотримання законів, дбайливого ставлення до військового майна;

• покращенню роботи з господарськими кадрами, матеріально відповідальними особами (підбір, перевірка, підготовка, виховання);

• покращенню контрольно-ревізійної роботи у військах по дотриманню законів про охорону військового майна;

• усуненню недоліків в організації служби військ у несенні вартової, внутрішньої служби;

• прийнятті конкретних заходів щодо усунення недоліків у зберіганні обліку військового майна, обладнанні складських приміщень .

Необхідно також більше уваги приділяти вихованню майбутніх офіцерів господарчих служб у військових інститутах, академіях, особливо їх правовій підготовці. Обґрунтовано пропонується не призначати на адміністративно-господарчі посади осіб, які хоча й мають спеціальні знання, але не знають норм права, з якими їм доведеться зіткнутися по службі .

Важливу роль у системі цих заходів відіграє діяльність контрольно – ревізійних органів. Вони призначені для розкриття явних недоліків у господарській діяльності, порушень законів про охорону військового майна, зловживань посадових осіб, форм і методів злочинної діяльності і внесення своїх пропозицій про заходи щодо усунення обставин, які сприяють розкраданню.

Допомогу в цій роботі штатним контрольно-ревізійним органам повинні надавати внутрішні перевірочні комісії, які мають великі можливості оперативного своєчасного виявлення і усунення різного роду посягань на військове майно.

Також є ряд організаційних заходів, які спрямовані на збереження військового майна і боротьбу з розкраданням:

• збори командирів частин та їх заступників по тилу, начальників баз, складів, фінансових органів, керівного складу управління торгівлі;

• методичні конференції з офіцерами фінансово-економічної та служб тилу з питань покращення й удосконалення контрольно-ревізійної роботи;

• збори головних (старших) бухгалтерів і юрисконсультів установ, організацій підприємств з питань посилення уваги до збереження військового майна та його більш економного використання;

• науково-практичні конференції, наради з правових питань по відшкодуванню збитків;

• узагальнення недоліків у роботі молодих спеціалістів господарських служб і прийняття заходів щодо їх усунення.

Важливе значення мають заходи, що приймаються командуванням щодо усунення конкретних обставин, зумовлюючих розкрадання військового майна. Такі заходи можуть прийматися у зв’язку із розслідуванням і розглядом у суді конкретних кримінальних справ про розкрадання військового майна, за поданням військових прокурорів чи по приватним визначенням військових трибуналів, а також по актам ревізій чи матеріалам прокурорських перевірок. Ці заходи можуть торкатися різноманітних сторін життєдіяльності військ.

Заходи правового характеру полягають в удосконаленні правового регулювання військових відносин, що виникають з приводу охорони і збереження військового майна, а також у застосуванні заходів кримінального покарання осіб, які скоїли злочин.