3. Планування і фінансування бойової підготовки

Головним документом для планування бойової підготовки в Збройних Силах є наказ Міністра оборони України, в якому визначаються задачі, які стоять перед Збройними Силами по бойовій підготовці.

В частинах бойова підготовка планується на період навчання – зимовий, літній (в частинах сил протиповітряної оборони, на навчальний рік по періодам) з уточненням завдань на кожний місяць. В полках, батальйонах (дивізіонах) розробляється місячний план бойової підготовки і тематичний розклад годин по предметам навчання на період.

Крім плану бойової підготовки в частинах розробляються і інші планові документи пов’язані з бойовою підготовкою. Головне місце серед документів, які розробляються, належить плану бойової підготовки.

План бойової підготовки – це службовий документ в якому відображається система заходів по вихованню особового складу, бойовому узгодженню підрозділів та частин на підставі програм бойової підготовки, а також планів матеріально технічного-забезпечення навчальних заходів.

При складанні планів бойової підготовки на наступний рік важливо визначити забезпеченість їх матеріальними і грошовими ресурсами. Потреба і порядок забезпечення заходів, передбачених планом бойової підготовки, визначається річним господарським планом. В ньому передбачаються заходи і роботи, необхідні для виконання службами матеріально-технічного забезпечення (продовольча, речова, медична, палива та пально-мастильних матеріалів, бронетанкової, автомобільної, зв’язку та інших). В плані вказується обсяг робіт та час їх виконання, потреба в робочій силі, матеріальних і грошових коштах, джерело задоволення цих потреб.

Фінансове планування заходів бойової підготовки включає довгострокове фінансове планування і річне фінансове планування. Довгострокове фінансове планування передбачає участь управління бойової підготовки в складанні плану фінансово-економічного обґрунтування заходів будівництва та розвитку військ на 10 років, в якому приймає участь військова частина. При участі в річному фінансовому плануванні, управління бойової підготовки видів Збройних Сил, оперативних командувань, розглядають фінансове обґрунтування програми бойової підготовки на рік.

Основними задачами фінансового планування витрат на бойову підготовку є:

• правильне визначення потреби в грошових коштах на бойову підготовку;

• своєчасне складання фінансово-планових документів і представлення їх забезпечуючому фінансовому органу, а також подання даних про витрати на бойову підготовку в відповідні управління бойової підготовки;

• своєчасне витребування грошових коштів на бойову підготовку;

• своєчасне фінансування заходів бойової підготовки;

• планове, господарсько-цільове і економне використання отриманих грошових коштів на бойову підготовку.

У військах при фінансовому плануванні заступник командира частини або начальник штабу подає помічнику командира військової частини-начальнику фінансово-економічної служби частини для урахування в кошторисі доходів і видатків на рік розрахунок форми – 1/фс про необхідні кошти на бойову підготовку. Помічник командира військової частини-начальник фінансово-економічної служби перед усім перевіряє економне обґрунтування коштів, що витребуються. Потім цей розрахунок затверджується командиром військової частини. Складений кошторис доходів і видатків, разом з пояснювальною запискою, розрахунками і іншими фінансово-плановими документами подається забезпечуючому фінансовому органу до 3 травня поточного року. Одночасно подаються відповідні заявки в вищестоячі управління бойової підготовки на витребувані суми.

Витрати на бойову підготовку військової частини включають грошові кошти на утворення, утримання і вдосконалення навчальної матеріально-технічної бази бойової підготовки.

Потреба в асигнуваннях на спорудження навчальних об’єктів бойової підготовки, що знову будуються, визначається на основі річного плану спорудження цих об’єктів і містить дані про переліки об’єктів, що плануються до спорудження, термінах виконання робіт і кошторисної вартості цих об’єктів. На утримання і ремонт діючих навчальних об’єктів потреба в асигнуваннях планується з обліком стану цих об’єктів і аналізу фактичних витрат на ті цілі в минулі роки. Потреба в коштах на обладнання і утримання навчальних класів обчислюється методом, аналогічним визначенню потреби в коштах на спорудження і утримання навчальних об’єктів.

Для визначення потреби в коштах на навчальні витрати за основу приймається чисельність особового складу і фактичні витрати за минулий час.

Планування витрат на бойову підготовку частини відбувається в процесі виконання кошторису Міністерства оборони, так як кошториси доходів і видатків військових частин впливають на розподіл отриманих коштів згідно Закону “Про Державний бюджет України ” від Міністерства фінансів.

В процесі складання кошторису Міністерства оборони загальна річна потреба в асигнуваннях на бойову підготовку планується в Головному управлінні бойової підготовки.

Обсяг асигнувань на утримання діючих учбових об’єктів бойової підготовки визначається на підставі аналізу річних звітів розпорядників коштів другого ступеня про кількість і технічний стан навчальних об’єктів і витрат на їх утримання в минулі роки. При цьому використовуються середньорічні норми видатків грошових коштів на утримання одного об’єкту, врахованих по фактичним витратам за кілька років. Асигнування на нормовані витрати (по тактичній підготовці, на проведення зборів) визначаються виходячи з чисельності особового складу, кількості і тривалості навчальних зборів, чисельності притягнутих до них військовослужбовців, норм грошових витрат.

Як вже відмічалось, обґрунтовані розрахунки потреб в асигнуваннях на бойову підготовку видів Збройних Сил України, оперативних командувань надсилаються в Головне Фінансово-економічне управління та Головне управління бойової підготовки Міністерства оборони України, де вони перевіряються, аналізуються і при необхідності коригуються. Прийняті показники розрахунків включаються в проект кошторису Міністерства оборони України.

Планування асигнувань на створення навчальних об’єктів бойової підготовки робиться на підставі розвитку та вдосконалення учбово-матеріальної бази. Управління бойовою підготовкою видів Збройних Сил, оперативних командувань, володіючи даними про будівництво нових об’єктів і вартості їх спорудження, визначає потребу в коштах по цьому виду витрат.

Обсяг асигнувань на утримання діючих об’єктів навчально-матеріальної бази визначається на основі аналізу щорічних повідомлень оперативних командувань, видів Збройних Сил про наявність і технічний стан навчальних об’єктів і витрат на їхнє утримання за минулі роки. При цьому використовуються середньо розрахункові норми витрат коштів на утримання одного об’єкта, які обчислюються по фактичним витратам за декілька років.

Асигнування на нормовані витрати (по тактичній, стройовій та вогневій підготовці, на проведення зборів) визначаються виходячи з чисельності особового складу, кількості і тривалості навчальних зборів, чисельності військовослужбовців що залучаються на них, норм грошових витрат.

При плануванні витрат на проведення навчань і деяких інших заходів враховуються їх кількість, середні витрати на один захід щодо досвіду ряду попередніх років.

Розрахунки потреби в асигнуваннях по окремим видам витрат управліннями бойової підготовки видів Збройних Сил, оперативних командувань, використовуються при упорядкуванні річних кошторисів доходів і видатків на бойову підготовку по закріпленим за ними КПКВ, КЕКВ та статтям кошторису Міністерства оборони.

Як вже відмічалося, в процесі виконання кошторису Міністерства оборони в плануванні витрат на бойову підготовку беруть участь крім центральних управлінь, органи бойової підготовки і фінансово-економічні служби військових частин.

Для військових частин підставами для розрахунку потреби в коштах є накази, директиви і вказівки з бойової підготовки Міністра оборони України, командувача оперативним командуванням, головнокомандувача видом Збройних Сил, начальника відповідного управління бойової підготовки, плани бойової підготовки, розвитку і удосконалення навчально-матеріальної бази, проект річного плану спорудження навчальних об’єктів бойової підготовки; дані про контингент і чисельність особового складу; норми грошових витрат (по нормованих видах витрат); норми витрат матеріальних засобів, ціни на матеріали, тарифи та послуги; дані про фактичні витрати за минулі роки й очікувані витрати в поточному році; матеріали контрольно-ревізійної роботи.

В процесі планування асигнувань на бойову підготовку здійснюється аналіз економічної обґрунтованості сум, що запрошуються військовими частинами від забезпечуючого фінансового органу. Перевіряються розрахунки і пояснювальні записки військових частин з погляду повноти включення в кошторис доходів і видатків сум на всі планові документи по бойовій підготовці, у тому числі по планах оперативного командування, виду Збройних Сил; обґрунтування потреби, що перевищує фактичні витрати в попередні роки і призначення на поточний рік; відповідність сум по нормованим видам витрат. В ході аналізу виключається з планових витрат вартість матеріалів і устаткування, що поставляються в натурі або виготовлених силами особового складу, уточнюється повнота притягнення внутрішніх резервів військових частин.

Методика визначення потреби в коштах на бойову підготовку залежить також від конкретних видів запланованих витрат. На спорудження нових навчальних об’єктів план спорудження цих об’єктів, що містить дані про найменування, кількості і кошторисній вартості об’єктів, термінах виконання робіт, враховуються розроблені управліннями бойової підготовки видів Збройних Сил, оперативних командувань норми витрат матеріалів на основні будівельні роботи, орієнтована вартість навчальних об’єктів і їх окремих елементів. При плануванні спорудження навчальних об’єктів приймаються до уваги оперативно-тактичні вимоги, технічні можливості кожного об’єкта і їх економічні показники: співвідношення матеріальних і грошових витрат на спорудження і утримання об’єктів із витратами при військових навчаннях з використанням штатної техніки та озброєння, рівень питомих витрат на одного військовослужбовця, якого навчають на даному навчальному об’єкті й інше.

Планування потреби в коштах на утримання та ремонт діючих навчальних об’єктів здійснюється шляхом розрахунку з обліком ряду чинників, що впливають на рівень цього виду витрат: номенклатури і характеру навчальних об’єктів, їх початкової вартості, технічного стану, терміну з моменту введення в експлуатацію, географічних, кліматичних і інших умов експлуатації кожного об’єкта. При цьому може бути застосований метод питомих статистичних показників і потреба в коштах визначена по формулі:

З = (Сп) х (Кс)

де З - вартість утримання і ремонту (експлуатації);

Сп - початкова вартість навчальних об’єктів;

Кс - коефіцієнт, отриманий шляхом відпрацювання статистичних даних про витрати на утримання навчальних об’єктів і який характеризує частки цих витрат у початковій вартості об’єктів з обліком часу їх експлуатації.

Потреба в коштах на тактичну, вогневу та стройову підготовку, витрати по яким визначаються нормативним методом на основі кошторисів доходів і видатків та розрахунків військових частин з ретельною перевіркою обґрунтованості сум.

До суми асигнувань на фінансування бойової підготовки, що розраховуються військовими частинами додаються кошти, необхідні для забезпечення заходів щодо планів вищестоячого командування (на проведення зборів, показних і інших тактичних і тактико-спеціальних навчань і т. п.). Їх потреба розраховується методом прямого рахунку виходячи з видів і кількісних показників запланованих заходів, норм грошових витрат або середніх витрат на один захід щодо досвіду минулих років.

Особливістю фінансування бойової підготовки є витребування і використання титульних асигнувань на придбання матеріалів, устаткування й інструментів для спорудження навчальних об’єктів. Метод титульного (цільового) фінансування витрат дозволяє зосереджувати фінансові ресурси на рішення конкретних завдань розвитку навчально-матеріальної бази, більш ефективно використовувати матеріальні ресурси і кошти.

Фінансування бойової підготовки військових частин в мирний час здійснюється в міру надходження грошових коштів Головному Фінансово-економічному управлінню Міністерства оборони України від Міністерства фінансів за схемою:

Міністерство фінансівМіністерство оборониоперативне командування (вид Збройних Сил)військова частина

Забезпечуючий фінансовий орган за рахунок річних призначень на бойову підготовку за загальним фондом Державного бюджету здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин в установах Державного казначейства України.

Титульні асигнування на спорудження навчальних об’єктів військової частини встановлюються управлінням бойової підготовки виду Збройних Сил, оперативного командування після подання від військових частин та розгляду проектів річних планів спорудження і капітального ремонту навчальних об’єктів, даних про стан навчально-матеріальної бази і заявок на кошти. Головне Фінансово-економічне управління повідомляє командуванню загальну суму коштів на бойову підготовку, а управління бойової підготовки уточнюють суми та титульні асигнування з вказівкою порядку їх використання.

Відповідно до отриманих призначень коштів управління бойової підготовки видів Збройних Сил і оперативних командувань розробляють річний план спорудження і капітального ремонту навчальних об’єктів.

У плані передбачається спорудження навчальних об’єктів, реконструкція об’єктів, терміни виконання та кошторисна вартість робіт, обсяг виділених грошових коштів і матеріальних засобів. Кошторисна вартість об’єктів вказується в плані без вартості устаткування і комплектуючих виробів, одержуваних з центру без оплати, а також без вартості робочої сили, тому що всі роботи по спорудженню об’єктів повинні виконуватися особовим складом. План спорудження і капітального ремонту навчальних об’єктів бойової підготовки затверджується головнокомандувачем виду Збройних Сил і командувачем оперативного командування, витяги з плану доводяться командирам військових частин. Управління бойової підготовки оперативних командувань, видів Збройних Сил в загальній сумі призначених коштів вказують суму титульних асигнувань на спорудження запланованих навчальних об’єктів у розмірі їх кошторисної вартості за відрахуванням вартості матеріальних засобів, що виділяються військовій частині.

Титульні асигнування військовим частинам затверджуються в залежності від того, який конкретно з передбачених об’єктів визначений до спорудження даною військовою частиною. Розмір титульних асигнувань буде залежати від кошторисної вартості об’єкта, що споруджується, за вирахуванням вартості матеріалів, одержаних безоплатно від забезпечуючих органів та заготовлених на місці силами особового складу, а також вартості робочої сили.

Фінансування витрат на бойову підготовку, у тому числі на спорудження навчальних об’єктів здійснюється діючим порядком.

У жовтні поточного року посадова особа відповідальна за бойову підготовку сумісно з начальником фінансового органу на підставі фактично здійснених з початку року видатків за загальним фондом бюджету по кодам програмної (1030), економічної класифікації витрат (1111, 1150) і статтями кошторису Міністерства оборони та очікуваних витрат до кінця року на бойову підготовку, в тому числі на спорудження об’єктів, уточнюють потребу військових частин в коштах на цю мету.

На визначену потребу в коштах на бойову підготовку до кінця року військова частина не пізніше 3 листопада поточного року подає, в складі загальних витрат, забезпечуючому фінансовому органу відповідну заявку (форма 9/фс). У випадку, коли фактична потреба в коштах на бойову підготовку буде перевищувати суми, які підлягають виділенню частині в рахунок річних призначень, відповідальні особи за бойову підготовку складають на додаткові суми розрахунки за формою 1/фс. На суми, які до кінця року використані не будуть, військова частина зменшує річні призначення на бойову підготовку за відповідним кодом програмної, економічної класифікації видатків і статтям кошторису Міністерства оборони і подає до забезпечуючого фінансового органу донесення про зменшення призначень (форма 10/фс).