Облік операцій на рахунках вищестоячих розпорядників бюджетних коштів
Обсяги лімітів бюджетних зобов’язань та фінансування, доведені витратними розкладами головного (вищестоячого) розпорядника коштів, та їх розподілення між нижчестоячими розпорядниками належать до відображення на відповідних рахунках в резерві показників бюджетної класифікації України.
При надходженні грошових коштів від головного (вищестоячого) розпорядника коштів орган Державного казначейства в день їх надходження відображає доведені обсяги лімітів бюджетних зобов’язань і фінансування на рахунках нижчестоячого розпорядника коштів і не пізніше наступного операційного дня видає витяг з його рахунку з додатком копії витратного розкладу, що надійшов, з відміткою органу казначейства.
Нижчестоячий розпорядник коштів подає в орган Державного казначейства складені ним витратні розклади по розподіленню обсягів лімітів бюджетних зобов’язань і фінансування між військовими частинами, що знаходяться у його віданні. Витратні розклади подаються в двох примірниках, з яких перший примірник, оформлений підписами і печаткою нижчестоячого розпорядника коштів, залишається в органі Державного казначейства, а другий повертається нижчестоячому розпоряднику коштів після виконання.
Витратні розклади нижчестоячих розпорядників коштів направляються відповідному органу Державного казначейства по місцю відкриття рахунку військової частини.
Нижчестоячі розпорядники коштів та органи Державного казначейства не можуть вносити зміни у витратні розклади вищестоячих розпорядників коштів.
Органи Державного казначейства не пізніше наступного операційного дня після отримання витратних розкладів, враховують їх на рахунках відповідних нижчестоячих розпорядників коштів.
У випадку прийняття рішення про продовження періоду використання обсягів лімітів бюджетних зобов’язань і фінансування попереднього бюджетного року в поточному році, вони підлягають відокремленому обліку на рахунках розпорядників коштів.
По закінченню місяця, не пізніше 5-го числа поточного місяця, розпорядники коштів і відповідні органи Державного казначейства здійснюють звірку облікових даних на рахунках надійшовших і розподілених обсягів лімітів бюджетних зобов’язань і фінансування. Звірка проводиться шляхом надання розпоряднику коштів копії рахунку на паперовому носії, складеній на 1-е число місяця, наступного за звітним, і сформованій наростаючим підсумком з початку року.
Облік операцій на рахунках, відкритих органом Державного казначейства, здійснюється в аналогічному порядку. Записи на рахунках органів Державного казначейства проводиться на підставі витратних розкладів вищестоячого органу Державного казначейства.
Глава xіі. Шляхи підвищення ефективності використання матеріальних засобів та грошових коштів, що виділяються на утримання Збройних Сил
1. Сутність проблеми ефективності використання матеріальних та грошових коштів
Проблеми підвищення ефективності і якості економічного прогресу мають винятково важливе значення не тільки в народногосподарському, але й у військовому будівництві. Вони мають свою специфіку і потребують врахування особливостей сфери оборони.
Серед найактуальніших проблем оборонної економіки одне з перших місць посідає питання ефективності використання коштів, передбачених на потреби оборони.
Можна стверджувати, що ця проблема існує відтоді, відколи існують армії. Здавна визначались правила обліку і звітності у справі постачання армії. Адже якщо гроші - кров економіки, то це правило повною мірою стосується й оборонної сфери. У міру збільшення оборонних витрат - ефективність їх використання набуває все більшого суспільного значення. Особливо ця проблема актуальна для України, оскільки в нашій країні не вдається забезпечити достатнє фінансування оборонного бюджету.
Проблема ефективності використання коштів, передбачених на потреби оборони, специфічна. В ній поєднуються не тільки економічні, але й політичні, та військові інтереси і фактори. Кінцевий результат, якого необхідно досягти, за своїм характером є результатом політичним або військовим, або тим і іншим водночас. І хоча використання коштів на оборону має також економічну суть, оскільки це за будь-яких обставин відображається на розвитку продуктивних сил та добробуті народу, але безпосередньо ці витрати мають особливості в порівнянні з економічними господарськими витратами. Ці витрати розглядаються як ціна отриманогополітичного або військового ефекту.
У сфері оборони доводиться порівнювати не витрати з результатом безпосередньо або з варіантами досягнення заданої мети по витратах (мінімізація витрат), а виходячи з визначених витрат вибирати ту ціль, яка із можливих підходить найбільше (максимізаціярезультату).
Проблема ефективності використання матеріальних та грошових коштів, які виділяються на оборону, являється комплексною і потребує:
системного підходу;
суворої субординації за ступенем важливості;
дотримання певної послідовності рішень;
чіткої і узгодженої системи критеріїв з урахуванням специфіки задач, які вирішуються на різних рівнях економічного забезпечення оборони.
Вищезазначена проблема ефективності має свої особливості на кожному рівні і в кожній ланці економічного забезпечення оборони. На вищому рівні вона має розглядатись з урахуванням всієї сукупності суспільних потреб, інтересів і відносин, а оцінюватися - з позицій як всього суспільного виробництва загалом, так і Збройних Сил зокрема.
По-перше.проблема ефективності визначає оборонно-економічні можливості, забезпечені ресурсами.
По-друге. вона ставить конкретні вимоги до оборонної економіки і в цьому випадку виступає як співвідношення оборонної могутності держави з масштабами функціонуючої оборонної економіки (витрати, пов'язані з підтриманням оборонної економічної могутності.
Ефективність економічного забезпечення оборони кількісно може бути виражена показниками, які будуються на основі співставленнядосягнутих результатів і витрат.
Показник ефективності відображає відношення бойової ефективності до обсягу витрат на її досягнення і обчислюється за формулою:
Ее — ефективність вирішення військових завдань з урахуванням економічних витрат;
Бе — показник бойової ефективності (оцінка результату вирішення військових завдань);
В — обсяг коштів або трудових витрат, необхідних для вирішення цих завдань.
Ефективність економічного забезпечення оборони базується на основі ефективності функціонування всіх складових елементів системи оборонної економіки і її ланок. Оптимальне функціонування оборонної економіки передбачає наявність розгалуженої системи взаємопов'язаних критеріїв її оптимізації.
Також одним із основних критеріїв ефективності оборонної економіки є критерій ефективності її основної ланки - воєнного виробництва. Тут закладено специфічний результат, який вимірюється не тільки економічною, але й військовою міркою. Виходячи із призначення оборонної економіки, результат її функціонування визначається не тільки кількістю виготовленої продукції, але й тим, які види зброї і бойової техніки випускаються, який сукупний бойовий ефект очікується від використання цієї зброї і техніки, і як він співвідноситиметься з загальними витратами.
У сучасних умовах вибір систем зброї набув винятково великого значення. Хоч як би добре і економно не було б організоване воєнне виробництво, про високу ефективність оборонної економіки в цілому не може бути й мови, якщо виготовлена зброя морально застаріла або не відповідає характеру задач, поставлених перед Збройними силами. Тому необхідний всебічний, збалансованийі науково обґрунтований підхід до визначення програм військового виробництва, з врахуванням найновіших досягнень науки й техніки у військовій справі, вимог сучасного військового мистецтва. Ще потребує комплексного підходу, системного аналізу, використання математично-економічного моделювання, найсучасніших систем програмування.
Не менш специфічна проблема ефективності тилу Збройних Сил і всієї розгалуженої мережі матеріально-технічного забезпечення військ. Ефективність цієї ланки оборонної економіки можна визначити як її спроможність своєчасно забезпечувати війська зброєю, бойовою технікою та іншими предметами військового призначення в необхідній кількості, асортименті і з мінімальними витратами.
Важливо, щоб критерії і показники роботи тилу Збройних Сил були узгоджені з кінцевим результатом діяльності військ. Інакше вони не зможуть забезпечувати оптимізаціюсистеми тилового забезпечення. Одним із основних показників, які характеризують оборону держави, є її оборонна могутність. Оборонну могутність прийнято характеризувати:
показниками чисельності військ, кількістю боєздатних військових формувань, оснащених основними видами зброї і бойової техніки;
показниками економічного потенціалу, економічної і оборонної могутності (дані про людські ресурси, величину виробничих фондів, обсяг виробництва основних видів продукції у валовому внутрішньому продукті).
Різні форми співставленняцих двох груп показників і є конкретними показниками ефективності економічного забезпечення оборони. Кожна з цих форм характеризує ефективність лише певною мірою, висвічує конкретний її аспект.
Наприклад, відношення кількості одиниць сучасної зброї до загальної кількості одиниць зброї являється коефіцієнтом сучасного озброєння, величина якого характеризує ефективність бойового потенціалу.
Бойовий потенціал Збройних Сил України щорічно знижується на 9%. Якщо не вжити заходів щодо модернізації військової техніки та розробки її нових зразків, то ми можемо залишитися "з автоматом Калашникова".
Зрозуміло, що з обмеженістю фінансових ресурсів в Україні військове виробництво зменшується. Але ми постійно мусимо пам'ятати, що у воєнній сфері відбувається революція, і якщо ми не будемо відслідковувати її кроки, передбачати відкриття, ми знову будемо невірно вкладати кошти, що може стати не тільки загрозою для втрати обороноздатності, а й призведе до повної кризи держави.
Однією з важливих умов високої ефективності використання матеріальних та грошових коштів на потреби оборони є підготовка висококваліфікованих кадрів та постійне підвищення рівня економічної освіти всіх фахівців, зайнятих в оборонній сфері. У міру виявлення суті воєнно-економічних процесів, їхніх якісних сторін, центр ваги переноситься на кількісну характеристику, проведення прикладних воєнно-економічних досліджень, розробку практичних рекомендацій з найважливіших задач і напрямків економічного забезпечення оборони в сучасних умовах.
Всебічне дослідження змісту, структури оборонно-економічного потенціалу та його взаємозалежності з економічною і воєнною могутністю необхідне для визначення оборонно-економічних можливостей всієї держави і потенціалу ймовірних противників, існуючого співвідношення сил і їх динаміки для відпрацювання оборонної політики і доктрини.