4. Відшкодування збитків, що спричинені державі

Визначення розміру шкоди - є одним із найбільш складних питань, що виникають в процесі діяльності.

Для того, щоб правильно визначити причини виникнення шкоди розмір - командир (начальник) військової частини призначає розслідування.

Своєчасно і якісно проведене розслідування дає змогу командирам об’єктивно встановити обставини і причини правопорушення, з тим, щоб у подальшому не тільки покарати винних, відновити порушений порядок, забезпечити захист інтересів держави, а й попередити ці правопорушення в майбутньому . На підставі результатів розслідування командири приймають обґрунтовані рішення про притягнення винних до відповідальності.

Отже розслідування – ці діяльність командира і призначених ним осіб з метою встановлення фактичних обставин правопорушень, скоєних, військовослужбовцями, працівниками, а також подій і фактів, які належить з’ясувати для прийняття на основі зібраних доказів законних обґрунтованих рішень.

Воно базується на принципах законності, об’єктивності, оперативності, забезпеченні права на захист, проведенні його правомочними особами.

Принцип законності містить в собі матеріально-правовий та процесуальний аспект. Матеріально-правовий полягає у розв’язанні питань, які виникають у ході розслідування, на підставі правових норм, що застосовуються у конкретному випадку. Процесуальний аспект принципу полягає в обов’язку суворо виконувати встановлену процедуру розслідування.

Одним із найважливіших завдань розслідування є встановлення об’єктивної істини. Всі висновки мають бути підтверджені достовірними документами, даними, що ґрунтуються на фактах.

Відхилення від цього принципу може призвести до неправильних висновків, що завдасть шкоди військовому правопорядку, а також авторитету командира.

Принцип оперативності полягає в тому, що розслідування починається відразу після виникнення підстав для цього і проводиться в короткі строки.

Принцип забезпечення права на захист, виражається в тому, що особі, дії якої розслідуються, має бути забезпечено право давати пояснення, ознайомлюватися з матеріалами розслідування, оскаржити рішення командира за матеріалами розслідування.

Розслідування проводиться лише після того, як буде призначене відповідним командиром. Приводом для такого розпорядження виступатиме наявність ознак правопорушення, або події, що потребує детальнішого з’ясування.

На практиці такими приводами можуть бути :

• розпорядження командирів, начальників;

• пропозиції компетентних органів., посадових осіб, комісій;

• виявлення правопорушення безпосередньо командиром;

• рапорти, доповіді, скарги, заяви, листи посадових осіб і інших громадян.

Призначення розслідування обов’язкові в таких випадках :

• при виявленні матеріальної шкоди, заподіяної державі спричиненої при виконанні службових обов’язків. Встановлюються причини виникнення шкоди, її розміру та винних осіб;

• при необхідності видачі інспекторського свідоцтва на списання суми шкоди, завданої державі втратами матеріальних і грошових коштів, коли сума шкоди не може бути відновлена за рахунок винних осіб або при відсутності таких;

• якщо під час проведення у військовій частині документальної ревізії в акті за її результатами буде запропоновано проведення розслідування щодо виявлених порушень;

• якщо при складанні акта про прийняття та здавання справ та посад особами, що відають військовим господарством, до акта написані письмові заперечення, по окремим питанням його змісту. У такому випадку старший начальник під час затвердження акта зобов’язаний розглянути заперечення;

• по кожному випадку незаконного використання машин військового призначення, або витрати моторесурсів. Якщо незаконне використання машин допущене командиром (начальником ) то розслідування проводиться старшим командиром (начальником).

Місце командира в розслідуванні характеризується широтою його повноважень. Він призначає розслідування, здійснює загальне керівництво його проведенням, приймає по ньому рішення.

Моментом призначення розслідування вважається прийняття рішення командиром щодо його проведення, яке відображене в письмовому розпорядженні. Кому доручається розслідування, в який термін мають бути представлений його матеріал.

Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна, або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою або безпосереднім начальником військовослужбовця дії якого необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди або зацікавлені в результатах розслідування.

Практично виявлення конкретних винних осіб заподіяної шкоди починають з визначення належності матеріальних та грошових коштів, про нестачу, псування, привласнення, крадіжку чи неправильне використання яких йдеться.

Для цього треба звернутися до нормативно-правового документа в котрому вказано:

• кому і з якою метою передається військове майно або грошові кошти;

• в якому порядку, на який термін, а також які повноваження надаються особам щодо переданого майна;

• як вони повинні поводитися з цим майном, або його використовувати.

Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, працівників за шкоду, заподіяну державі, у ході розслідування повинно бути встановлено:

• у чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

• якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця та працівника або призваного на збори військовозобов’язаного заподіяно шкоду;

• вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

• умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

• чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов’язків;

• ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

• умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди та її наслідки.

Завершують розслідування письмовою доповіддю командиру про всі встановлені обставини вчинення правопорушення та пропозиції щодо прийняття рішення.

Якщо вину повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розпис. В наказі визначена сума яка потребує відшкодуванню, а Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців та працівників визначає порядок обчислення суми, що підлягає стягненню.

В наказі має бути відображено :

• стислий опис діяльності (бездіяльності) винних осіб, внаслідок якої заподіяна шкода;

• причини та умови, які сприяли заподіянню шкоди, розмір утримання з кожної винної особи (з урахуванням кратності та без неї);

• порядок утримання ( 20% або 50% місячного грошового забезпечення);

• вказівки начальникам фінансово-економічної та відповідної служб, у якій обліковане втрачене ( пошкоджене) майно, про внесення вказаної суми (кількості) до книги обліку нестач, форма №45;

• вказівки посадовим особам про усунення причин та умов заподіяння шкоди;

• на кого покладено контроль за виконання наказу;

• до кого має бути доведено, в тому числі, під розпис.

Основою для визначення розміру шкоди за фактичними втратами є данні обліку, які виходять з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність. У разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Також при обчисленні розміру шкоди потрібно враховувати знос військового майна за встановленими нормами. Але в будь-якому випадку знос військового майна вираховується в розмірі не менше 25%, а для госпрозрахункових підприємств, установ, організацій - у розмірі 50% первинної вартості майна. Ці межі встановлені для тих випадків, коли виявили нестачу майна, а термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час втрати майна.

У разі розкрадання, нестачі, умисного знищення або умисного псування матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

З метою боротьби з розкраданням майна як державної власності в грудні 1995року був прийнятий Наказ № 341 “Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості”. Цим наказом встановлені особливі правила обчислення розміру шкоди для окремих видів майна, яким заподіяна шкода з розрахунком коефіцієнта кратності від 2, 3, 5, 10.

Стосовно підприємств і організацій Міністерства оборони, законодавством може бути встановлений особливий випадок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, організації розкраданням, умисним зіпсуванням, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Крім того, розмір нанесеного збитку слід визначити із цін на матеріальні цінності, які діють в даній місцевості на момент прийняття рішення і застосовувати встановлену нормативно-правовими актами для кожних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на додану вартість, акцизний збір і таке інше.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення визначається за балансовою вартістю цих цінностей, але не нижче 50% від балансової вартості, формула:

Рз = (( Бв-А) х Іінф + ПДВ + Азб) х К,

де Рз - розмір збитків;

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі;

А - амортизаційні відрахування;

Іінф - загальний індекс інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість;

Азб - розмір акцизного збору.

К - коефіцієнт кратності.

Також цим порядком встановлені коефіцієнти на певні матеріальні цінності: вузли, деталі, напівфабрикати, спирт, інше.

З метою боротьби з розкраданням майна як державної власності був прийнятий спеціальний Закон України від 6 червня 1995 року № 217 доведено як визначити розмір збитків, завданих підприємству, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Цим законом встановлений особливий порядок обчислення розміру шкоди для окремих видів майна, яким заподіяна шкода. Закон встановлює особливі правила, тим самим посилює покарання винної особи: сума збитку, що підлягає відшкодуванню збільшується на коефіцієнт кратності від 1 до 3, в залежності від майна.