Повна матеріальна відповідальність

Повна матеріальна відповідальність - це відшкодування нанесеного з вини працівника збитку в повному обсязі. Тобто вона не обмежена ні конкретною сумою, ні розміром заробітної плати. Характерною ознакою цього виду матеріальної відповідальності є в основному особливі умови праці, пов’язані з широким доступом працівників до матеріальних цінностей, які належать військовій частині, підприємству, а також нанесення збитків суспільно-небезпечними діями.

В Положенні про матеріальну відповідальність, відповідних статтях Кодексу законів Про працю в Україні вказано, що відповідальність в повному розмірі збитку, спричиненого військовій частині, підприємству настає при наявності таких умов, коли:

а) між працівником і організацією укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність про прийняття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання чи для інших цілей;

б)працівник, з яким укладено письмовий договір, включений в перелік посад, за якими можуть укладатися такі договори або працівник виконує роботу безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено тільки з працівниками, що досягли вісімнадцятирічного віку. Порушення цього правила є підставою для признання договору недійсним, а в окремих випадках - для звільнення працівника від матеріальної відповідальності взагалі. На неповнолітніх працівників, які спричинили збитки підприємству, може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність.

Договір про повну матеріальну відповідальність передбачає наступні вимоги до працівника:

• нести повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей;

• бережливо ставитися до цих цінностей;

• своєчасно повідомляти адміністрацію про всі обставини, що можуть загрожувати забезпеченню цілості майна;.

• приймати участь у інвентаризації наданих йому під звіт цінностей.

Дія договору поширюється на весь час роботи з наданими під звіт працівнику матеріальними цінностями військової частини, підприємства, установи. Цей договір укладається в двох примірниках, з яких перший знаходиться в адміністрації, а другий - у працівника.

Одним із видів повної матеріальної відповідальності на основі договору є бригадна матеріальна відповідальність, тобто бригада (колектив працівників) зобов’язується нести повну матеріальну відповідальність у разі незабезпечення зберігання матеріальних цінностей. Колективна матеріальна відповідальність застосовується у тих випадках, коли неможливо розмежити матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Така ситуація, як правило, виникає при спільному виконанні окремих видів робіт, які пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва. В такому випадку письмовий договір укладається між власником і всіма членами колективу (бригади) за погодженням з профспілковим комітетом підприємства.

в) несуть повну матеріальну відповідальність за майно та інші цінності, які були отримані працівником під звіт за разовою довіреність або за іншими разовими документами. Під звіт - це означає, що працівник повинен повністю відзвітуватися перед адміністрацією підприємства чи установи стосовно отриманих матеріальних цінностей, тобто пред’явити документи, наприклад, про відвантаження вантажу, здачу отриманих цінностей на склад, використання їх на виробництві за наказом адміністрації. У випадку нестачі або зіпсування настає повна матеріальна відповідальність. При цьому не має значення вид майна і ціль його отримання (перевезення чи збереження).

г) шкода була завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Із змісту закону витікає, що матеріальна відповідальність за такі дії не обмежується ні певним колом працівників, ні характером праці, ні характером діяльності організації. Для притягнення до матеріальної відповідальності в повному розмірі достатньо встановити наявність при здійснені збитку дій працівника, які кримінально караються. Факт наявності дій працівника, які кримінально караються, може встановити тільки суд чи прокурорсько-слідчі органи в порядку кримінального розслідування. Адміністрація сама це питання вирішувати не може;

д) шкода завдана працівником, який був у нетверезому стані. Такий працівник несе повну матеріальну відповідальність за спричинений з його вини будь-який прямий дійсний збиток, нетверезий стан працівника може бути підтверджений медичним висновком чи іншими доказами (актами, роз’ясненнями сторін і третіх осіб, показанням свідків), які повинні бути розглянуті судом. Треба мати на увазі, що збитки, які нанесені працівником в нетверезому стані є одним із найгрубіших порушень трудових обов’язків.

е) шкода завдана нестачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів чи продукції, в тому числі при їх виготовлені, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу.

Така відповідальність диференційована в залежності від випадків спричинення збитку і видів майна підприємства. До цього майна відноситься: матеріали, напівфабрикати, вироби (продукція); інструменти, вимірювальні прилади, спеціальній одяг і таке інше. Слід враховувати, що за порчу або знищення цього майна з необережності настає обмежена відповідальність працівника в певних межах. А зараз більш небезпечна форма вини працівника, дії якого є умисними (тобто працівник передбачає наслідки своїх протиправних дій чи бажає їх здійснення).

є) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов’язків.

В цьому випадку треба встановити належність працівника до категорії осіб, для яких спеціальним законом передбачена повна матеріальна відповідальність і майно, за яке вони відповідають. По спеціальним законам і постановам до таких осіб відносяться деякі робітники торгових підприємств і складів, касири.

ж) шкода завдана не при виконанні трудових обов’язків. Для покладання такої відповідальності не вимагається, щоб робітник був матеріально-відповідальною особою, відповідав за збитки на основі спеціального закону чи письмового договору. Також не має значення наявність в його діях, що спричинили збиток, ознак діянь, що переслідуються в кримінальному порядку. Для покладання на працівника такої відповідальності достатньо факту нанесення збитку не при виконанні службових обов’язків.

При визначенні розміру матеріального збитку, спричиненого працівниками внаслідок самовільного використання в особистих цілях технічних засобів (автокранів, тракторів, автомобілів), які належать підприємству, з яким вони знаходяться в трудових відносинах, слід виходити з того, що такий збиток відшкодовується з застосуванням норм цивільного законодавства. В таких випадках збиток відшкодовується в повному обсязі, включаючи не отриманий підприємством прибуток від використання технічних засобів.

з) службова особа є винною в незаконному звільнені або переведенні працівника на іншу роботу.

Керівники та начальники які винні в незаконному звільненні чи переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність за повернення збитку, який нанесений підприємству у зв’язку з виплатою грошових коштів незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівнику за період вимушеного прогулу чи неоплачуваної роботи. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

До матеріальної відповідальності можуть притягуватися тільки посадові особи, які провели звільнення чи переведення працівника, тобто підписали розпорядження. Відповідальність не можуть нести інші особи, наприклад, працівники, які готували матеріал для звільнення чи складали проект наказу.