3. Фінансування Збройних Сил України

Військові частини та заклади (крім госпрозрахункових промислових підприємств та будівельних організацій), як раніше відмічалося, утримуються в основному за рахунок Державного бюджету, тому вони є бюджетними організаціями і фінансуються в кошторисно-бюджетному порядку.

Суми, призначені за затвердженим бюджетом на фінансування окремих видів витрат, називаються бюджетними коштами. Призначені бюджетні кошти показують, скільки їх має право отримати військова частина, організація, що фінансується з бюджету, на витрати, вказані кошторисом.

Призначеними бюджетними коштами розпоряджаються посадові особи, які називаються розпорядниками бюджетних коштів.

Фінансування в Збройних Силах здійснюється шляхом призначення і переказу асигнувань вищестоячим розпорядником коштів нижчестоящому і надання грошових коштів військовим частинам.

Фінансування військ з 1 січня 1999 року здійснюється за схемою: Міністерство фінансів – Міністерство оборони - оперативне командування (вид Збройних Сил, обласні військові комісаріати, а також Автономної Республіки Крим, міста Києва і Севастополя) – військова частина (районний військовий комісаріат).

Міністерство фінансів України переказує кошти Міністерству оборони на рахунки Головного фінансово-економічного управління.

Головне фінансово-економічне управління, згідно з затвердженим Міністром оборони призначеннями переказує бюджетні кошти оперативним командуванням, видам Збройних сил, обласним військовим комісаріатам, військам центрального підпорядкування на їх рахунки в державних казначействах.

Фінансові органи, згідно з затвердженими призначеннями командувачі військами оперативного командування, головнокомандувачі видами Збройних Сил, обласні військові комісаріати, а також Автономної Республіки Крим, міст Київ і Севастополь, переказують кошти військам, що входять до складу даного оперативного командування, виду Збройних Сил, а також районним військовим комісаріатам.

Таким чином, фінансування армії і флоту здійснюється зверху вниз, як правило за принципом підлеглості (дивись схему №1). Детально порядок фінансування військ буде розглянуто в розділі «Фінансове планування» другої частини навчального посібника.

4. Розпорядники бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України та їх фінансові органи

Виходячи з існуючої схеми фінансування і в залежності від обсягів наданих прав, розпорядники бюджетних коштів Міністерства оборони України розрізняються за ступенями:(див.схему№2)

• головний розпорядник коштів;

• розпорядник коштів 2 ступеню;

• розпорядник коштів 3 ступеню.

Головний розпорядник коштів — Міністр оборони України.

Розпорядниками коштів 2 ступеню є: головнокомандувачі видами Збройних Сил, командувачі військами оперативних командувань, обласні військові комісари, а також Автономної Республіки Крим, міста Києва і Севастополя.

Розпорядники коштів 3 ступеню є: командири військових частин, начальники установ, організацій, підприємств.

Розпорядники коштів здійснюють свої права по розпорядженню коштами через відповідні фінансові органи.

Вищестоячі розпорядники коштів несуть відповідальність за повне і своєчасне забезпечення грошовими коштами потреб військ згідно встановлених норм та існуючих асигнувань, за законне, доцільне, економне використання всіх асигнувань, які надходять до їх розпорядження, за здійснення фінансового контролю та за дотримання фінансової і штатної дисципліни.

Розпорядники коштів всіх ступенів зобов’язані вживати заходів щодо покращення фінансово-господарських справ в підлеглих їм військах на основі глибокого аналізу виробничо-господарської діяльності, забезпечення економності та доцільності витрат грошових коштів та матеріальних цінностей, мобілізації внутрішніх ресурсів, а також покращення ревізійної та господарської діяльності.

Головний розпорядник коштів державного бюджету(далі - головний розпорядник) - це розпорядник, якому у Державному бюджеті України визначаються бюджетні призначення з правом їх витрачання на утримання апарату управління установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, та який має право розподіляти затверджені бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

Головний розпорядник коштів державного бюджету:

• отримує від Міністерства фінансів лімітну довідку та інші відомості щодо показників проекту Державного бюджету України, готує з урахуванням записів розпорядників нижчого рівня узагальнений бюджетний запис щодо обсягів видатків і подає інформацію Міністерству фінансів;

• розглядає пропозиції одержувачів щодо обсягів видатків, приймає рішення про доцільність виділення їм коштів з державного бюджету та у разі позитивного рішення включає зазначені пропозиції до узагальненого бюджетного запису;

• несе відповідальність за обґрунтованість планування видатків і ефективність використання коштів розпорядниками нижчого рівня;

• отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі України “Про Державний бюджет України” і відповідно до Державного бюджету України доводить до розпорядників нижчого рівня, та Державного казначейства України відомості про обсяги асигнувань у встановленому порядку;

• затверджує кошториси доходів і видатків розпорядників нижчого рівня якщо інше не передбачено законодавством;

• встановлює форми звітності для одержувачів про використання коштів і має право перевіряти діяльність одержувачів, пов’язану з використанням коштів державного бюджету;

• отримує звіти про використання коштів від розпорядників нижчого рівня і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Розпорядник коштів державного бюджету другого ступеню (нижчого рівня) - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований головному розпоряднику коштів і ця діяльність координується або координуватиметься через нього.

Розпорядники коштів державного бюджету другого ступеню:

• готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх головному розпоряднику коштів;

• отримують від головного розпорядника лімітну довідку і інші відомості про обсяги асигнувань, у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків установи (організації), подають його на затвердження головному розпоряднику і повідомляють про це місцевий орган Державного казначейства;

• подають звіт про використання коштів головному розпоряднику та органу Державного казначейства;

• вирішують з головним розпорядником усі питання, пов’язані з виділеними асигнуваннями;

• розглядають доповіді про стан фінансового господарства, в тому числі про виробничу фінансову діяльність госпрозрахункових підприємств та організацій, про виконання фінансових планів, планів ревізій та перевірок;

• розглядають та затверджують річні плани документальних ревізій;

• видають інспекторські свідоцтва на списання за рахунок держави передчасно зношених та втрачених матеріальних цінностей та грошових коштів;

• затверджують річні учбові плани спеціальної підготовки з особовим складом фінансово-економічної служби.

Головний розпорядник коштів та розпорядники коштів 2 ступеню за кошторисом Міністерства оборони України мають право розподіляти та перерозподіляти кошти між нижчестоящими розпорядниками, затримувати переказ та відкликати переказані кошти у випадку явної недоцільності витрат, суворих порушень фінансової дисципліни та неподання у встановлені строки фінансової звітності.

Розпорядникам коштів (крім 3 ступеню) надано право затверджувати для військ, що фінансуються, річні ліміти по витратам різних грошових фондів, ліміти на оплату службових відряджень та підйомних виплат при службових переміщеннях, видавати інспекторські свідоцтва на списання безповоротно втраченого військового майна, грошових коштів та цінних паперів, а також грошових нарахувань (у випадку безнадійності їх відшкодувань) в межах прав, наданих наказами Міністра оборони України.

Фінансовим органом головного розпорядника коштів є Головне Фінансово-економічне управління, яке в системі Міністерства оборони України є вищим фінансовим органом. Начальник Головного Фінансово-економічне управління підпорядкований безпосередньо Міністру оборони.

Головне Фінансово-економічне управління Міністерства оборони України здійснює керівництво фінансово-економічною службою та внутрішньовідомчим фінансовим контролем в Міністерстві оборони України разом з головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства оборони, складає кошторис доходів і видатків Міністерства оборони і доповідає його Міністру оборони, а також організовує і контролює його виконання; призначає та переказує кошти фінансовим органам розпорядників коштів 2 і 3 ступеню; розробляє проекти положень і інструкцій по фінансово-економічній службі, здійснює контроль за цінами і виконує оплату поставок озброєння, техніки і військового майна, організовує облік і звітність в системі фінансових органів Міністерства оборони, забезпечує підготовку офіцерів фінансово-економічної служби кадру і запасу; здійснює керівництво і контроль в галузі пенсійного забезпечення генералів, офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом та членів їх сімей. Структура Головного Фінансово-економічного управління наведена в схемі №3.

Фінансово-економічне управління оперативного командування, виду Збройних Сил, а також відділи фінансового та соціального забезпечення обласного військового комісаріату, Автономної Республіки Крим, а також міста Київ та Севастополь, є фінансовим органом розпорядника коштів 2 ступеню за кошторисом Міністерства оборони України. Начальники цих управлінь, а також начальник відділу фінансового та соціального забезпечення обласних, міських військових комісаріатів підпорядковуються командувачу військами оперативного командування, головнокомандувачу виду Збройних Сил, і відповідним військовим комісарам, а з питань спеціальної фінансової роботи, крім того, начальнику Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України.

На фінансові органи розпорядників коштів другого ступеню покладена організація фінансово-економічної служби, своєчасне і повне забезпечення потреб військ і районних комісаріатів в грошових коштах, здійснення контролю за фінансовою діяльністю всіх забезпечуючих органів і військових частин, що фінансуються ним.

Фінансово-економічне управління оперативного командування виду Збройних сил, відділи фінансового та соціального забезпечення обласних і міських військових комісаріатів розглядають заявки та кошториси забезпечуючих служб, військових частин, районних військових комісаріатів, які фінансуються, складають проекти річних кошторисів доходів і видатків, планів фінансування ними, згідно з затвердженими розпорядниками коштів другого ступеню призначеннями, переказують кошти військовим частинам, районним військовим комісаріатам, перевіряють та аналізують їх фінансово-планові документи, звітність, ведуть облік коштів, що поступають, складають і надсилають фінансову звітність в Головне Фінансово-економічне управління Міністерства оборони України.

Фінансові органи розпорядників коштів другого ступеню разом з контрольно-ревізійними органами планують контрольно-ревізійну роботу: здійснюють фінансовий контроль за фінансово-господарською діяльністю в частинах, районних військових комісаріатів, що фінансуються ними, здійснюють методичне керівництво роботою внутрішніх перевірочних комісій військових частин і районних військових комісаріатів, контролюють питання призначень пенсій офіцерам, прапорщикам, та їх сім’ям; організовують навчання фінансових робітників за спеціальністю.

Начальнику фінансових органів розпорядників коштів другого ступеню надане право давати забезпечуючим управлінням, службам, військовим частинам, районним військовим комісаріатам вказівки та роз’яснення з фінансових питань згідно діючих керуючих документів, а також призупиняти фінансування військових частин, районних військових комісаріатів, які вчасно не надали встановленої звітності з обов’язковою доповіддю про це розпоряднику коштів.

Начальники цих фінансових органів також мають право видавати дозволи на відкриття рахунків та закривати рахунки, збільшувати чи зменшувати встановлений розмір щомісячного переказу грошових коштів, відкликати кошти з рахунків військових частин, районних військових комісаріатів, що фінансуються через органи державного казначейства. Структура фінансово-економічного управління оперативного командування, виду Збройних Сил ППО, відділу фінансового та соціального забезпечення обласних військових комісаріатів, головного контрольно-ревізійного управління наведено в схемах №4,5,6,8.

У зв’язку з переведенням на фінансуванням військ через органи державного казначейства, функції фінансово-економічної служби об`єднання та з’єднання змінюються, тому що фінансуванням військових частин вона не займається і не є розпорядником коштів.

Начальник фінансового органу об`єднання, з’єднання підпорядкований командувачу армійського корпусу, командиру дивізії відповідно, а з спеціальних питань — начальнику фінансово-економічного управління оперативного командування, виду Збройних Сил.

Фінансово-економічна служба корпусу, дивізії надає допомогу військовим частинам у визначенні потреби в коштах та наданні фінансово-планових документів Головному фінансово-економічному управлінню Міністерства оборони України та фінансово-економічному управлінню оперативного командування, виду Збройних Сил.

Фінансово-економічна служба корпусу, дивізії проводить фінансовий контроль за фінансовим господарством військових частин, розглядає скарги та заяви особового складу з питань грошового забезпечення і заробітної плати; організовує та проводить з начальниками фінансово-економічної служби військових частин учбові заняття з підвищення кваліфікації.

Начальнику фінансового органу корпусу, дивізії надане право давати роз’яснення і консультації з фінансових питань.

Таким чином, Головне Фінансово-економічне управління Міністерства оборони України та фінансові органи розпорядників коштів другого ступеню є забезпечуючими фінансовими органами. У зв’язку з тим, що вони здійснюють фінансування нижчестоящих військових структур Збройних Сил, їх називають забезпечуючими фінансовими органами. По відношенню до підлеглих військових частин забезпечуючі фінансові органи зобов’язані надавати командирам допомогу в організації і правильному веденні фінансового господарства, здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю давати роз’яснення з фінансових питань.

Розпорядники коштів 3 ступеню (командири військових частин і їм рівні) – один з найважливіших елементів Збройних Сил, тому що військові частини є безпосередніми витрачальниками значної частини грошових коштів, що призначаються на оборону країни (по іншому їх називають одержувачами).

Фінансове господарство військової частини — це сукупність заходів військової частини по забезпеченню грошовими ресурсами, необхідними для підтримки постійної бойової готовності і по контролю за їх використанням. Основними заходами, які в сукупності складають фінансове господарство військової частини, є: планування, витребування, фінансування, витрати і облік грошових коштів, а також їх отримання і зберігання, складання звітності, ведення діловодства фінансово-економічної служби, здійснення внутрішнього фінансового контролю.

Фінансово-економічна служба як частина системи забезпечуючих органів Збройних Сил України володіє певною самостійністю відносно інших забезпечуючих служб. Фінансово-економічна служба, забезпечуючи потреби військ у грошових коштах, здійснює контроль за господарською діяльністю військ, за виконанням всіма забезпечуючими службами фінансового законодавства та завдань командування по використанню грошових коштів.

Фінансове господарство військової частини тісно пов’язане з господарством країни. Так, разом з розвитком науково-технічного прогресу, зростає і технічна озброєність Збройних Сил і, відповідно, зростає значення та обсяг витрат на утримання озброєння і техніки у військових частинах.

Також фінансове господарство тісно пов’язане з фінансовою системою країни: державним бюджетом, державним соціальним страхуванням, Пенсійним фондом, Національним банком України, Державним казначейством.

Самостійне фінансове господарство організовується і ведеться у військових частинах і закладах (полк, окремий батальйон і роти, військовий склад, шпиталь, військово-навчальний заклад та ін.) в штаті яких передбачена фінансово-економічна служба або окрема посадова особа для ведення фінансового господарства.

Військові частини, які не мають у своєму штаті фінансово-економічної служби або спеціальних посадових осіб для ведення фінансового господарства, вищестоячим фінансовим органом зараховуються на фінансове забезпечення при одній із військових частин, які мають самостійне фінансове господарство. У великих гарнізонах для фінансового забезпечення військових частин, які не мають власного фінансового господарства, створюються гарнізонні фінансові відділи (відділення) куди зараховуються ці частини.

Військова частина, яка веде власне фінансове господарство, має рахунки в Державному казначействі, в окремих випадках в установі банку.

Помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби підпорядкований безпосередньо командиру військової частини, а по спеціальним питанням начальнику вищестоячого фінансового органу. Цим підкреслюється важлива роль фінансово-економічної служби в життєдіяльності військової частини і її самостійності по відношенню до служб матеріального забезпечення, які підпорядковані заступнику командира частини по тилу.

В фінансово-господарській діяльності військові частини керуються законами, указами Президента і Верховної Ради, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів, статутами Збройних Сил України, наказами і директивами вищестоячого командування, вказівками і роз’ясненнями забезпечуючих управлінь і фінансових органів про цільове призначення та порядок використання грошових коштів. Основним керівним документом для фінансових органів військових частин є Положення про фінансове господарство військової частини. Помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби повинен організувати і вести фінансове господарство відповідно до цього Положення.

Командир військової частини і помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби забезпечують виконання задач, що стоять перед військовою частиною в області фінансового господарства.

Основні завдання фінансово-господарської діяльності військових частин заключаються в повному (в межах встановлених норм) і своєчасному забезпеченні грошовими коштами бойової та гуманітарної підготовки, господарських та культурно-побутових потреб, утриманні та експлуатації озброєння, бойової техніки та майна частини, забезпеченні зберігання грошей в військовій частині, при доставці їх із банку і в інших випадках.

Одним з найважливіших завдань є своєчасне та правильне задоволення грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою робітників і службовців, а також утримання сум згідно законодавства з грошового забезпечення та заробітної плати та своєчасне перерахування цих сум по належності.

До основних завдань військових частин в галузі фінансового господарства відносяться правильна організація по виконанню всіх елементів фінансового забезпечення військової частини. Посадові особи військової частини зобов’язані дотримуватись правил закупівлі матеріальних засобів в торгових організаціях і розрахунків за них. В їх обов’язки входить своєчасне здійснення заходів по відшкодуванню винними особами матеріальних збитків, що завдані державі в порядку, встановленому законом.

Командир військової частини і помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби зобов’язані забезпечити законне, економне та господарсько-доцільне використання грошових коштів і правильне документальне оформлення фінансових операцій, суворе дотримання фінансової дисципліни, своєчасну здачу грошових коштів в установлених випадках по належності.

Щоб успішно виконати ці задачі, помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби повинен добре знати діюче законодавство по військово-фінансовим, господарським питанням, і керуватися ним в своїй повсякденній роботі.