74.Роль реактивності організму в розвитку запалення.Особливості запалення у дтячому віці.Зв*язок між патологічною імунною відповіддю і запаленням.Вплив гормональних чинників на запалення.

Реактивність — це властивість організму і його структур відповідати змінами життєдіяльності на дію факторів зовнішнього середовища.Реактивність забезпечує взаємодію організму з навколишнім світом. Вона істотно впливає на розвиток і перебіг хвороб.

Фактори:1. Вік. Для раннього дитячого віку характерна низька реактивність. Вона поступово зростає, стає максимальною у дорослих, а в літньому віці починає зменшуватися.

2. Стать,

3. Спадковість.

4. Конституція (див. розд. 6).

5. Функціональний стан нервової, ендокринної, імунної систем і сполучної тканини.

6. Фактори навколишнього середовища (клімат, характер харчування, соціальні умови та ін.).

По механізму впливу на запалення гормони ділять на прозапальних і протизапальних. Прикладом провоспалітел'них гормонів, тобто гормонів, що підсилюють запалення, можуть бути мінералокортикоїди, зокрема, Альдостерон. Під його впливом істотно підвищується проникність стінки судин, внаслідок чого збільшується ексудація. Найбільш важливими протизапальними гормонами є глюкокортикоїди. У високих (лікувальних) дозах вони викликають дерепресію гена, що кодує структуру особливого білка, — ліпокортіна. Ліпокортін є природним внутріклітинним інгібітором фосфоліпази А2. Пригноблення цього ферменту ліпокортіном має два важливі слідства: 1) з одного боку, зменшується утворення лізофосфоліпідов, внаслідок чого зменшуються явища альтерації (стабілізація мембрани); 2) з іншого боку, зменшується утворення арахидонової кислоти і її похідних (простагландінов, тромбоксанов, простациклінов, лейкотрієнів). Ця обставина пояснює інші протизапальні ефекти глюкокортикоїдів — зменшення ексудації і еміграції лейкоцитів, ослабіння порушень мікроциркуляції. В результаті пригноблення процесів клітинного ділення і біосинтезу білка зменшуються явища проліферації у вогнищі запалення.

75.Гарячка:визначення поняття,принципи класифікації.Зв*язок між гарячко. І запаленням.Види пірогенів.Утворення пірогенів при інфекціїї,асептичному ушкодженні та імунних реакціях.Хімічна природа і походження вторинних пірогенів,механізм дії.

Гарячка- типовий патологічний процес, який виявл. підвищ. температури тіла у відповідь на дію пірогенних факторів.Розрізняютьінфекційні (як відповідь на проникнення в організм мікроорганізмів та їх токсинів) й неінфекційні (при потрапл. в організм реч., які не мають віднош. до інфекції) причини гарячки.Пірогенниминазив. реч, які потрапл. в організм ззовні або утв. всередині, спричинюють гарячку.За походж.:екзогенні й ендогенні, за механізмом дії: первинні і вторинні. Під впливом первинних пірогенів утв. вторинні. Цей процес відбув. у макрофагах та у нейтрофільних гранулоцитах. Механізм: разом із збудником в організм потрапляють пірогени-бактеріальні токсини. вони вплив. на макрофаги й нейтрофілільні гранулоцити, які почин. синтезувати Іл 1. Циркулюючий у крові Іл 1 діє на клітини-мішені. Під впливом Іл 1 на рівні мозкових артеріол і капілярів утв. простагландини Е1 і Е2,які проходять крізь бар’єр і впливають на центр терморегуляції.